1505/3691/2012 Про солідарне стягнення з боржників заборгованості по договору надання дострокового кредиту у вигляді відновлюваної кредитної лінії - 05.09.2018 Прийняття

представник третьої особи відкритого акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Одеса Банк" - Козлов Микола Сергійович,

представник третьої особи ОСОБА_4 - ОСОБА_1,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_3 на заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 08 серпня 2016 року у складі судді Прийомової О. Ю., та ухвалу апеляційного суду Одеської області

від 25 травня 2017 року у складі колегії суддів: Комлевої О. С.,

Журавльова О. Г., Кравця Ю. І.,

У лютому 2010 року приватне підприємство "Юридичний департамент" "Дікон Юг" (далі - ПП "ЮД "Дікон Юг") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: відкрите акціонерне товариство "Акціонерний комерційний банк "Одеса Банк" (далі - ВАТ АКБ "Одеса Банк"), ОСОБА_4, у якому просило стягнути з відповідачів солідарно на користь заборгованість по договору від 21 грудня 2007 року про надання дострокового кредиту у вигляді відновлюваної кредитної лінії в сумі

12 422 317, 50 грн.

Позовна заява мотивована тим, що 21 грудня 2007 року між закритим акціонерним товариством "Акціонерний комерційний банк "Одеса-Банк", правонаступником якого є ВАТ "АКБ "Одеса-Банк" та ОСОБА_2 був укладений договір про надання дострокового кредиту у вигляді відновлюваної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості

1 000 000 доларів США на умовах, визначених договором, зі сплатою 17% річних, строком на 36 місяців.

Виконання умов кредитного договору забезпечено договором поруки

від 21 грудня 2007 року, укладеним між кредитором та ОСОБА_3

У період дії кредитного договору між кредитором та позичальником неодноразово укладались додаткові договори, за умовами яких було змінено рахунки та збільшено розмір відсоткової ставки за користування кредитними коштами до 19 % річних.

30 квітня 2013 року відбувся аукціон з продажу майна ВАТ АКБ "Одеса-Банк", за результатами якого майнові права за договором від 21 грудня 2007 року про надання довгострокового кредиту у вигляді відновлювальної кредитної лінії придбані ПП "ЮД "Дікон Юг".

15 травня 2013 року між ВАТ АКБ "Одеса-Банк" та ПП "ЮД "Дікон Юг" укладено договір про відступлення права вимоги.

Таким чином відбулася заміна кредитора у зобов'язані за договором

від 21 грудня 2007 року про надання дострокового кредиту.

На момент переходу майнових прав за кредитним договором від 21 грудня 2007 року від первісного кредитора до нового, 15 травня 2013 року, за відповідачем по укладеному договору виникла заборгованість на загальну суму 705 404, 91 доларів США. Вказана сума була встановлена у 2009 році та не заперечувалася відповідачами.

06 листопада 2015 року між ПП "ЮД "Дікон Юг" та ОСОБА_4 були укладені нотаріально посвідчений договір купівлі - продажу дачного будинку, що розташований в АДРЕСА_1 та нотаріально посвідчений договір купівлі - продажу земельної ділянки площею

0,1814, що розташована в АДРЕСА_1 Обидва об'єкти були предметом іпотечного договору, який забезпечував виконання зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором від 21 грудня 2007 року. Загальна вартість продажу становила - 5 076 787 грн.

На неодноразові звернення позивача, відповідач залишок суми заборгованості не повернув, а оскільки боржник та поручитель відповідають як солідарні боржники, в зв'язку з чим позивач і звернувся до суду до відповідачів про стягнення з них заборгованості за договором про надання дострокового кредиту солідарно.

Заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 08 серпня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 солідарно на користь

ПП "ЮД" "Дікон Юг" заборгованість по договору від 21 грудня 2007 року про надання дострокового кредиту у вигляді відновлюваної кредитної лінії в розмірі 12 422 317, 50 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат. У задоволенні решти позовних відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що правовідносини сторін випливають з кредитного договору. Оскільки позичальник виконував обов'язки, покладені кредитним договором, неналежним чином, банк має право на повернення коштів у судовому порядку. Поручитель несе солідарну відповідальність з боржником.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 25 травня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив матеріали справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Апеляційний суд зазначив, що у зв'язку з тим, що позичальник ОСОБА_2 допустив неналежне виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, в установлені у договорі строки кредит та належні нарахування не повернув, допустив утворення заборгованості, а поручитель несе солідарну з боржником відповідалність щодо повернення кредиту, виникла заборгованість підлягає солідарному стягненню з останніх у судовому порядку.

У касаційній скарзі, поданій у червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_3. просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що покладаючи на поручителя солідарний обов'язок по стягненню заборгованості, суд не врахував, що мало місце збільшення обсягу відповідальності поручителя, згоду на яку поручитель не надавала (збільшення процентної ставки з 17 % річних

до 19 % річних).

Касаційна скарга також містить посилання на те, що матеріали справи не містять доказів на обґрунтування розміру заборгованості, дат виникнення зобов'язань з повернення кредиту, що свідчить про неналежне визначення судом моменту виникнення зобов'язань у поручителя та встановлення дотримання строків, визначених частиною четвертою статті 559 ЦК України. Крім того, суд прийняв до уваги розрахунок заборгованості, який не містить підпису уповноваженої особи, що його склала та належним чином не встановив обсяг прав, які перейшли до нового кредитора, оскільки наданий розрахунок складено станом на 26 січня 2010 року.

Аргументом касаційної скарги також указано те, що місцевий суд не повідомив ОСОБА_3 про судове засідання, призначене на 08 серпня 2016 року.

Інші учасники справи з касаційними скаргами не звертались.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 жовтня 20017 року відкрито касаційне провадження, справу витребувано із суду першої інстанції.

29 листопада 2017 року від ПП "ЮД "Дікон Юг" на адресу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення на касаційну скаргу.

Обґрунтовуючи заперечення ПП "ЮД "Дікон Юг" вказало, що оскаржувані судові рішення ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального права та дотримання процесуального закону.

Заперечення також містять посилання на те, що позивач вправі самостійно визначати суму, яку вважає за необхідне стягнути з боржника. Умовами договору поруки передбачена можливість зміни процентної ставки без укладення окремої угоди з поручителем. Також зауважено, що боржник ОСОБА_2 погодився з рішення місцевого суду, його апеляційна скарга була повернута, а з касаційною скаргою він не звертався.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року

№ 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та інших законодавчих актів".

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення

змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У червні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною 402 ЦПК України (1618-15) у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Суд установив, що 21 грудня 2007 року між закритим акціонерним товариством "Акціонерний комерційний банк "Одеса-Банк", правонаступником якого є ВАТ "АКБ "Одеса-Банк", та ОСОБА_2 був укладений договір про надання дострокового кредиту у вигляді відновлюваної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості

1 000 000 доларів США зі сплатою 17% річних, строком на 36 місяців.

Згідно пункту 1.2 статті 1 частини другої кредитного договору, надання кредиту здійснюється окремими частинами в межах відновлюваної кредитної лінії в доларах США окремим траншем, а у сукупності траншами зі сплатою 17% річних. Перший транш в сумі 500 000 доларів США наданий у грудні 2007 року, далі щомісячно, починаючи з січня 2008 року надаються транші у сумі 50 000 доларів США. Кінцевий термін, до якого здійснюється надання та має бути повністю погашена заборгованість за кредитом

є 21 грудня 2010 року.

У підпункті 4.12.2 кредитного договору сторони погодили, що сплата відсотків має здійснюватись на рахунок в АКБ "Одеса-Банк" не пізніше

15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому нараховані відсотки.

Виконання умов кредитного договору забезпечено договором поруки

від 21 грудня 2007 року, укладеним між закритим акціонерним товариством "Акціонерний комерційний банк "Одеса-Банк", правонаступником якого є ВАТ "АКБ "Одеса-Банк", боржником ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Умовами договору поруки поручитель ОСОБА_3 зобов'язалась перед кредитором у повному обсязі за виконання ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором.

У пункті 5 договору поруки сторони погодили, що у разі внесення змін до кредитного договору, погодження таких змін з поручителем не вимагається. Зобов'язання поручителя щодо виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором буд поширюватись і на додаткові угоди до нього, які можуть укладені в майбутньому.

20 жовтня 2008 року між кредитором та позичальником було укладено додаткову угоду № 2 до кредитного договору за умовами якої збільшилася процентна ставка за користування кредитом до 19 % річних.

29 грудня 2008 року між сторонами кредитного договору було укладено додаткову угоду № 3 до кредитного договору за умовами якої було внесено зміни до кредитного договору, а саме в пункти 3.4, 4.2, 4.12.2 частини № 2 - змінено рахунки.

За умовами договору відступлення права вимоги від 15 травня 2013 року первісний кредитор ВАТ АКБ "Одеса-Банк" передало, а новий кредитор

ПП "ЮД "Дікон Юг" прийняло право вимоги що належить первісному кредитору і стало кредитором за договором від 21 грудня 2007 року про надання дострокового кредиту у вигляді відновлюваної кредитної лінії. Даний договір укладено на підставі протоколу проведення аукціону

від 30 квітня 2013 року.

Суд погодився з доводами позивача про те, що станом на 18 липня

2016 року, з врахуванням грошових коштів, що були отримані позивачем від продажу земельної ділянки та будинку, сума, яка підлягає стягненню, становить 12 422 317, 50 грн.

Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті 554 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша, друга статті 553 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 651 ЦК України зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо (частина перша статті 653 ЦК України).

За змістом частини першої статті 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що додатковою угодою, укладеною між кредитором і позичальником 20 жовтня 2008 року, було внесено зміни до кредитного договору, а саме, процентна ставка за кредитом підвищена до 19 % річних.

Одним із аргументів апеляційної скраги поручитель ОСОБА_3 вказувала на збільшення обсягу відповідальності поручителя у зв'язку зі збільшенням процентної ставки за кредитом, на яку вона згоди не давала.

Відповідно до частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього.

Таке збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом; установлення нових умов порядку зміни процентної ставки в бік збільшення; розширення змісту основного зобов'язання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення) розміру неустойки тощо.

У зобов'язаннях, у яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або без відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав для покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.

З огляду на положення частини першої статті 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що внесення змін додатковою угодою до кредитного договору щодо збільшення розміру процентної ставки без згоди поручителя на такі зміни призводить до збільшення обсягу відповідальності останнього.

У справі, яка переглядається, зміст судового рішення апеляційної інстанції не містить обставин, які б свідчили про те, що судом було досліджено підстави, передбачені частиною першою статті 559 ЦК України, для припинення поруки.

Апеляційний суд не дослідив умови договору поруки та не з'ясував, на які саме зміни до кредитного договору давав згоду поручитель, оскільки пункт 1.1 договору іпотеки не конкретизував, на які саме зміни кредитного договору погодився поручитель.

Наведене дає підстави для висновку, що покладаючи на поручителя солідарний обов'язок по стягненню заборговансоті, суд у повній мірі не дослідив підстав, передбачених частиною першою статті 559 ЦК України, для припинення поруки.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, тому справу в частині вирішення позовних вимог до поручителя ОСОБА_3 слід передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, коли суд не дослідив зібрані у справі докази.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду