1326/4774/12 Про визнання протиправними дій державного виконавця при винесенні постанови про відкладення провадження виконавчих дій, її скасування та зобов'язання державного виконавця винести постанову з реальним строком для виконання судового рішення - 24.01.2018 Прийняття

за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Головного управління юстиції у Львівській області, Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про визнання протиправними дій, скасування постанови, зобов`язання вчинити дії, -

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області 05 червня 2012 року звернулося до суду з позовом до Головного управління юстиції у Львівській області, Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про визнання протиправними дій державного виконавця при винесенні постанови від 11 травня 2012 року ВП № 32215397 про відкладення провадження виконавчих дій, її скасування та зобов`язання державного виконавця винести постанову з реальним строком для виконання судового рішення та даного виконавчого провадження.

В обґрунтування своїх позовних вимог Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - заявник) посилалося на те, що постанова державного виконавця від 11 травня 2012 року ВП № 32215397 про відкладення провадження виконавчих дій є необґрунтованою, безпідставною та такою, що постановлена з порушенням норм чинного законодавства з причин несвоєчасного її надіслання. Так, заявник вказував на те, що копію постанови від 11 травня 2012 року ВП № 32215397 про відкладення провадження виконавчих дій він отримав 31 травня 2012 року, а тому не зміг виконати її вимоги у визначений строк, а саме - до 14 травня 2012 року.

Постановою Франківського районного суду м. Львова від 13 червня 2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено з мотивів безпідставності позовних вимог. На переконання суду першої інстанції, постанова державного виконавця від 11 травня 2012 року ВП № 32215397 про відкладення провадження виконавчих дій прийнята у відповідності до Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (606-14) (далі - Закон № 606-XIV (606-14) ), чинного на момент вчинення виконавчих дій.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано і прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково. Рішенням суду апеляційної інстанції визнано протиправними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області щодо несвоєчасного направлення Головному управлінню Пенсійного фонду України у Львівській області копії постанови від 11 травня 2012 р. про відкладення провадження виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП № 32215397. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. За висновком суду апеляційної інстанції, несвоєчасне направлення заявнику копії зазначеної постанови позбавило його можливості виконати вимоги державного виконавця у визначений постановою строк. Відмовляючи в решті позовних вимог апеляційний суд виходив з того, що несвоєчасне направлення позивачу копії постанови від 11 травня 2012 року ВП № 32215397 про відкладення провадження виконавчих дій не може бути підставою для її скасування.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, заявник 14 квітня 2015 року звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права при постановленні судових рішень, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким позов Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області задовольнити в повному обсязі.

При цьому, в обґрунтування касаційної скарги Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зазначило, що у постановах судів першої та апеляційної інстанцій не наведено мотивів, не надано належного обґрунтування та підстав для відмови у задоволенні позовних вимог в частині скасування постанови державного виконавця від 11 травня 2012 року ВП № 32215397 про відкладення провадження виконавчих дій.

Крім того заявник вказав, що несвоєчасне одержання копії даної постанови позбавило його можливості добровільного виконання рішення суду, що призвело до винесення постанов про стягнення з боржника виконавчого збору від 13 червня 2012 року ВП № 32215397, про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 14 червня 2012 року ВП № 32215397.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04 червня 2015 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

15 грудня 2017 року припинено процесуальну діяльність Вищого адміністративного суду України, у зв`язку із початком роботи Верховного Суду.

На виконання пп. 4 п. 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі - КАС України (2747-15) ), матеріали касаційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області передані на розгляд Касаційному адміністративному суду у складі Верховного Суду.

Головним управлінням юстиції у Львівській області, Управлінням державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області заперечення на касаційну скаргу не подані, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку регулюються Законом України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (606-14) (далі - Закон № 606-XIV (606-14) ), чинним на момент вчинення виконавчих дій.

Згідно ст. 11 Закону № 606-XIV, державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ст. 25 Закону № 606-XIV, державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 31 Закону № 606-XIV, копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов`язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до ст. 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Частиною 1 ст. 35 Закону № 606-XIV передбачено, що за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладання провадження виконавчих дій державний виконавець виносить постанову, про що повідомляє сторонам.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що копію постанови від 11 травня 2012 року державним виконавцем було направлено позивачу - ГУ ПФУ у Львівській області супровідним листом від 14 травня 2012 року № 09.01-45/325/В3-7428, який здано на пошту 29 травня 2012 року (згідно штампу на поштовому конверті).

Таким чином, суд касаційної інстанції погоджується з позицією апеляційного суду стосовно того, що позивач, отримавши 31 травня 2012 року копію постанови державного виконавця від 11 травня 2012 року, був позбавлений можливості виконати вимоги державного виконавця у визначений строк до 14 травня 2012 року.

Отже, судом апеляційної інстанції зроблено правомірний висновок, що державним виконавцем допущено протиправність в діях щодо несвоєчасного направлення позивачу копії постанови від 11 травня 2012 р. про відкладення провадження виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП № 32215397.

Також, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що несвоєчасне направлення заявнику копії вищевказаної постанови не спростовує правомірності її винесення та не може бути підставою для її скасування.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши доводи, викладені скаржником в касаційній скарзі, суд не вбачає обставин, які б давали підстави ставити під сумнів правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає викладені в касаційній скарзі доводи Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області безпідставними та правомірно спростованими судами першої та апеляційної інстанцій, а висновки суду апеляційної інстанції - правильними, обґрунтованими, та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, з огляду на що і підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Крім того, колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що вимоги щодо скасування постанови суду першої інстанції є необґрунтованими, оскільки зазначене судове рішення вже скасоване постановою суду апеляційної інстанції.