Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2013 року (суддя Смолій І.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року (судді: Романчук О.М., Глущенко Я.Б., Шелест С.Б.) у справі № 826/442/13-а за позовом Приватного підприємства "Сохо Трейд" до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

11.01.2013 р. Приватне підприємство "Сохо Трейд" (далі - підприємство, платник податків, позивач у справі) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ, податковий орган, відповідач у справі), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.12.2012р. № 00151112208, яким донараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 13125561грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 3281390 грн., з мотивів безпідставності його прийняття.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 27 лютого 2013 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року позов задовольнив, скасував податкове повідомлення - рішення податкового органу від 25.12.2012 р. № 00151112208, з підстав протиправності дій податкового органу щодо призначення та проведення позапланової перевірки, результати якої покладені в основу прийняття спірного податкового повідомлення - рішення.

Ухвалюючи рішення суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що незаконність перевірки призводить до відсутності її правових наслідків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 13 листопада 2012 року підприємству направлено лист про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки повідомленням №627/22-08 (отримано позивачем 06.12.12 р.), яку проведено в цей же день із складенням акту перевірки від 13 листопада 2012 року №1002/22-08/37002108 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначені податку на додану вартість за період з 01.07.2012 року по 31.08.2012року", прийняття на підставі цього акту перевірки податкового повідомлення рішення від 25.12.2012 року №0015112208, яким донараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток та застосовані штрафні (фінансові) санкції з цього податку, здійснення донарахування зобов'язання податковим органом по факту відсутності первинних документів, які не були предметом перевірки.

Судами першої та апеляційної інстанції правильно встановлені порушення податковим органом норм чинного законодавства та здійснений висновок про те, що позивач не мав можливості надати первинні документи, тому такі документи досліджені відповідачем не були, висновки про наявність порушень в діях позивача податковим органом зроблено на підставі податкових декларацій позивача та даних автоматизованих систем.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року (т. 3 а.с. 18-23).

Доводами касаційної скарги відповідач визначає невірне застосування судами норм матеріального права, а саме п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, пп.197.1.27 п.197.1 ст. 197 ПК України. Відповідач, посилаючись в касаційній скарзі на норми пункту 75.1 статті 75, статтю 78, пункти 79.1, 79.2, 79.3 статті 79 ПК України, доводить дотримання контролюючим органом порядку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача. Податкова інспекція стверджує про не дослідження судами реальності виконання господарських операцій, надання ними невірної юридичної оцінки обставинам, що мають значення для правильного вирішення справи та неповне з'ясування всіх фактичних обставин.

19.06.2013 р. підприємством надані заперечення на касаційну скаргу, в яких позивач наголошує на порушенні податковим органом порядку направлення запиту про надання податкової інформації. Не направлення відповідачем запиту листом з повідомленням про вручення за податковою адресою підприємства та не надання такого запиту під розписку платнику податків, за висновками позивача, виключає можливість проведення податковим органом позапланової документальної перевірки згідно пп.78.1.4 п.78.1 ст. 78 ПК України. Позивач зазначає, що висновки, наведені в акті перевірки зроблені без перевірки документів, отже є неправомірними та необґрунтованими (т.3 а. с. 32-35).

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Пославшись в акті перевірки на підстави проведення документальної позапланової виїзної перевірки, передбачені нормами пп. 78.1.2. п. 78.1. ст. 78 ПК, податковий орган, як правильно встановили суди попередніх інстанцій, провів документальну позапланову невиїзну перевірку.

Підпункт 75.1.2. пункту 75.1 статті 75 визначає, що документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Приписи пункту 79.2 статті 79 визначають, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Як буквальне тлумачення аналізованої норми, так і системне тлумачення приписів ПК України (2755-17) виключають можливість проводити документальну позапланову невиїзну перевірку без надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки, що мало місце в межах спірних правовідносин.

Сам вид перевірки (позапланова невиїзна), без надання платником податків документальних підтверджень реальності здійснення ним господарських операцій, позбавляє контролюючий орган можливості об'єктивно здійснити аналіз первинних документів та дійти обґрунтованих висновків стосовно податкового правопорушення платником податків.

Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що висновки податкового органу щодо нереальності господарських операцій підприємства у зв'язку з не наданням позивачем податковій інспекції первинних документів є неприйнятними, оскільки неправомірні дії самого податкового органу, які виразились у неповідомленні позивача про проведення такої перевірки, позбавили права підприємство надавати документи та пояснення стосовно своєї господарської діяльності, а також унеможливили здійснити відповідачу дослідження первинної документації платника податку, що призвело до необґрунтованості висновків щодо встановлення податкових правопорушень.

Акт перевірки отриманий в результаті документальної невиїзної перевірки є неналежним доказом виходячи із положень процесуального принципу допустимості доказів, закріплених частиною 2 статті 74 КАС України, за якою обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі незаконної перевірки не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів Верховного Суду доходить таких висновків: перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій податковим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України. Лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема, документальних позапланових невиїзних, може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог пункту 79.2 статті 79 ПК призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень.

На час касаційного провадження згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Приватне підприємство "Сохо Трейд" (ЄДРПОУ 37002108) припинило свою діяльність (дата та номер запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи - 21.12.2015 року № 14151170014029877), проте, законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій унеможливлює закриття провадження у справі, що прямо передбачено частиною другої статті 354 КАС України.

Суд визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, ч.2 ст. 354, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року у справі № 826/442/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.