815/4120/14 Про визнання неправомірними дій районного прокурора щодо проведення без відповідного приводу та без винесення відповідної постанови перевірки щодо ухвалення виконавчим комітетом Сільради рішення про надання згоди ТОВ на оформлення права власності спортивної бази з народної греблі на території прилеглій до водного об'єкту Сільради - 06.02.2018 Прийняття

розглянув у письмовому провадженні за матеріалами справи касаційні скарги Пиріжнянської сільської ради Кодимського району Одеської області (далі - Сільрада) та прокурора Кодимського району Одеської області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2014 року (судді: Федусик А.Г., Шевчук О.А., Зуєва Л.Є.), ухваленої у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт" (далі - ТОВ) до прокурора Кодимського району Одеської області Згурського Сергія Вікторовича, начальника відділу Держземагентства у Кодимському районі Одеської області Конопелькіна Валерія Володимировича, Сільради про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії, визнання неправомірним та скасування рішення, -

У липні 2014 року ТОВ звернулося до суду з адміністративним позовом до прокурора Кодимського району Одеської області Згурського С.В., начальника відділу Держземагентства у Кодимському районі Одеської області Конопелькіна В.В., Сільради про:

- визнання неправомірними дій прокурора Кодимського району Одеської області Згурського С.В. щодо проведення без відповідного приводу та без винесення відповідної постанови перевірки щодо ухвалення виконавчим комітетом Сільради рішення від 23 грудня 2009 року № 107 про надання згоди ТОВ на оформлення права власності спортивної бази з народної греблі на території прилеглій до водного об'єкту Сільради (далі - рішення Сільради № 107);

- визнання неправомірними дій прокурора Кодимського району Одеської області Згурського С.В. щодо направлення до Сільради подання від 24 січня 2014 року № (16-67) 134вих14 на рішення Сільради;

- визнання неправомірними дій прокурора Кодимського району Одеської області Згурського С.В. щодо проведення 29 січня 2014 року зборів депутатів Сільради щодо прийняття рішення про скасування рішення Сільради № 107;

- зобов'язання Згурського С.В. відкликати з Сільради незаконне подання від 24 січня 2014 року за № 16-67) 134вих14 на рішення Сільради;

- визнання неправомірними дій начальника відділу Держземагентства у Кодимському районі Одеської області Конопелькіна В.В. щодо надання недостовірної інформації прокурору Кодимського району Одеської області Згурському С.В. про відсутність користувача земельної ділянки на території Сільради всупереч наявності договору оренди від 30 грудня 2010 року між Кодимською районною державною адміністрацією та ТОВ;

- визнання неправомірними дій Сільради щодо прийняття до розгляду та внесення на голосування сесії 29 січня 2014 року незаконного подання Згурського С.В. від 24 січня 2014 року за № (16-67) 134вих14 на рішення Сільради без внесення сільським головою чи депутатами до селищної ради і реєстрації проекту рішення, без наступного розгляду сільським головою проекту рішення та без винесення розпорядження сільського голови про затвердження порядку денного чергової сесії із питанням про скасування вказаного рішення виконкому, із порушенням термінів та порядку внесення питань для включення до порядку денного сесії проектів рішень, без їх попереднього розгляду постійними комісіями Сільради за участю представника ТОВ та представника громади і без отримання попередньої правової оцінки наявних матеріалів виконавчим апаратом ради;

- визнання неправомірним та скасування рішення Сільради від 29 січня 2014 року № 250-VІ "Про скасування рішення виконкому Пиріжнянської сільської ради № 107 від 23 грудня 2009 року "Про надання згоди ТОВ "Стандарт" щодо оформлення права власності малих архітектурних форм та спортивної бази з народної греблі на території прилеглій до водного об'єкту Пиріжнянської сільської ради" (далі - рішення Сільради № 250).

Суди встановили, що 24 січня 2014 року прокурор Кодимського району Одеської області Згурський С.В. виніс постанову про проведення перевірки у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів Сільрадою щодо законності використання і охорони вод та здійснення контролю за створенням водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також за додержанням режиму використання території.

Перевіркою було встановлено, що ТОВ не прийняло майно (адміністративну будівлю, підвал, бесідки, вагончик, літній павільйон, вбиральні, сауни, берегоукріплюючі споруди, дерев'яні конструкції виходу на водойму, шлюзи, криниці та лінії електромережі) в експлуатацію в установленому законом порядку.

24 січня 2014 року прокурор Кодимського району Одеської області Згурський С.В. вніс подання Сільраді, яким запропонував на черговій сесії скасувати рішення Сільради № 107.

Сільрада Рішенням № 250 скасувала своє рішення № 107, що і стало підставою для звернення ТОВ з позовом до суду.

Одеський окружний адміністративний суду постановою від 13 серпня 2014 року у задоволенні позову відмовив.

Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 3 грудня 2014 року постанову суду першої інстанції скасував та прийняв нову - про часткове задоволення позову. Визнав неправомірним та скасував рішення Сільради № 250, в іншій частині - відмовив у задоволенні позовних вимог.

Сільрада та прокурор Кодимського району Одеської області не погодилися з постановою суду апеляційної інстанції і подали касаційні скарги про її зміну та залишення без змін постанови суду першої інстанції.

Зі змісту касаційних скарг убачається, що скаржники не погодилися із рішенням суду апеляційної інстанції у частині визнання неправомірним та скасування рішення Сільради № 250, в іншій частині, а саме у частині відмови у задоволенні позовних вимог, судові рішення не оскаржують.

Жоден із учасників справи не прибув у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлення про дату, час та місце судового засідання. Неприбуття учасників справи у судове засідання відповідно до пункту 2 частини першої статті 345 КАС уможливлює розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Верховний Суд переглянув судові рішення в межах доводів касаційних скарг і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг з огляду на таке.

Відповідно до пункту 15 частини першої статті 26 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 280/97- ВР (280/97-ВР) ) питання щодо скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень, вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Згідно з частиною десятою статті 59 зазначеного Закону акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Системний аналіз наведених положень дає підстави вважати, що за органами місцевого врядування законодавець закріпив право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов'язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб'єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну чи скасування.

У той же час у статті 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

Цей принцип знайшов своє відображення у статті 74 Закону № 280/97-ВР, згідно з якою органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами.

Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Таке тлумачення зазначених вище положень визначено у рішенні Конституційного суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (v007p710-09) .

У справі, що розглядається, суди встановили, що Сільрада рішенням № 107 надала позивачеві згоду на оформлення права власності на малі архітектурні форми та спортивну базу, в подальшому позивачем було оформлено право власності на ці будівельні об'єкти.

Оскільки зазначене рішення є ненормативним правовим актом одноразового застосування, який вичерпав свою дію фактом його виконання, він не може бути в подальшому скасований органом місцевого самоврядування.

За наведених обставин колегія суддів визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, тому касаційні скарги Сільради та прокурора Кодимського району Одеської області слід залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

постановив:

Касаційні скарги Пиріжнянської сільської ради Кодимського району Одеської області та прокурора Кодимського району Одеської області залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2014 року - без змін.