756/13550/16-ц Про визнання недійсними договору купівлі-продажу квартири, договору дарування квартири, застосування наслідків недійсності правочину - 21.10.2020 Прийняття

відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Поварова Людмила Володимирівна, Оболонська районна в м. Києві державна адміністрація (як орган опіки та піклування), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук Сергій Петрович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного суду від 28 липня 2020 року у складі колегії суддів: Писаної Т. О., Приходька К. П., Журби С. О.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2016 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Поварова Л. В., Оболонська районна в м. Києві державна адміністрація (як орган опіки та піклування), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук С. П., про визнання недійсними договору купівлі-продажу квартири, договору дарування квартири, застосування наслідків недійсності правочину.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2016 року відкрито провадження у цій справі.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 07 квітня 2020 року позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 залишено без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.

Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у судові засідання, призначені на 29 січня 2020 року та 07 квітня 2020 року, позивачі та представник позивачів не з`явилися, про поважність причин неявки суд не повідомляли, заяву про розгляд справи за їх відсутності до суду не подавали. Про день, час та місце судових засідань за вказаною в позовній заяві адресою для листування, позивачі були належно повідомлені судом.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 28 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено.

Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 07 квітня 2020 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що справа тривалий час перебуває на розгляді Оболонського районного суду, з жовтня 2016 року, позивачі у справі протягом усього часу розгляду справи добросовісно виконували свої обов`язки і були присутні у всіх засіданнях особисто або забезпечували явку свого представника. Однак, розгляд справи, частіше всього, не відбувався або відкладався за клопотаннями інших сторін спору. При цьому, позивачі не відмовлялися у будь-який опосередкований спосіб від своїх вимог і в матеріалах справи відсутні беззаперечні докази про втрату їх інтересу до власної заяви, а відтак, використаний місцевим судом процесуальний засіб у виді залишення позовної заяви без розгляду не є пропорційним досягнутій цілі обмеження позивачів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 07 квітня 2020 року.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом неповно з`ясовані фактичні обставини справи, неправильно досліджені та оцінені наявні у справі докази, що призвело до скасування законної ухвали суду першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду.

Вказує, що позивачі та їх представник у судові засідання, призначені на 29 січня 2020 року та 07 квітня 2020 року, повторно, не з`явилися без поважних причин, що є підставою для застосування наслідків, передбачених положенням пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У вересні 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, а якому вказують, що її доводи є безпідставними, оскільки їх неявки у вказані судові були у з поважних причин, тому просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 08 жовтня 2020 року справу призначено до розгляду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_4 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України позов залишається без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Згідно із частиною п`ятою статті 223 ЦПК України визначено, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Апеляційним судом було досліджено та встановлено, що у жовтні 2016 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до суду з указаним позовом.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2016 року відкрито провадження по справі та призначено до розгляду на 13 грудня 2016 року.

У судове засідання 13 грудня 2016 року ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 з`явилися, однак розгляд справи було відкладено на 14 лютого 2017 року, у зв`язку із задоволенням клопотання третьої особи про витребування доказів.

14 лютого 2017 року в судове засідання з`явився представник позивачів - адвокат Войтенко І. В., однак справа була знята з розгляду у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному та призначено нове засідання на 29 травня 2017 року.

29 травня 2017 року справа знову була знята з розгляду у зв`язку із тим, що суддя Тітов М. Ю. приймав участь у розгляді кримінальної справи, а справу було перепризначено на 26 липня 2017 року.

У судове засідання, призначене на 26 липня 2017 року з`явився представник позивачів ОСОБА_5, однак справа була відкладена на 22 січня 2018 року для надання сторонам по справі можливості ознайомитись із зустрічним позовом відповідача ОСОБА_4

22 січня 2018 року в судове засідання з`явився представник позивачів ОСОБА_5, проте судове засідання було відкладене на 27 березня 2018 року у зв`язку з неявкою відповідачів.

Наступне судове засідання не відбулось, оскільки відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були подані апеляційні скарги на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2016 року про відкриття провадження по справі.

Після апеляційного перегляду, справа була призначена до розгляду на 11 грудня 2018 року.

11 грудня 2018 року у судове засідання з`явилась ОСОБА_1, однак справа була знята з розгляду у зв`язку з перебуванням судді Тітова М. Ю. у нарадчій кімнаті по кримінальній справі та перепризначена на 22 лютого 2019 року.

22 лютого 2019 року справа була знята з розгляду у зв`язку із перебуванням судді Тітова М. Ю. у відпустці та призначена на 10 квітня 2019 року.

У судове засідання 10 квітня 2019 року з`явився представник позивачів - адвокат Войтенко І. В. Судом було закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду на 12 червня 2019 року.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 травня 2019 року, у зв`язку з відрахуванням судді ОСОБА_6 зі штату суддів Оболонського районного суду м. Києва у зв`язку із призначенням на посаду судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, справу передано для розгляду судді Майбоженко А. М.

12 червня 2019 року справа була знята з розгляду у зв`язку із перебуванням судді у відпустці та призначена до розгляду на 19 серпня 2019 року.

19 серпня 2019 року у судове засідання з`явились позивачі та їх представник - адвокат Войтенко І. В., однак розгляд справи було відкладено на 02 вересня 2019 року, у зв`язку із клопотанням позивачів про відкладення розгляду справи для зміни позовних вимог.

02 вересня 2019 року у судове засідання з`явились позивач ОСОБА_1 разом із представником ОСОБА_5, однак через неявку відповідачів розгляд справи було відкладено на 11 листопада 2019 року.

26 вересня 2019 року відповідачем ОСОБА_3 знову подано апеляційну скаргу на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2016 року про відкриття провадження у справі.

Після перегляду справи апеляційним судом, справу було призначено до розгляду на 29 січня 2020 року.

У судове засідання, призначене на 29 січня 2020 року, позивачі та представник позивачів - адвокат Войтенко І. В. не з`явилися, однак від позивача ОСОБА_1 надійшло клопотання про перенесення судового засідання.

Крім того, у судовому засіданні 29 січня 2020 року відповідачем ОСОБА_4 було заявлено відвід судді Майбоженко А. М.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 29 січня 2020 року провадження у справі зупинено для вирішення питання про відвід судді у порядку статті 33 ЦПК України.

07 лютого 2020 року ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 07 лютого 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_4 про відвід судді Майбоженко А. М. відмовлено.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 13 лютого 2020 року провадження у справі відновлено, призначено до розгляду на 07 квітня 2020 року.

У судове засідання, призначене на 07 квітня 2020 року позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, а також представник позивачів - адвокат Войтенко І. В. не з`явились, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені шляхом направлення судових повісток та ухвали суду від 13 лютого 2020 року про поновлення провадження у справі та призначення судового засідання на вказану у позовній заяві адресу. Указана кореспонденція була отримана позивачами. Заяву про розгляд справи у їх відсутність не подали.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Відтак в кожному випадку скаржник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

За змістом статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності та диспозитивності. Особа на власний розсуд користується своїми процесуальними правами, обов`язками відповідно до зазначених положень, а також положень, визначених статтями 43, 49 України, але зобов`язана здійснювати їх добросовісно відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України.

Європейський Суд з прав людини у рішенні "МПП "Голуб" проти України" від 18 жовтня 2005 року відзначив, що право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження не будуть сумісними з пунктом 1 статті 6, якщо вони не мають легітимну мету та не є пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями.

У справі "Церква села Сосулівка проти України" у рішенні від 28 лютого 2008 року, де релігійна організація заявника була змушена звернутися за судовим захистом, проте безуспішно, Європейський Суд з прав людини у пункті 53 вказав, що така ситуація прирівнюється до відмови у здійсненні правосуддя, що порушує саму суть права заявника на доступ до суду, яка гарантується пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Загалом Європейський Суд з прав людини у своїй практиці критично оцінює надмірну формалізованість вимог національного законодавства різних держав-учасниць, що перешкоджають доступу до суду.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду та повертаючи справу для продовження розгляду до районного суду, апеляційним судом обґрунтовано було враховано, що: вказана справа тривалий час перебуває на розгляді Оболонського районного суду (з жовтня 2016 року); позивачі протягом усього розгляду даної справи добросовісно виконували свої обов`язки і були присутні у всіх засіданнях особисто або забезпечували явку свого представника, однак, розгляд справи, частіше всього знімався із розгляду, або відкладався за клопотаннями інших сторін спору.

Суд апеляційної інстанції правильно врахував, що обставин справи, які б свідчили про те, що позивачі здійснюють свої права та обов`язки недобросовісно, не встановлено. При цьому, заявник не відмовлявся в будь-який опосередкований спосіб від своїх вимог і в матеріалах справи відсутні беззаперечні докази про втрату його інтересу до власної заяви, а відтак, використаний місцевим судом процесуальний засіб у виді залишення позовної заяви без розгляду не є пропорційним досягнутій цілі обмеження позивача.

Доводи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вони не спростовують висновків суду та не впливають на правильність його судового рішення, оскільки апеляційним судом правильно було враховано тривалість розгляду справи, процесуальну поведінку учасників процесу, а також необхідність забезпечення права заявників на доступ до правосуддя, яке встановлено статтею 6 Конвенції.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про скасування судового рішення суду першої інстанції, яке перешкоджає подальшому розгляду справи, та направлення справи для продовження розгляду до цього суду.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність та обґрунтованість його постанови не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.