591/5072/14-ц Про поворот виконання рішення суду - 08.10.2018 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 27 червня 2017 року, у складі судді Шелєхової Г. В., та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 01 серпня 2017 року, у складі колегії суддів: Собини О. І., Левченко Т. А., Хвостика С. Г.,

У травні 2017 року ОСОБА_5 звернувся до суду з заявою про поворот виконання рішення.

Заяву обґрунтовано тим, що рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 25 вересня 2014 року у задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") до ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет застави відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Сумської області від 03 грудня 2014 року рішення місцевого суду скасовано, позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено. Звернуто стягнення на предмет застави. На підставі даного рішення позивачем було здійснено реалізацію предмета застави - автомобіля DAEWOO Nexia, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1 за 68 100 грн.

Дана ухвала апеляційного суду скасована ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 грудня 2015 року.

Справа неодноразово розглядалась судами, та, після повторної передачі справи ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 жовтня 2016 року на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, ухвалою апеляційного суду Сумської області від 15 листопада 2016 року рішення Зарічного суду м. Суми від 25 вересня 2014 року залишено без змін. В подальшому вказане рішення суду апеляційної інстанції не оскаржувалось.

Посилаючись на вищевикладене, відповідач просив суд постановити ухвалу про поворот виконання рішення апеляційного суду Сумської області від 03 грудня 2014 року, стягнувши з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_5 68 100 грн, одержаних від реалізації автомобіля DAEWOO Nexia, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 27 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Сумської області від 01 серпня 2017 року, у задоволенні заяви відмовлено.

Ухвала місцевого суду, з якою погодився суд апеляційної інстанції, мотивована тим, що сторонами було обрано позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет застави та ОСОБА_5 добровільно передано ПАТ КБ "ПриватБанк" автомобіль, надавши згоду на його реалізацію та зарахування виручених коштів від його реалізації в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором. Рішення апеляційного суду Сумської області від 03 грудня 2014 року до виконання не зверталось, а тому підстави для здійснення повороту його виконання відсутні.

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_5 просить скасувати постановлені у справі ухвали суду першої та апеляційної інстанцій, та ухвалити нове рішення, яким його заяву задовольнити, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що укладення договору купівлі-продажу автомобіля з ТОВ "Автокредит Плюс" від імені ОСОБА_5 було здійснено

ПАТ КБ "ПриватБанк" 27 лютого 2015 року на підставі рішення апеляційного суду Сумської області від 03 грудня 2014 року. З урахуванням того, що скасоване рішення суду апеляційної інстанції було виконане шляхом продажу автомобіля, заявник обґрунтовує наявність підстав для повороту його виконання.

Позивач не скористався своїм правом на подання до суду відзиву на касаційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги до касаційного суду не направив.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) .

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року дану справу передано до Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга ОСОБА_5 не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно із частинами першою та другою статті 380 ЦПК України (в редакції, чинній на момент звернення із заявою про поворот виконання судового рішення), питання про поворот виконання вирішує суд апеляційної чи касаційної інстанції, якщо, скасувавши рішення, він закриває провадження у справі, залишає позов без розгляду, відмовляє в позові повністю або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернено на новий розгляд, а при новому розгляді справи в позові відмовлено або позовні вимоги задоволено в меншому розмірі, або провадження у справі закрито чи заяву залишено без розгляду, суд, ухвалюючи рішення, повинен зобов'язати позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим рішенням.

Відповідно до частини першої статті 381 ЦПК України (в редакції, чинній на момент здійснення відповідної процесуальної дії), якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом при новому розгляді справи або судом апеляційної чи касаційної інстанції, заява відповідача про повернення стягненого з нього за скасованим рішенням майна розглядається судом, у якому перебувала справа.

Конституційний суд України у своєму рішенні від 2 листопада 2011 року № 13-рп/2011 зазначив, що поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна, оскільки правова підстава для набуття майна відпала.

Ураховуючи наведене, положення статей 380, 381 ЦПК України (в редакції, чинній на момент здійснення відповідної процесуальної дії), які передбачають поворот виконання рішення, необхідно розглядати як повернення (виконання) особою, на користь якої відбулось виконання у подальшому скасованого (зміненого) рішення, всього, що було на її користь виконано, тій особі, якою було здійснено таке виконання.

Проаналізувавши встановлені обставин справи та надавши їм належну правову оцінку, суди попередніх інстанцій, керуючись наведеними законодавчими положеннями, виходили з того, що відповідач добровільно передав банку придбаний за кредитні кошти автомобіль, який, в подальшому, було знято з обліку за заявою представника банку, який діяв від імені ОСОБА_5 за дорученням. Враховуючи встановлену судом обставину відсутності факту відкриття виконавчого провадження та видачі виконавчого листа на виконання рішення апеляційного суду Сумської області від 03 грудня 2014 року, місцевий суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку про відсутність підстав для вчинення повороту виконання судового рішення.

Доводи касаційної скарги в їх сукупності зводяться до незгоди із висновками судів попередніх інстанцій та власного тлумачення заявником вимог чинного законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані ухвали судів першої та апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.