Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 08.05.2015 (суддя Панченко Н.Д.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2015 (головуючий суддя: Коротких А.Ю., судді: Ганечко О.М., Літвіна Н.М.) у справі № 381/4644/14-а за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 10.09.2014 № 0007971702.

Київський окружний адміністративний суд постановою від 08.05.2015 адміністративний позов задовольнив.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 30.06.2015 залишив постанову Київського окружного адміністративного суду від 08.05.2015 без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Васильківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області оскаржила їх в касаційному порядку.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 08.05.2015, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2015 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування своїх вимог Васильківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пункту 181.1 статті 181, пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, статей 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях).

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Васильківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.07.2014, результати якої оформлено актом від 27.08.2014 № 3076/1703/НОМЕР_2.

За наслідками здійсненої ревізії відповідач дійшов висновку про порушення Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з огляду на перевищення за період з квітня 2012 року по березень 2013 року суми від здійснення операцій з поставки товарів (послуг) у розмірі 300000,00 грн. без направлення при цьому до контролюючого органу заяви про реєстрацію платником податку на додану вартість з 01.04.2013 та без оподаткування податком на додану вартість здійснених у подальшому поставок.

На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.09.2014 № 0007971702, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 59687,53 грн., у тому числі 47750,03 грн. за основним платежем та 11937,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що Васильківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області при визначенні податкового обов'язку позивача в спірних правовідносинах у порушення пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відрахувала суму податку на додану вартість із загальної суми, отриманої Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 від здійснення операцій з поставки товарів/послуг протягом останніх дванадцяти календарних місяців (за період з квітня 2012 року по березень 2013 року).

Так, згідно з пунктом 181.1 статті 181 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000,00 грн. (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Отже, при вирішенні питання щодо необхідності суб'єкта господарської діяльності зареєструватись платником податку на додану вартість перевірці підлягають обставини щодо перевищення такою особою суми загального доходу від здійснення операцій з поставки товарів (послуг) протягом останніх дванадцяти календарних місяців у розмірі 300000,00 грн., без урахування суми податку на додану вартість, включеної до ціни товарів (послуг).

Судами встановлено, що сума виручки, отримана позивачем у період з квітня 2012 року по березень 2013 року в розмірі 312781,63 грн., як підстава для висновку контролюючого органу про завищення ним суми загального доходу від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), визначена виключно на підставі звітів про використання реєстратора розрахункових операцій, без вирахування суми податку на додану вартість, що свідчить про порушення відповідачем методології, встановленої пунктом 181.1 статті 181 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Це, в свою чергу, потягло за собою помилкове визначення суми загального доходу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від здійснення операцій з поставки товарів (послуг) протягом останніх дванадцяти календарних місяців і, як наслідок, - необґрунтоване покладення на позивача обов'язку зі сплати податку на додану вартість.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 08.05.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2015 у справі № 381/4644/14-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.