735/1521/18 Про встановлення факту прийняття спадщини - 20.07.2020 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 05 квітня 2018 року в складі судді Балаби О. А. та постанову Апеляційного суду Чернігівської області від 14 серпня 2018 року в складі колегії суддів: Шитченко Н. В., Бобрової І. О., Мамонової О. Є.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просив встановити факт прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3, внаслідок чого відкрилась спадщина.

Заповітом від 10 липня 1995 року, посвідченим секретарем Червоненської сільської ради Коропського району Чернігівської області, ОСОБА_3 заповів житловий будинок з господарськими спорудами, який належав йому на праві особистої власності, ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у рівних частках.

Однак заявник не може нотаріально оформити право на спадщину, оскільки надані ним докази вступу в управління та володіння спадковим майном, на думку нотаріуса, є недостатніми. Встановлення факту прийняття спадщини має для заявника юридичне значення, оскільки надасть йому можливість нотаріально оформити право на спадщину за заповітом.

Спадщина ОСОБА_3 ніким не прийнята. Спадкоємець за заповітом ОСОБА_4 померла, спадкоємець за заповітом ОСОБА_2 проживає в Російській Федерації.

Посилаючись на викладене та на підставі статті 549 Цивільного Кодексу Української РСР заявник просив задовільнити його заяву про встановлення факту прийняття спадщини.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Коропського районного суду Чернігівської області від 05 квітня 2018 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви про встановлення факту прийняття спадщини, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не було надано доказів на підтвердження того, що він вступив в управління та володіння спадковим майном.

Постановою Апеляційного суду Чернігівської області від 14 серпня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішенням Коропського районного суду Чернігівської області від 05 квітня 2018 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, та зазначив, що рішення постановлено з дотриманням вимог матеріального в процесуального права є законне і обґрунтоване. Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги надану ОСОБА_1 довідку Билського старостинського округу Коропської селищної ради від 13 серпня 2018 року № 14-/17/463, оскільки дана довідка не містить жодних відомостей того, що заявник на протязі шести місяців після смерті ОСОБА_3 вчинив дії щодо управління та володіння спадковим майном, що є визначальним у даній справі для задоволення заяви.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

12 вересня 2018 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 05 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Чернігівської області від 14 серпня 2018 року, та ухвалити нове рішення, яким заяву задовольнити, посилаючись на неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповним з`ясуванням обставинам справи, а також на те, що судами ненадано оцінки усім доказам у справі.

Касаційна скарга мотивована тим, що заявник фактично вступив в управління спадковим майном, оскільки проводив у приміщення ремонтні роботи, а також сільськогосподарські роботи на присадибній ділянці, що підтверджують свідки та довідка Билського старостинського округу Коропської селищної ради від 13 серпня 2018 року № 14-/17/463, на що суди попередніх інстанцій уваги не звернули.

Приймаючи оскаржувані рішення суди першої та апеляційної інстанцій позбавили заявника єдиного засобу охорони його прав та законних інтересів на заповідане йому майно.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Коропського районного суду Чернігівської області.

Справа надійшла до Верховного Суду у лютому 2019 року.

Розпорядженням від 13 квітня 2020 року № 1021/0/226-20 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 квітня 2020 року визначено суддю - доповідача Петрова Є. В.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ТРЕТЬОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 05 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Чернігівської області від 14 серпня 2018 року, здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України (1618-15) в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Фактичні обставини, встановлені судами

Судами встановлено, що згідно із заповітом, посвідченим секретарем Червоненської сільської ради Коропського району Чернігівської області від 10 липня 1995 року, ОСОБА_3 заповів житловий будинок з господарськими спорудами, який належав йому на праві особистої власності, ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у рівних частках (а.с. 3).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер (а.с. 4). Після його смерті відкрилась спадщина на вищезазначене нерухоме майно.

Згідно з актовим записом про смерть № 10 від 07 грудня 2012 року, складеним виконкомом Краснопільської сільської ради Коропського району, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 28).

Нотаріально посвідченою заявою від 16 січня 2018 року ОСОБА_2 засвідчив, що на прийняття спадщини після померлого ОСОБА_3 не претендує, з позовом про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини звертатись не буде (а.с. 15).

З повідомлення Коропської районної державної нотаріальної контори від 14 березня 2018 року встановлено, що відповідно до перевірених алфавітних книг обліку спадкових справ за 2012-2018 роки після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 спадкова справа не заводилась. Згідно з перевіреними алфавітними книгами обліку спадкових справ за 2005-2018 роки після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 спадкова справа не заводилась (а.с. 23).

Листом від 26 березня 2018 року завідувач Державним нотаріальним архівом Чернігівської області повідомив, що за перевіреними алфавітними книгами обліку спадкових справ за грудень 2002 року - грудень 2004 року спадкова справа після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 не заводилась (а.с. 29).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

Відповідно до частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо розгляду справи в порядку окремого провадження, оскільки як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи спір про право відсутній, оскільки спадкоємець за заповітом ОСОБА_4 померла, після її смерті спадкова справа не заводилась, а спадкоємець за заповітом ОСОБА_2 нотаріально посвідченою заявою від 16 січня 2018 року засвідчив, що на прийняття спадщини після померлого ОСОБА_3 не претендує, з позовом про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини звертатись не буде.

Крім того з рішення суду першої інстанції вбачається, що представник заінтересованої особи Коропської селищної ради Чернігівської області проти задоволення заяви ОСОБА_1 не заперечує.

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до статті 5 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України (435-15) , якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року . У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК Української РСР (1540-06) , у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Отже, спірні відносини, що виникли між учасниками справи, регулюються нормами ЦК УРСР (1540-06) та ЦК України (435-15) .

Згідно з частиною першою статті 524 ЦК України РСР 1963 року спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Відповідно до приписів статті 549 ЦК Української РСР спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шести місяців з дня відкриття спадщини він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, маються на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані або сплату податків та інших платежів тощо.

Фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась. Положеннями Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року, що була чинною на час відкриття спадщини після ОСОБА_3, визначено, що доказами вступу в управління або володіння спадковим майном може бути, у тому числі, довідка відповідного органу місцевого самоврядування або виконавчої влади про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав із ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню, квитанції про сплату податків; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний у спадковому будинку у період шести місяців після смерті спадкодавця, інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління або володіння спадковим майном.

Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про встановлення факту прийняття ОСОБА_1 спадщини, яка залишилася після смерті ОСОБА_3, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, обґрунтовано виходив із того, що зазначені в заяві вимоги до задоволення не підлягають, оскільки позивач не довів належними доказами, які б достовірно підтверджували факт прийняття спадщини позивачем у порядку, визначеному статтею 549 ЦК Української РСР.

Заявник до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не звертався, доказів, які б свідчили, що він фактично вступив в управління та володіння спадковим майном, заявником не надано.

Посилання заявника на те, що після смерті спадкодавця забрав із його будинку побутову техніку та проводив у приміщенні ремонтні роботи, не можуть бути прийнятті до уваги, оскільки не містять свого підтвердження.

Посилання в касаційній скарзі на довідку Билського старостинського округу Коропської селищної ради від 13 серпня 2018 року № 14-/17/463 не може бути прийнято до уваги, оскільки судом апеляційної інстанції при перегляді рішення суду першої інстанції надано оцінку зазначеній довідці, та вірно встановлено, що зазначена довідка не містить жодних відомостей того, що заявник на протязі шести місяців після смерті ОСОБА_3 вчинив дії щодо управління та володіння спадковим майном. В довідці лише зазначено, що заявник та його дружина з 1979 року на вихідні та святкові дні приїздили до села Билка до ОСОБА_5, та по даний час ведуть господарство по АДРЕСА_1 у цьому населеному пункті.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій по суті вирішення позовних вимог та не дають підстав вважати, що цим судами неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, а значною мірою зводяться до необхідності переоцінки доказів, що згідно статті 400 ЦПК України не відносить до компетенції суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.