496/3663/16-ц Про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку - 16.12.2020 Прийняття

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 25 червня 2018 року у складі судді Трушиної О. І. та постанову Одеського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року в складі колегії суддів: Дрішлюка А. І., Драгомерецького М. М., Черевка П. М.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2016 року прокурор Одеської області в інтересах держави в особі Троїцької сільської ради Біляївського району Одеської області(далі - Троїцька сільрада) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування земельних ділянок.

Позовна заява з урахуванням змін її підстав мотивована тим, що прокуратурою Одеської області установлено, що 20 квітня 2010 року відділом Держкомзему

у Біляївському районі Одеської області на ім`я ОСОБА_1 виданий державний акт серії ЯИ № 627555 на право власності на земельну ділянку загальною площею 0,25 га, розташовану по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 5121084800:02:002:0322. Цей державний акт виданий на підставі витягу

з рішення Троїцької сільради від 12 вересня 1997 року № 4. За наслідками вивчення змісту рішення прокуратурою встановлено, що питання про передачу земельної ділянки ОСОБА_1 в ньому не вирішувалося. Зазначена земельна ділянка була згодом поділена на чотири окремі ділянки та відчужена ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .

У зв`язку з цим, прокурор просив: визнати недійсним та скасувати державний акт серії ЯИ № 627555 від 20 квітня 2010 року на право власності на земельну ділянку загальною площею 0,25 га, розташовану по

АДРЕСА_1 з кадастровим номером 5121084800:02:002:0322, виданий на ім`я ОСОБА_1 ; витребувати

у відповідачів земельні ділянки на підставі статті 387 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ).

Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 25 червня 2018 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року, позов задоволено.

Визнано недійсним та скасовано державний акт серії ЯИ № 627555 від 20 квітня 2010 року на право власності на земельну ділянку загальною площею 0,25 га, яка розташована по АДРЕСА_1, кадастровий номер 5121084800:02:002:0322, виданий на ім`я ОСОБА_1 .

Витребувано у ОСОБА_4 на користь Троїцької сільради земельну ділянку загальною площею 0,1072 га, яка розташована по

АДРЕСА_2 з кадастровим номером 5121084800:01:001:0192.

Витребувано у ОСОБА_2 на користь Троїцької сільради земельну ділянку загальною площею 0,036 га, яка розташована по

АДРЕСА_3 з кадастровим номером 5121084800:01:001:0191.

Витребувано у ОСОБА_3 на користь Троїцької сільради земельну ділянку загальною площею 0,0531 га, яка розташована по

АДРЕСА_4 з кадастровим номером 5121084800:01:001:0190.

Витребувано у ОСОБА_5 на користь Троїцької сільради земельну ділянку загальною площею 0,0537 га, яка розташована по

АДРЕСА_5 з кадастровим номером 5121084800:01:001:0193.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції керувався тим, що враховуючи те, що ОСОБА_1 земельна ділянка ні згідно рішення Троїцької сільради від 12 вересня 1997 року № 4, ні згідно виписки з рішення Троїцької сільради № 4 сесії VIII скликання ХХІІ від 12 вересня 1997 року не надавалася, то є підстави для визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого на її ім`я. ОСОБА_1 як власник спірної земельної ділянки знала або, проявивши розумну обачність, могла знати про те, що ділянка вибула

з володіння держави з порушенням вимог закону, що ставить її добросовісність під час набуття земельної ділянки у користування під обґрунтований сумнів,

а тому позов прокурора в частині витребування спірних земельних ділянок не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном. Оскільки прокуратурі Одеської області про порушення вимог земельного законодавства щодо видачі спірного державного акту на право власності на земельну ділянку стало відомо лише у 2016 році, то позовна давність для звернення із цим позовом до суду не спливла.

Апеляційний суд підтримав висновки суду першої інстанції, зазначивши, що ОСОБА_1 не підтвердила факту звернення до органу місцевого самоврядування із заявою про виділення їй у власність земельної ділянки, отримання рішення про передачу їй земельної ділянки, а тому не довела факту добросовісності своїх дій з набуття землі у власність. Докази того, що до прокуратури направлялись усі державні акти разом із текстами рішень, на підставі яких вони були прийняті, в матеріалах справи відсутні, а тому відсутні підстави для застосування позовної давності.

Аргументи учасників справи

У березні 2019 року ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 25 червня

2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року,

в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові в повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли помилкових висновків, що прокурором не пропущена позовна давність для звернення із цим позовом до суду. Державі в особі утворених нею органів, які мали повноваження щодо розпорядження землями державної власності та контролю за додержанням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України, було об`єктивно відомо про порушення права власності держави на землю з часу вчинення цього порушення. Проте ці уповноважені державою органи не вчинили покладених на них законом обов`язків щодо усунення цих порушень впродовж позовної давності, а тому право держави, як власника землі, не підлягає судовому захисту.

Аналіз касаційної скарги свідчить, що судові рішення оскаржуються в частині задоволених позовних вимог до ОСОБА_4 про витребування земельної ділянки, тому в іншій частині судові рішення в касаційному порядку не переглядаються.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано.

Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі.

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) , який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Ухвалою Верховного Суду від 01 грудня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 20 квітня 2010 року відділом Держкомзему у Біляївському районі Одеської області на ім`я ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 627555, площею 0,25 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5121084800:02:002:0322.

Зазначений державний акт виданий ОСОБА_1 на підставі витягу з рішення Троїцької сільради від 12 вересня 1997 року за № 4.

Відповідно до виписки з рішення Троїцької сільради № 4 сесії VIII скликання ХХІІ від 12 вересня 1997 року "Про безоплатну передачу у власність раніше наданої

у постійне користування земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та ведення особистого селянського господарства" ОСОБА_1 отримала

у власність земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,25 га для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель. Пунктом 2 цієї виписки вирішено видати ОСОБА_1 державний акт на право власності на земельну ділянку та зареєструвати його у Троїцькій сільраді. Виписка з рішення підписана головою Троїцької сільради ОСОБА_6 .

Згідно з листом архівного відділу Біляївської районної державної адміністрації Одеської області від 13 січня 2016 року за № 4 в рішенні VIII сесії ХХІІ скликання Троїцької сільради від 12 вересня 1997 року № 4 "Різне" інформація щодо ОСОБА_1 відсутня.

07 травня 2010 року приватним нотаріусом Біляївського районного нотаріального округу Одеської області Галайко О. Д. за реєстровим № 830 посвідчено договір купівлі-продажу, який зареєстровано 14 травня 2010 року

у відділі Держкомзему у Біляївському районі Одеської області в Поземельній книзі за реєстровим № 516020020322001, на підставі якого право власності на земельну ділянку загальною площею 0,25 га, розташовану по

АДРЕСА_1 (колишня адреса: АДРЕСА_1 ), кадастровий номер 5121084800:02:002:0322, цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), переходить від ОСОБА_1 до ОСОБА_7 .

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 29 вересня 2011 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Іллічівського міського управління юстиції Одеської області між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 зареєстрований шлюб, актовий запис № 473, і після реєстрації шлюбу ОСОБА_7 змінила прізвище на " ОСОБА_9 ".

Рішенням виконавчого комітету Троїцького сільської ради Біляївського району Одеської області від 26 квітня 2013 року № 32 "Про надання адреси земельній ділянці по АДРЕСА_1 " присвоєно адресу земельним ділянкам в АДРЕСА_1, які належать ОСОБА_2, а саме: земельна ділянка площею 0,0531 га, АДРЕСА_4, земельна ділянка, площею 0,0360 га, АДРЕСА_3, земельна ділянка, площею 0,1072 га, АДРЕСА_6, земельна ділянка, площею 0,0537 га, АДРЕСА_5 .

21 червня 2013 року ОСОБА_2, як власник ділянки площею 0,25 га

з кадастровим номером 5121084800:02:002:0322, звернулася до приватного нотаріуса із заявою, в якій просила розділити цю ділянку на чотири окремих ділянки згідно з планом розподілу та видати окремі правовстановлюючі документи на сформовані нові земельні ділянки: ділянка № НОМЕР_2 - площею 0,0531 га, ділянка № НОМЕР_3 - площею 0,036 га, ділянка № НОМЕР_4 - площею 0,1072 га, ділянка № НОМЕР_5 - площею 0,0537 га. Заяву посвідчено приватним нотаріусом Біляївського районного нотаріального округу Одеської області Сурженко І. І., зареєстровано

в реєстрі за № 1068.

У подальшому спірна земельна ділянка розподілена на чотири окремі земельні ділянки, три з яких відчужені відповідачам у справі, зокрема ОСОБА_4 земельна ділянка АДРЕСА_2 з кадастровим номером 5121084800:01:001:0192, площею 0,1072 га, на підставі договору купівлі-продажу від 02 жовтня 2014 року.

Апеляційним судом також встановлено, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань у 2016 році внесені відомості стосовно ОСОБА_6 щодо виготовлення виписки з рішення Троїцької сільської ради народних депутатів Біляївського району Одеської області сесії VIII скликання ХХІІ від 12 вересня 1997 року № 4 із внесенням до неї завідомо неправдивих відомостей про передачу земельної ділянки ОСОБА_1 .

25 січня 2017 року прокурором відділу прокуратури Одеської області затверджено обвинувальний акт стосовно ОСОБА_6 .

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які

ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Згідно зі статтею 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Тлумачення статті 330 ЦК України свідчить, що виникнення права власності

у добросовісного набувача відбувається за таких умов: факт відчуження майна; майно відчужене особою, яка не мала на це права; відчужене майно придбав добросовісний набувач; відповідно до статті 388 ЦК, майно, відчужене особою, яка не мала на це право, не може бути витребуване у добросовісного набувача.

Власник має право витребувати майно з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене

у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) від

04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCU v. ROMANIA, № 28342/95, 61, ЄСПЛ, від 28 жовтня 1999 року).

Cтаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься

в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою.

Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть (EAST WEST ALLIANCE LIMITED

v. UKRAINE, № 19336/04, 166-168, ЄСПЛ, від 23 січня 2014 року).

Заявниця була позбавлена права власності на квартиру без компенсації і вона не могла розраховувати на отримання іншого житла від держави. Органи державної влади не забезпечили належної експертизи щодо законності правочинів з нерухомим майном. Проте заявниця не повинна була передбачати наявність ризику того, що право власності на квартиру може бути припинено

в зв`язку з бездіяльністю влади в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном (ALENTSEVA v. RUSSIA, № 31788/06, 72 - 77, ЄСПЛ, від 17 листопада 2016 року).

Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат є неприйнятною. Не може добросовісний набувач відповідати у зв`язку із бездіяльністю влади в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Факт незаконного відчуження та допущення продажу спірної земельної ділянки не може породжувати правових наслідків для добросовісного набувача, проте, вочевидь, є підставою для виникнення обов`язку в органів місцевого самоврядування здійснити все необхідне, щоб відшкодувати збитки, завдані таким відчуженням.

За таких обставин задоволення віндикаційного позову і витребування спірної земельної ділянки у ОСОБА_4 як добросовісного набувача на користь Троїцької сільради призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод".

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судові рішення

в оскарженій частині ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним та зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, судові рішення

в оскарженій частині скасувати з ухваленням нового рішення про відмову

у задоволенні позову прокурора про витребування земельні ділянки

Керуючись статтями 400, 402, 412, 416 ЦПК України (у редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 25 червня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року в частині задоволених позовних вимог прокурора Одеської області в інтересах держави

в особі Троїцької сільської ради Біляївського району Одеської області до ОСОБА_4 про витребування земельні ділянки по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 5121084800:01:001:0192 скасувати.

У задоволенні позовних вимог прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Троїцької сільської ради Біляївського району Одеської області до ОСОБА_4 про витребування земельні ділянки по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 5121084800:01:001:0192 відмовити.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Біляївського районного суду Одеської області від 25 червня 2018 року та постанова Одеського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року в скасованій частині втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.