359/3393/15-ц Про стягнення заборгованості за кредитним договором - 17.10.2018 Прийняття

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Київської області від 27 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Сержанюка А. С., Журби С. О., Коцюрби О. П.,

У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" (далі - ПАТ "Чорноморський банк розвитку та реконструкції") та товариства з обмеженою відповідальністю "Боспор-Інвест" (далі - ТОВ "Боспор-Інвест") про припинення договору іпотеки.

Позовна заява мотивована тим, що 25 березня 2008 року він уклав з

ПАТ "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" кредитний договір, відповідно до умов якого йому було надано кредит у розмірі 1 502 375 грн.

В якості забезпечення виконання умов кредитного договору 25 березня

2008 року ОСОБА_1 та ПАТ "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" уклали договір іпотеки, зареєстрований приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Алешко І. В. за реєстровим № 1174. За вказаним договором в іпотеку передано домоволодіння та земельну ділянку площею 0,0846 га, що знаходиться в АДРЕСА_2.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києві від 21 грудня 2013 року в цивільній справі за позовом ПАТ "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, позовні вимоги задоволено. Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 26 серпня 2014 року рішення Дарницького районного суду м. Києві від 21 грудня 2013 року було скасовано з тих підстав, що у

ПАТ "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" відкликано та анульовано банківську ліцензію та генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій, а сам банк виключено з Державного реєстру банків.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати договір іпотеки, укладений між ПАТ "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" та ОСОБА_1 таким, що втратив чинність, а також виключити з Державного реєстру іпотек обтяження № 6863960 та № 6863704

від 25 березня 2008 року про реєстрацію обтяження у реєстрі обтяжень нерухомого майна.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області

від 28 липня 2015 року у складі судді Журавського В. В. позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано припиненим договір іпотеки від 25 березня 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ "Чорноморський банк розвитку та реконструкції", яким передано в іпотеку нерухоме майно: домоволодіння, що складається з житлового будинку, колодязя та каналізаційної ями, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 268,7 кв. м та земельна ділянка для будівництва та обслуговування жилого будинку площею 0,0846 га, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Алешко І. В. за реєстровим номером № 1174.

Виключено з Державного реєстру іпотек реєстраційний номер обтяження № 6863960 від 25 березня 2008 року про реєстрацію договору іпотеки, укладеного ОСОБА_1 та ПАТ "Чорноморський банк розвитку та реконструкції", на домоволодіння та на земельну ділянку площею 0,0846 га, за адресою: АДРЕСА_1. Виключено з Державного реєстру обтяжень нерухомого майна реєстраційний номер обтяження № 6863704 від 25 березня 2008 року про реєстрацію обтяження у реєстрі обтяжень нерухомого майна за договором іпотеки, укладеного ОСОБА_1 та ПАТ "Чорноморський банк розвитку та реконструкції", на домоволодіння та на земельну ділянку площею

0,0846 га, за адресою: АДРЕСА_1.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ПАТ "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" є ліквідованим, оскільки відкликано та анульовано банківську ліцензію та генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій, а сам банк виключено з Державного реєстру банків. У зв'язку з припиненням основного зобов'язання припиненню підлягає договір іпотеки, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" від 25 березня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу

Алешко І. В. за реєстровим номером № 1174.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 27 квітня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ "Чорноморський банк розвитку реконструкції" задоволено частково. Рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 про припинення договору іпотеки. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що оскільки у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутня інформація про припинення діяльності банку, як юридичної особи, то його не можна вважати ліквідованим. Ухвалюючи рішення у справі, не вирішивши вимог про визнання спірного договору таким, що втратив чинність, а усупереч вимог статті 11 ЦПК України (2004 року) визнав договір іпотеки припиненим.

У червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, він просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що факт ліквідації ПАТ "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" встановлено ухвалою Апеляційного суду

м. Києва від 26 серпня 2014 року у справі про стягнення заборгованості, тобто це судове рішення про встановлення зазначеного факту є преюдиційним у цих правовідносинах. При розгляді справи апеляційним чудом не надано оцінки жодному доводу позивача, що порушило принцип судочинства щодо змагальності сторін.

У липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшло заперечення ПАТ "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" на касаційну скаргу ОСОБА_1 у запереченнях зазначено, що рішення суду апеляційної інстанції є законним, а підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) (далі - ЦПК України (1618-15) ) у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

04 квітня 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Відповідно до частини третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судами встановлено, що 25 березня 2008 року ОСОБА_1 уклав із

ПАТ "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" кредитний договір

За умовами цього договору, ПАТ "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 1 502 375 грн, а останній зобов'язався щомісячно до 24 березня 2028 року повертати кредит частинами, а також сплачувати відсотки за користування кредитом у розмірі 18 % річних.

25 березня 2008 року для забезпечення належного виконання грошових зобов'язань, ОСОБА_1 та ПАТ "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" уклали договір іпотеки. За умовами цього договору ОСОБА_1 передав в іпотеку ПАТ "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" нерухоме майно, а саме: домоволодіння, що складається з житлового будинку, колодязя та каналізаційної ями, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 268,7 кв. м., та земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, площею 0,0846 га.

Постановою правління Національного банку України від 02 вересня

2015 року № 578, зокрема, ліквідовано ПАТ "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" (а.с. 116).

Рішенням № 165 виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 03 вересня 2015 року розпочато ліквідацію ПАТ "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" з 04 вересня 2015 року по 03 вересня

2016 року Рішенням № 1557 виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18 серпня 2016 року продовжено строк здійснення ліквідації ПАТ "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" на два роки по 03 вересня 2018 року (а.с. 118).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 01 лютого 2016 року інформація про припинення юридичної особи ПАТ "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" відсутня (а.с. 119-121).

Статтею 593 ЦК України визначено, що право застави припиняється у разі: 1) припинення зобов'язання, забезпеченого заставою; 2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; 3) реалізації предмета застави; 4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом. У разі припинення права застави на нерухоме майно до державного реєстру вносяться відповідні дані. У разі припинення права застави внаслідок виконання забезпеченого заставою зобов'язання заставодержатель, у володінні якого перебувало заставлене майно, зобов'язаний негайно повернути його заставодавцеві.

Відповідно до статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та статті 77 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" процедура ліквідації банку вважається завершеною, а банк ліквідованим з дня внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Ураховуючи викладене, правильними є висновки суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки процедура ліквідації банку завершується лише з дня внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, в якому такий запис відсутній.

Встановлено, що оскаржене судове рішення прийнято з додержанням судами норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами компетенції Верховного Суду (стаття 400 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до частини першої 410 ЦПК України (1618-15) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.