Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2014 (судді Федотова І.В., Ісаєнко Ю.А., Епель О.В.)

у справі №2а-13944/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротехнічна компанія "Екніс-Україна"

до відповідача Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

У жовтні 2012 Товариство з обмеженою відповідальністю "Електротехнічна компанія "Екніс-Україна" (далі Товариство) звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі ДПІ) №0009772202 та №0009762202 від 01.10.2012.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що під час проведеної у вересні 2012 перевірки ДПІ безпідставно дійшло висновку про те, що внаслідок допущених Товариством порушень вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , було занижено податок на прибуток за 4 квартал 2010р . на суму 803439,00 грн.

На цій підставі ДПІ 01.10.2012 прийнято податкові повідомлення - рішення: №0009762202, яким визначено податкове зобов'язання Товариства за основним платежем 642751,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 160 688,00 грн.; №0009772202 - за основним платежем 803 439,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 200 860,00 грн.

Вважаючи, що Товариством під час здійснення господарської діяльності не було порушено вимог чинного законодавства, позивач просив задовольнити позов.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.11.2012 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2014 позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби №0009772202 та №0009762202 від 01.10.2012.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції ДПІ звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просила її скасувати та залишити в силі судове рішення першої інстанції. При цьому скаржник зазначив, що суд дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог.

У своїх запереченнях Товариство зазначило, що суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок щодо відсутності в діяльності позивача порушень закону, які призвели до заниження податків на прибуток та на додану вартість.

10.01.2018 справу, в порядку, передбаченому Розділом VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (в редакції, що діє з 15.12.2017) передано до Верховного Суду.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що за наслідками проведеної ДПІ перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" складено акт №723/22-2/33784420 від 14.09.2012. Крім іншого, в акті зазначено, що Товариством порушено:

- вимоги пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого занижено податок на прибуток за 4 квартал 2010 року у сумі 803439,00 грн.,

-п.п. 7.2.1, п.п.7.2.3, 7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за грудень 2010 у сумі 642 751,00 грн.

На підставі акта від 14.09.2012 р. ДПІ прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення.

Свої дії щодо прийняття податкових повідомлень - рішень відповідач мотивує тим, що господарські операції між Товариством та ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" не мали реального характеру, що підтверджується актом невиїзної документальної перевірки останнього від 17.05.2012 за період з 01.12.2010 по 30.09.2011. Відтак, позивач не мав підстав для віднесення до складу валових витрат грошових сум, що були сплачені по угодам, укладеним з ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" та включати їх до складу податкового кредиту.

Про безтоварність господарських операцій, на думку відповідача, свідчить відсутність у ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" матеріальної бази: відсутні працівники, будь-які автотранспортні засоби для доставки товару та надання послуг, а також складські приміщення, які необхідні доля зберігання товарно-матеріальних цінностей, що робить фактичне виконання умов угод, укладених з Товариством, неможливим.

Також, органом досудового слідства порушено кримінальну справу відносно директора ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" ОСОБА_2 за фактом ухилення від сплати податку на прибуток у особливо великих розмірах, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК , а допитаний у якості підозрюваного останній від дачі свідчень відмовився.

Спірні правовідносини внормовано положеннями статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в редакціях що були чинними на момент їх виникнення.

Здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів та надавши їм правильну оцінку, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про необхідність задоволення заявленого позову, оскільки всупереч приписів частини другої ст. 71 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2017р.) і яка кореспондує зі статтею 77 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2017), відповідач не надав належних та беззаперечних доказів обґрунтованості своїх висновків про те, що укладені між Товариством та ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" господарські угоди реально не виконувались.

При цьому судом враховано наявність у матеріалах справи доказів фактичного виконання господарських договорів, укладених між позивачем та ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж"; наявність рішення Господарського суду Київської області від 29.08.20102 щодо виконання цих договорів та факт використання Товариством товарів і послуг, отриманих від ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж", у своїй господарській діяльності та у договірних відносинах з ПАТ "Київненерго", ПАТ "Дніпробленерго", ДП НЕК "Укренерго".

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що внаслідок розслідування кримінальної справи відносно директора ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" ОСОБА_2 не було встановлено фактів, які б підтверджували фіктивний та протиправний характер діяльності Товариства під час укладання та виконання господарських договорів з ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж".

Доводи касаційної скарги ДПІ правильність цих висновків не спростовують, не дають підстав вважати висновки суду апеляційної інстанції помилковими, а застосування судом норм матеріального та процесуального права неправильним.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2014 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.