808/7057/14 Про визнання дій міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України незаконними, скасування наказу про звільнення з органів внутрішніх справ, поновлення на роботі та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу - 24.01.2018 Прийняття

за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Краматорського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Донецькій області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання дій незаконними, скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на постанову Запорізького окружного адміністративного суду, прийняту 24 квітня 2015 року у складі колегії суддів: головуючого - Шари І. В., суддів: Батрак І. В., Сацького Р. В. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, постановлену 26 серпня 2015 року у складі колегії суддів: головуючого - Шальєвої В. А., суддів: Олефіренко Н. А., Білак С. В.,

У жовтні 2014 року ОСОБА_1 звернувсь до суду з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України), Краматорського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Донецькій області (далі - Краматорський міський відділ ГУМВС України у Донецькій області), Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі - ГУМВС України) в якому просив:

визнати незаконним та скасувати наказ МВС України Авакова А. Б. № 1436 о/с від 29 липня 2014 року в частині звільнення позивача із органів внутрішніх справ відповідно до пункту 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (114-91-п) ;

визнати незаконним та скасувати наказ МВС № 783 від 24 липня 2014 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУМВС України в Донецькій області";

поновити на посаді помічника начальника міського відділу - оперативного чергового чергової частини штабу Краматорського міського відділу ГУМВС України в Донецькій області;

стягнути з Краматорського міського відділу ГУМВС України в Донецькій області грошове забезпечення за час вимушеного прогулу;

визнати незаконним та скасувати наказ № 333о/с від 05 вересня 2014 року начальника ГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_3 в частині визначення вислуги років на службі в органах внутрішніх справ у календарному нарахуванні 16 років 09 місяців 16 днів, у пільговому - 19 років 01 місяць 08 днів.

В обґрунтування позову зазначає, що згідно з наказом ГУМВС України в Донецькій області від 14 серпня 2013 року № 358 о/с позивача призначено на посаду помічника начальника міського відділу - оперативного чергового чергової частини штабу Краматорського міського відділу ГУМВС України в Донецькій області.

Однак, на підставі пункту 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (114-91-п) , відповідно до наказу МВС № 783 від 24 липня 2014 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУМВС України в Донецькій області" та наказу МВС України № 1436 о/с від 29 липня 2014 року ОСОБА_1 звільнено із займаної посади у зв'язку зі скоєнням вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу.

Позивач вказує, що ніяких вчинків, які б суперечили інтересам служби та покладеним на нього обов'язкам, а також вчинків, що дискредитують звання рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ він не скоював, у зв'язку з чим звернувсь до суду з вимогою про скасування наказів МВС України в частині, які стосуються притягнення його до дисциплінарної відповідальності та звільнення з органів внутрішніх справ.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2015 року, позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства внутрішніх справ України № 783 від 24 липня 2014 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУМВС України в Донецькій області" в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ України.

Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства внутрішніх справ України № 1436 о/с від 29 липня 2014 року "По особовому складу" в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ України у запас на підставі пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (114-91-п) .

Поновлено капітана міліції ОСОБА_1 на посаду помічника начальника міського відділу - оперативного чергового чергової частини штабу Краматорського міського відділу, починаючи з 30 липня 2014 року.

Стягнуто з Краматорського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 30 липня 2014 року по 24 квітня 2015 року у розмірі 26208,89 гривень.

В решті позову - відмовлено.

Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України (2747-15) ), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України (2747-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

04 січня 2018 року касаційна скарга МВС України надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах, яка ухвалою судді-доповідача від 09 січня 2018 року прийнята до провадження.

У касаційній скарзі МВС України, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування касаційної скарги вказує на неврахування судами попередніх інстанцій порушення окремими працівниками, зокрема позивачем, службової дисципліни, що полягає у невиконанні працівниками чергової частини, в якій і працював позивач, службових обов'язків щодо реєстрації інформації стосовно застосування у місті Краматорську Донецької області вогнепальної зброї, зниклих безвісті осіб та викрадення автомобілів, що в свою чергу, встановлено за наслідками службового розслідування, призначеного наказом МВС України від 24 липня 2014 року № 725.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що, починаючи з 10 березня 1999 року ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ та мав спеціальне звання капітана міліції.

Наказом ГУМВС України в Донецькій області від 14 серпня 2013 року № 358 о/с позивача призначено на посаду помічника начальника міського відділу - оперативного чергового чергової частини штабу Краматорського міського відділу ГУМВС України в Донецькій області.

Однак згідно з пунктом 23 наказу МВС України № 783 від 24 липня 2014 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУМВС України в Донецькій області" за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і молодшого начальницького складу в порушення статті 65 Конституції України, частини третьої статті 3, частини першої статті 5 Закону України "Про міліцію" та Присяги працівника органу внутрішніх справ України, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1991 року № 382 (382-91-п) , звільнено ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ згідно з пунктом 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (114-91-п) та на підставі статей 2, 5, 7, 12 та 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ.

Разом з цим, наказом МВС України № 1436 о/с від 29 липня 2014 року "По особовому складу" звільнено позивача з органів внутрішніх справ за пунктом 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу.

Підставами для прийняття рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача у виді звільнення зі служби за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу слугував висновок службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни окремими працівниками ГУМВС України в Донецькій області від 24 липня 2014 року, яке призначено наказом МВС України № 725 від 24 липня 2014 року та в якому вказано про причетність позивача до протиправних дій та зв'язків з ДНР.

Наказом начальника ГУМВС України в Донецькій області № 333 о/с від 05 вересня 2014 року "По особовому складу" капітану міліції ОСОБА_1 звільненому з органів внутрішніх справ на підставі наказу МВС № 1436 о/с від 29 липня 2014 року, визначена вислуга років у календарному обчислені 16 років 09 місяців 16 днів, у пільговому обчислені - 19 років 01 місяців 08 дні.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність наказів МВС України № 783 від 24 липня 2014 року та № 1436 о/с від 29 липня 2014 року в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ у зв'язку з відсутністю доказів, які підтверджують скоєння позивачем вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу.

Зазначена позиція була підтримана і Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом, який переглянув постанову суду першої інстанції та залишив її без змін.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначені висновки судів вважає вірними та такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального та процесуального права.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки регулюється Законом України від 20 грудня 1990 року № 565-XII "Про міліцію" (565-12) , в редакції чинній на момент виникнення правовідносин, Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (3460-15) (далі - Дисциплінарний статут) та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (114-91-п) (далі - Положення).

Визначення службової дисципліни міститься у статті 1 Дисциплінарного статуту та означає дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів МВС підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги.

Відповідно до статті 4 Дисциплінарного статуту наказ є формою реалізації службових повноважень особи начальницького складу, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа, якій належить його виконати. Накази можуть даватись як в усній, так і в письмовій формі. У разі одержання наказу від старшого прямого начальника підлеглий зобов'язаний виконати його та повідомити про це свого безпосереднього начальника.

Отже, наказ - це правовий акт, виданий з метою вирішення основних і оперативних завдань органів виконавчої влади його керівником, що діє на основі єдиноначальності, містить вимогу необхідності вчинення будь-якої дії або утримання від неї конкретним виконавцем (конкретними виконавцями).

За змістом статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку тощо.

Види дисциплінарних стягнень за порушення службової дисципліни наведені в статті 12 Дисциплінарного статуту, найсуворішим з яких є звільнення з органів внутрішніх справ, що застосовується як крайній захід дисциплінарного впливу.

Порядок накладення дисциплінарних стягнень на осіб рядового і начальницького складу врегульовано статтею 14 Дисциплінарного статуту.

Зокрема, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органів внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Підстави звільнення зі служби осіб рядового і начальницького складу, в тому числі за порушення дисципліни, вчинення адміністративного чи кримінального правопорушення, встановлені пунктами 63- 65 Положення.

Окремо пунктами 66 і 67 Положення передбачені підстави звільнення зі служби за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, та за вчинення злочину або адміністративного корупційного правопорушення.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів внутрішніх справ і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати Верховного Суду України у постанові від 20 жовтня 2015 року (справа № 21-2440а15).

З матеріалів справи вбачається, що підставою для прийняття оскаржуваних наказів слугувало встановлення під час проведення службової перевірки обставин, а саме, скоєння позивачем вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу.

Доводи касаційної скарги МВС України щодо скоєння ОСОБА_1 вчинків, які дискредитують звання співробітника міліції обґрунтовані висновком службової перевірки за фактами неправомірних дій окремих працівників Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області, виявленими у ході відпрацювання зазначеного підрозділу, який складений за результатами розгляду матеріалів службового розслідування, проведеного на підставі наказу МВС України від 24 липня 2014 року № 725, відповідно до вимог пункту 2.6 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 12 березня 2013 року № 230, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2013 року за № 541/23073 (z0541-13) .

Проте в матеріалах справи міститься висновок службового розслідування за фактами неправомірних дій окремих працівників Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області від 09 вересня 2014 року, що надісланий Прокуратурою Донецької області, в якому відсутні будь-які відомості стосовно скоєння позивачем вчинків, які дискредитують звання рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ.

За таких обставин і правового врегулювання Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку про протиправність оскаржуваних наказів МВС України № 783 від 24 липня 2014 року та № 1436 о/с від 29 липня 2014 року в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та його звільнення.

Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.