826/6243/16 Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині стягнення пені за порушення терміну розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності - 14.02.2018 Прийняття

Товариство з обмеженою відповідальністю "Богдан-Автотрейд" звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 05 квітня 2016 року № 0002411406 в частині стягнення пені за порушення терміну розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 17960 грн. 48 коп.

Позовні вимоги вмотивовані безпідставністю застосування відповідачем штрафних санкцій в зазначеній сумі, оскільки імпортований позивачем товар перетнув митний кордон України в межах визначеного законом строку.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року, позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 0002411406 в частині застосування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 17960 грн. 48 коп.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що граничний строк поставки товару за зовнішньоекономічним контрактом від 18 травня 2015 року № 15JAC-CO523UA позивачем було перевищено на 15 днів; граничний строк поставки товару за зовнішньоекономічним контрактом від 31 липня 2015 року № UKR150722001 позивачем не було перевищено, оскільки такий товар перетнув митний кордон на 90-й день граничного терміну надходження товару, відтак, відповідачем безпідставно нараховано пеню в сумі 17960 грн. 48 коп.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а також на не врахування судами наявності в діях позивача порушень податкового законодавства, що свідчить про обґрунтованість винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

У відзиві на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд, погоджуючись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо обґрунтованості позовних вимог, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

При цьому, згідно частини четвертої статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Пунктом 1 постанов Правління Національного банку України від 03 червня 2015 року №354 (v0354500-15) та від 3 вересня 2015 року № 581 (v0581500-15) "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Відповідно до частин першої, п'ятої статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару). Державні податкові інспекції вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Згідно статті 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" момент здійснення експорту (імпорту) - момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця. Тобто, дана стаття містить посилання лише на первинний момент переміщення товару через митний кордон України - фізичний перетин товаром митного кордону.

При цьому момент перетину товаром митного кордону України не ставиться у залежність від необхідності проходження всіх процедур митного оформлення даного товару, завершення яких дає право для подальшого їх використання власником на вільний розсуд, а згідно статті 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" визначальним є початковий момент перебування товару під митним контролем - момент фізичного перетину товаром митного кордону держави.

Отже, доводи відповідача у касаційній скарзі, що визначальним для висновку про наявність порушення статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" є дата завершення його митного оформлення (дата оформлення вантажно-митної декларації) відхиляються, оскільки моментом вчинення імпортної операції, зокрема моментом поставки товару за такою операцією, для застосування статей 2, 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" є момент фактичного перетину імпортованим товаром митного кордону України.

Наведена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду України, що висловлені останнім у постанові від 16 січня 2012 року по справі №21-412а11.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 18 травня 2015 року між "Anhui jianghuai automobile co., Ltd" (продавець, Китай) та позивачем (покупець, Україна) укладено контракт поставки №15JAC-CO523UA, за умовами якого продавець зобов'язується поставити, в обумовлений строк та у вказане місце призначення, автомобілі JAC (товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити такий товар.

Позивачем було здійснено попередню оплату за контрактом від 18 травня 2015 року №15JAC-CO523UA 05 червня 2015 року на суму 43952,99 доларів США (граничний термін надходження товару - 03 вересня 2015 року) та 09 липня 2015 року на суму 43952,99 доларів США (граничний термін надходження товару - 07 жовтня 2015 року).

Товар за контрактом від 18 травня 2015 року №15JAC-CO523UA надійшов 18 вересня 2015 року згідно відмітки Одеської митниці ДФС "Під митним контролем".

Отже, імпортований товар за контрактом від 18 травня 2015 року № 15JAC-CO523UA на суму 43952,99 доларів США за платежем від 05 червня 2015 року перетнув митний кордон України з пропуском граничного строку поставки на 15 днів, які рахуються з 04 вересня 2015 року по 18 вересня 2015 року. Товар на суму 43952,99 доларів США за платежем від 09 липня 2015 року перетнув митний кордон України у визначений законодавством строк.

31 липня 2015 року між "Zotye international automobile trading co., Ltd." (продавець, Китай) та позивачем (покупець, Україна) укладено контракт №UKR150722001, за умовами якого продавець зобов'язується поставити, в обумовлений строк та у вказане місце призначення, автомобілі Zotye (товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити такий товар.

Позивачем було здійснено попередню оплату за контрактом від 31 липня 2015 року №UKR150722001 12 серпня 2015 року на суму 67750,00 доларів США (граничний термін надходження товару - 10 листопада 2015 року) та 11 вересня 2015 року на суму 67750,00 доларів США (граничний термін надходження товару - 10 грудня 2015 року).

Товар за контрактом від 31 липня 2015 року №UKR150722001 надійшов 10 листопада 2015 року згідно відмітки Одеської митниці ДФС "Під митним контролем".

Отже, імпортований товар за контрактом від 31 липня 2015 року № UKR150722001 на суму 67750,00 доларів США за платежем від 12 серпня 2015 року та на суму 67750,00 доларів США за платежем від 11 вересня 2015 року перетнув митний кордон України у визначений законодавством строк.

З огляду на викладене, позивачу мала бути нарахована пеня за порушення терміну розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності за період з 04 вересня 2015 року по 18 вересня 2015 року - 15 днів пропуску граничного строку поставки товару за контрактом від 18 травня 2015 року № 15JAC-CO523UA на суму 43952,99 доларів США.

Водночас відповідачем неправомірно здійснено нарахування пені за порушення терміну розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності за період з 19 вересня 2015 року по 21 вересня 2015 року за контрактом від 18 травня 2015 року № 15JAC-CO523UA на суму 43952,99 доларів США та за період з 11 листопада 2015 року по 12 листопада 2015 року за контрактом від 31 липня 2015 року № UKR150722001 на суму 67750,00 доларів США, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення від 05 квітня 2016 року № 0002411406 в частині нарахування позивачу пені за порушення терміну розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 17960 грн. 48 коп. є протиправним та підлягає скасуванню.

З огляду на це, суди правильно відхилили доводи відповідача стосовно того, що моментом фактичного перетину митного кордону України є дата завершенням імпортної операції свідченням чого є дата закінчення оформлення вантажної митної декларації.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

1. Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 червня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року - без змін.