Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

здійснивши попередній розгляд касаційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький завод кольорових сплавів" та Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2015 (головуючий суддя - Семененко Я.В., судді - Бишевська Н.А., Добродняк І.Ю.) у справі

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький завод кольорових сплавів"

до відповідача Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

12 листопада 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізький завод кольорових сплавів" (далі - ТОВ "Запорізький завод кольорових сплавів") звернулося до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі МГУ Міндоходів) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.10.2014 № 0000264200, яким визначено суму грошового зобов'язання у розмірі 1020,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог TOB "Запорізький завод кольорових сплавів" зазначило, що податкове повідомлення-рішення є неправомірним та підлягає скасуванню, оскільки не може бути притягнуто до відповідальності за ч. 2 п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ) платника податків, який невірно вказав податковий номер, що не потягло за собою зміни суми утриманого (перерахованого) податку, так як правопорушення вчинено лише формально без будь-яких наслідків. Тим більше, що підприємством самостійно було виправлено такі помилки.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 08.12.2014 адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 29.10.2014 № 0000264200. Рішення суду обґрунтоване тим, що підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій є вчинення платником податкового правопорушення. Оскільки подання декларацій з помилковим зазначенням ідентифікаційних номерів найманих працівників не свідчить про невиконання чи неналежне виконання позивачем вимог ПК України (2755-17) , зокрема, обов'язків податкового агента, то відсутні підстави стверджувати про допущення підприємством податкового правопорушення, у зв'язку з чим відсутні підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій за подання декларацій з такими помилками, які в подальшому самостійно виправлені позивачем.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2015 вищевказана постанова скасована та прийнято нову постанову про часткове задоволення позову. Так, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 29.10.2014 № 0000264200 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 510 грн. Таке рішення суд апеляційної інстанції мотивував тим, що судом першої інстанції до спірних правовідносин застосовано невірну редакцію п. 119.2 ст. 119 ПК України, з огляду на що суд дійшов помилкових висновків про відсутність податкового правопорушення в діях позивача. При цьому, суд вказав, що у спірному випадку у відповідача не існувало підстав для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1020 грн. як за повторне правопорушення.

Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями, TOB "Запорізький завод кольорових сплавів" та СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі МГУ Міндоходів звернулись до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами.

При цьому TOB "Запорізький завод кольорових сплавів" у своїй касаційній скарзі просило скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції, в обґрунтування чого з посиланням на правову позицію Вищого адміністративного суду України в ухвалі від 10.02.2014 № К/800/54469/13 зазначило, що при здійсненні перевірки контролюючий орган повинен був врахувати податкову звітність у сукупності з внесеними змінами та застосувати п. 120.2 і п. 50.1 ПК України (2755-17) , який позбавляє відповідальності платника податків, при самостійному виправленні помилок, навіть при фактичній недоплаті до бюджету сум податкових зобов'язань.

Натомість СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі МГУ Міндоходів також просила скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2015, але в задоволенні позову TOB "Запорізький завод кольорових сплавів" відмовити в повному обсязі. Касаційна скарга мотивована тим, що в діях позивача наявна повторність вчиненого податкового правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 п. 119.2 ст. 119 ПК України, а тому спірне податкове повідомлення-рішення є правомірним, а розмір штрафних (фінансових) санкцій обґрунтованим.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.03.2015 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі МГУ Міндоходів, об'єднавши її в одне касаційне провадження з касаційною скаргою TOB "Запорізький завод кольорових сплавів".

17.01.2018 справу, в порядку, передбаченому пунктом 4 частини 1 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (в редакції, що діє з 15.12.2017) передано до Верховного Суду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі - КАС України (2747-15) ) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі МГУ Міндоходів проведена камеральна перевірка щодо подання податкової звітності за формою 1-ДФ "Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку" ТОВ "Запорізький завод кольорових сплавів" за ІІ квартал 2014 року, за результатами якої складено Акт №148/28-04-42/31549003 від 08.10.2014.

В акті перевірки зроблено висновки про порушення підприємством вимог п.70.16 ст. 70, пп. б, г, г п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, п. 3.1 розд. 3 Наказу Міністерство доходів і зборів України № 49 від 21.01.2014 "Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку" (z0228-14)

Такі висновки, з огляду на зміст акта перевірки, ґрунтуються на тому, що позивачем подано податкову звітність (форма №1ДФ) за ІІ квартал 2014 року з недостовірними відомостями та помилками (внесено недостовірні дані щодо ідентифікаційного номера працівника), а саме підприємством недостовірно зазначено номер платника податку, замість номера - 2933620175, було вказано код 2933620775.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від №0000264200 від 29.10.2014, яким до підприємства застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1020,00 грн.

Правомірність та обґрунтованість вказаного податкового повідомлення-рішення є предметом спору, який передано на вирішення суду касаційної інстанції.

Відповідно до п. 119.2 ст. 119 ПК України, в редакції, яка діяла на час прийняття спірного рішення, неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 грн. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 1020грн.

Аналіз змісту п. 119.2 ст. 119 ПК України у викладеній редакції дає підстави для висновку, що відповідальність за вказаною нормою наступає, зокрема, у випадку, якщо податкова звітність подана з недостовірними відомостями або з помилками, що призвели до зміни платника податку.

Колегія суддів, з огляду на вищевикладені обставини справи, встановила, що позивач, діючи як податковий агент, на якого в силу приписів п. 176.2 ст. 176 ПК України покладено обов'язок подавати податковий розрахунок про суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, подавши до контролюючого органу податкову звітність (форма 1 ДФ) з неправильним зазначенням ідентифікаційного коду особи, на користь якої такий дохід виплачено, фактично змінив платника податку.

За таких обставин, суд касаційної інстанції погоджується з судом апеляційної інстанції про наявність в діях позивача податкового правопорушення, відповідальність за яке передбачена п. 119.2 ст. 119 ПК України, а також з тим, що суд першої інстанції невірно застосував вказану норму у редакції, яка була змінена на час виникнення спірних правовідносин, що призвело до помилкових висновків.

У зв'язку з цим, колегія суддів не бере до уваги посилання позивача на правову позицію Вищого адміністративного суду України в ухвалі від 10.02.2014 № К/800/54469/13, так як остання була викладена на підставі п. 119.2 ст. 119 ПК України у редакції, що втратила чинність на час виникнення спірних правовідносин.

Також колегія суддів вважає безпідставними доводи TOB "Запорізький завод кольорових сплавів" з приводу того, що, згідно з п. 120.2 і п. 50.1 ПК України (2755-17) , до нього не можуть бути застосовані штрафні (фінансові) санкції, оскільки подано уточнюючу декларацію з метою самостійного усунення виявлених помилок. Так, норми права, на які посилається позивач, регламентують порядок дій платника податків у разі виявлення ним фактів заниження податкових зобов'язань минулих податкових періодів, натомість у даному випадку не йдеться про заниження позивачем податкових зобов'язань, а має місце подання останнім податкової звітності з помилками, що призвели до зміни платника податку.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у відповідача не існувало підстав для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1020 грн. як за повторне правопорушення, а обґрунтованим розміром штрафних санкцій, з огляду на суть вчиненого правопорушення, є штраф у розмірі 510 грн.

На думку колегії суду, такий висновок є обґрунтованим, водночас доводи відповідача про повторність вчинення позивачем аналогічного правопорушення є безпідставними у зв'язку з тим, що на час проведення попередньої перевірки (акт №283/29-00/31549003 від 12.12.2013) та прийняття податкового повідомлення-рішення від 30.12.2013, п.119.2 ст. 119 ПК України, як зазначено вище, діяв в іншій редакції, яка не передбачала відповідальності за подання звітності з неправильним зазначенням ідентифікаційного коду найманого працівника, оскільки не містила такого складу правопорушення як "зміна платника податку". Крім цього, податкове повідомлення-рішення від 30.12.2013, яке було прийнято першим, скасовано у судовому порядку (а.с. 39-40) як протиправне.

Колегія суддів відхиляє доводи TOB "Запорізький завод кольорових сплавів" про те, що суд апеляційної інстанції взяв на себе повноваження контролюючого органу і застосував штрафні санкції на підставі частини першої, а не частини другої п. 119.2 ст. 119 ПК України як необґрунтовані, оскільки суд в межах своїх повноважень перевірив законність дій контролюючого органу та встановив наявність податкового правопорушення та правомірність застосування штрафних (фінансових) санкцій, однак з огляду на відсутність ознаки повторності вчинення такого правопорушення скасував частково спірне податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до частини 3 статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду апеляційної інстанції є законною і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права; висновки суду щодо встановлених обставин і правових наслідків є правильними. Натомість доводи касаційних скарг не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, тому підстави для задоволення останніх відсутні.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький завод кольорових сплавів" та Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення, постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2015 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.