199/7398/14-ц Про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами - 08.10.2018 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_7 на ухвалу Амур-Нижньодріпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 травня 2017 року, у складі судді Скрипник О. Г., та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 липня 2017 року, у складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Варенко О. П., Городничої В. С.,

ВСТАНОВИВ :

У вересні 2014 року до Амур-Нижньодріпровського районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_4, який діє також в інтересах малолітніх: ОСОБА_5 та ОСОБА_6, до ОСОБА_7 про усунення перешкод у володінні майном.

Ухвалою суду від 28 жовтня 2014 року ОСОБА_8 залучено третьою особою, оскільки він є співвласником спірного домоволодіння.

У грудні 2014 року ОСОБА_7 подано зустрічний позов до ОСОБА_4 про визнання права власності на домоволодіння.

Рішенням Амур-Нижньодріпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 червня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 березня 2017 року, позов ОСОБА_4, який діє також в інтересах малолітніх: ОСОБА_5 та ОСОБА_6, задоволено. Усунуто ОСОБА_4 перешкоди у користуванні власністю - 51/400 частиною домоволодіння АДРЕСА_1. Вселено ОСОБА_4 та його малолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в 51/100 частину домоволодіння. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7 відмовлено.

У квітні 2017 року ОСОБА_7 звернулась до суду із заявою про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Амур-Нижньодріпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 червня 2016 року.

Ухвалою Амур-Нижньодріпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 липня 2017 року, вказану заяву залишено без задоволення.

Ухвала місцевого суду, з якою погодився суд апеляційної інстанції, мотивована невідповідністю законодавчим вимогам наведених заявником підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами. Докази, на які посилалась ОСОБА_7, могли бути їй відомі на час розгляду справи, а неповне встановлення фактичних обставин нововиявленими обставинами не вважаються.

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_7, посилаючись неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі ухвали суду першої та апеляційної інстанцій, та ухвалити нове рішення, яким заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами задовольнити.

Зміст доводів касаційної скарги зводиться до посилань на відсутність у заявника можливості на момент розгляду справи судом та ухвалення рішення, про перегляд якого за нововиявленими обставинами подано заяву, отримати дані щодо наявності у ОСОБА_4 іншого нерухомого майна. На переконання заявника, наявність раніше недоступних їй доказів володіння ОСОБА_4 значною кількістю нерухомого майна могли призвести до іншого результату розгляду справи судом та ухвалення протилежного рішення.

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду відзиву на касаційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги до касаційного суду не направили.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) .

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року дану справу передано до Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Обґрунтовуючи заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, заявник посилалась на те, що відмовляючи у задоволенні її зустрічних позовних вимог, місцевий суд виходив з відсутності у ОСОБА_4, окрім спірного, іншого житла, а тому припинення його права власності на належну йому частку домоволодіння із виплатою компенсації завдасть істотної шкоди йому та членам його сім'ї. Після набрання законної сили вказаним рішенням суду, заявником було отримано Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав не нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, з якої їй стало відомо про належність на праві приватної власності ОСОБА_4 трьох житлових будинків та семи квартир, що знаходяться у різних містах України.

Відповідно до частини першої статті 361 ЦПК України (в редакції, чинній на момент постановлення оскаржуваних ухвал), рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ можуть бути переглянуті у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Пунктом 1 частини другої статті 361 ЦПК України (в редакції, чинній на момент постановлення оскаржуваних ухвал) встановлено, що підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

При цьому заява про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами з підстави, передбаченої наведеною законодавчою нормою, може бути подана не пізніше трьох років з дня набрання судовим рішенням законної сили.

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених у пунктах 1 та 2 частини другої статті 361 ЦПК України (в редакції, чинній на момент постановлення оскаржуваних ухвал) є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.

Нововиявленими обставинами за своєю юридичною суттю є фактичні дані, що у встановленому порядку спростовують факти, які були покладені в основу судового рішення.

Для вирішення питання про наявність підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, необхідно розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту).

Не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами, оскільки до нововиявлених обставин можуть бути віднесені матеріально-правові факти, що були наявні на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомими заявнику.

Залишаючи заяву ОСОБА_7 без задоволення, місцевий суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано виходив з того, що докази, про які зазначено ОСОБА_7 у заяві, могли бути їй відомі на час розгляду справи, та, у зв'язку з цим, дійшов вірного висновку про невідповідність наведених у заяві підстав вимогам статті 361 ЦПК України (в редакції, чинній на момент постановлення оскаржуваних ухвал).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу Амур-Нижньодріпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 травня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 липня 2017 року залишити без змін.