Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Департаменту соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації про визнання неправомірними дії Департаменту соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації та стягнення моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Жовтневого районного суду міста Запоріжжя у складі судді Скользнєвої Н.Г. від 08 серпня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду року у складі колегії суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю., Семененка Я.В. від 19 жовтня 2017 року,

У лютому 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Департаменту соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації про визнання неправомірними дії Департаменту соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації та стягнення моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що відповідач всупереч Порядку виплати грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року № 228 (228-2007-п) не здійснював нарахувань позивачу протягом 2007-2014 років.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 08 серпня 2017 року, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року, залишено без розгляду адміністративний позов ОСОБА_2 до Департаменту соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановляючи оскаржувані ухвали, суди виходили з того, що позивачем пропущений строк звернення до суду та не наведено обставин, які б вказували на поважність причин пропуску даного строку.

Не погоджуючись з рішенням суду першої та апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, ОСОБА_2 звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 08 серпня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У касаційній скарзі скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій не звернуто належної уваги на предмет позову та той факт, що позивач є інвалідом.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних рішень) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього рішення) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних рішень) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього рішення) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього рішення) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту права та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону судові рішення суду першої та апеляційної інстанції відповідають, а мотиви викладені в касаційній скарзі скаржником є неприйнятні з огляду на наступне.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач перебуває на обліку Департаменту соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації.

У 2007 році позивач був забезпечений автомобілем на пільгових умовах.

З 2015 року позивач отримує грошову компенсацію на мотоколяску, яка виплачується рівними частинами двічі на рік, у березні, та у вересні, відповідно до Порядку виплати грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року № 228 (228-2007-п) .

Вважаючи протиправною невиплату вказаної компенсації за 2007-2014 роки позивач звернувся до суду.

Відповідно до статті 99 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних рішень) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною першою статті 100 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних рішень) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вірно зазначено судами, адміністративним процесуальним законодавством регламентовано шестимісячний строк звернення до суду з позовною заявою, перебіг якого починається з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення права та/або законного інтересу, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на захист.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11 липня 2017 року по справі № 800/98/17.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Преамбула Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (AFFAIRE PEREZ DE RADA CAVANILLES c. ESPAGNE № 116/1997/900/1112).

У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини "Осман проти Сполученого королівства" від 28 жовтня 1998 року та пункті 54 рішення "Круз проти Польщі" від 19.06.2001 року зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (CASO OSMAN CONTRA REINO UNIDO№ 23452/94; CASE OF KREUZ v. POLAND № 28249/95).

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанції у справі № 331/1154/17 дійшли правильного висновку, що позивач знав про порушення його прав на належний соціальний захист у вигляді компенсації вартості пального та технічного обслуговування транспортного засобу, щонайменше з 2010 року, оскільки проводив активне листування з відповідачем щодо питань вказаної компенсації, а його доводи стосовно особливості предмету позову та те, що він є інвалідом не спростовують вказаних висновків суду.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в них повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 08 серпня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.