355/256/19 Про стягнення заборгованості за договором позики - 20.10.2020 Прийняття

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Березанська птахофабрика",

відповідач - ОСОБА_1,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Панченко Тетяни Анатоліївни на постанову Київського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Білич І. М., Іванченка М. М., Панченка М. М.,

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) .

Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Панченко Тетяни Анатоліївни на постанову Київського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України (1618-15) в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Березанська птахофабрика" (далі - ТОВ "ТД "Березанська птахофабрика") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

На обґрунтування позовних вимог зазначило, що 03 липня 2017 року між сторонами було укладено договір позики № 030717-П, за умовами якого ТОВ "ТД "Березанська птахофабрика" надало ОСОБА_1 позику поворотної фінансової допомоги в розмірі 848 105,85 грн з терміном поверненням - 6 місяців з моменту отримання суми позики.

Позикодавець обов`язки за договором виконав, надавши позичальнику позику через касу підприємства, однак позичальник у повному обсязі отримані кошти у встановлений договором термін не повернув.

З урахуванням викладених обставин позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за договором позики в розмірі 749 675,55 грн, 51 604,86 грн інфляційних втрат та 3% річних в сумі 22 059 грн, а всього - 823 339,41 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 01 серпня 2019 року у задоволенні позову ТОВ "ТД "Березанська птахофабрика" відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факт укладення договору позики та передання коштів ОСОБА_1 .

Не погодившись з таким рішенням, ТОВ "ТД "Березанська птахофабрика" подало апеляційну скаргу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ "ТД "Березанська птахофабрика" задоволено частково.

Скасовано рішення Баришівського районного суду Київської області від 01 серпня 2019 року та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову ТОВ "ТД "Березанська птахофабрика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ТД "Березанська птахофабрика" заборгованість за договором позики в розмірі 749 675,55 грн, інфляційні втрати в розмірі 42 033,59 грн та 3% річних в сумі 16 205,00 грн, а всього - 807 914,14 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Частково задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_1 не підтверджено факт повернення коштів за укладеним між сторонами у справі договором позики. Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначив про те, що заявляючи вимоги про стягнення інфляційних витрат і 3 % річних, позивач помилково зазначив період нарахування відповідних виплат з 04 жовтня 2017 року по 27 вересня 2018 року, що не відповідає договірним умовам, погодженим сторонами.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У грудні 2019 року на адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного суду від представника ОСОБА_1 - адвоката Панченко Т. А. засобами поштового зв`язку надійшла касаційна скарга на постанову Київського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року, у якій представник відповідача просить суд оскаржувану постанову скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції постанова ухвалена без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 24 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

05 березня 2020 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Встановлено, що 03 липня 2017 року між ТОВ "ТД "Березанська птахофабрика" та ОСОБА_1 укладений договір позики № 030717-П за умовами якого позивач надав відповідачу позику поворотної фінансової допомоги в розмірі 848 105,85 грн з терміном поверненням - 6 місяців з моменту отримання суми позики.

Відповідно до умов договору, в період з 03 липня 2017 року по 06 липня 2017 року ОСОБА_1 через касу підприємства отримав суму позики у розмірі 848 105,85 грн, що підтверджується видатковими касовими ордерами: від 03 липня 2017 року - на суму 449 391,70 грн, від 04 липня 2017 року - на суму 283 712,60 грн, від 05 липня 2017 року - на суму 104 294,60 грн, від 06 липня 2017 року - на суму 10 707,00 грн.

У подальшому відповідач частково погасив заборгованість перед позикодавцем та станом на 27 вересня 2018 року має непогашену заборгованість за договоромпозики № 030717-П від 03 липня 2017 року в сумі 749 675,55 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України (тут і далі в редакції, що діяла на час подання касаційної скарги, що розглядається) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (стаття 1049 ЦК України).

Відповідно до статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Установивши, що між сторонами виникли правовідносини з договору позики, умови якого ОСОБА_1 у повному обсязі не виконав, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу за цим договором, інфляційних втрат та 3% річних.

Доводи касаційної скарги про те, що касові ордери не відповідають вимогам законодавства, чинного на момент видачі коштів, є безпідставними, оскільки зазначення у платіжному документі не всіх необхідних реквізитів, у взаємному зв`язку з оцінкою інших наявних доказів у справі, не свідчить про те, що ОСОБА_1 не отримав від позивача грошові кошти у позику.

Посилання заявника на не підписання ОСОБА_1 договору позики та видаткових касових ордерів не є обґрунтованими, ураховуючи те, що стороною відповідача не заявлялося клопотання про призначення відповідної судової почеркознавчої експертизи.

Таким чином, доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, зводяться до необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України", заява № 4904/04, 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Верховний Суд встановив, що оскаржувана постанова ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність ухваленого судового рішення не впливають.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки підстави для її скасування відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки дія рішення Київського апеляційного суду від 03 грудня 2019 рокубула зупинена ухвалою Верховного Суду від 24 лютого 2020 року, у зв`язку із залишенням цього судового рішення без змін необхідно поновити його дію.