Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, судді

Горбатюка С.А. (доповідач)

Суддів

Мороз Л.Л.

Стрелець Т.Г.

провівши у касаційному порядку попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Малинському районі Житомирської області (далі - УПФ України в Малинському районі) про зобов'язання вчинити дії за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Малинського районного суду Житомирської області від 20 жовтня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року

У червні 2016 року ОСОБА_4 у Малинському районному суді Житомирської області пред'явив позов до УПФ України в Малинському районі про зобов'язання вчинити дії.

Просив зобов'язати УПФ України в Малинському районі:

- встановити його час виходу на пенсію згідно із списками № 1 і № 2;

- призначити коефіцієнт при підвищенні пенсії з 1992 року;

- перерахувати пенсію із заробітку з 1959 року по 1965 рік;

- призначити пенсію з часу виходу згідно із Списками № 1 і № 2 з 1992 року.

Постановою Малинського районного суду Житомирської області від 20 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий судовий розгляд.

Вказує на наявність підтвердженого необхідного стажу роботи на посаді, яка дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 23 травня 2005 року ОСОБА_4 перебуває на обліку в УПФ та отримує пенсію за віком.

Вважаючи, що має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно із Списками № 1 і № 2 з 1992 року, призначення коефіцієнту при підвищенні пенсії з 1992 року та перерахунок пенсії із заробітку з 1959 року по 1965 рік, звернувся до суду із цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, та апеляційний суд, залишаючи таке рішення без зміни, виходив з відсутності правових підстав для призначення ОСОБА_4 пенсії за віком на пільгових умовах за Списками № 1 і № 2 з 1992 року, оскільки із відповідною заявою про призначення пенсії він звернувся до УПФ України в Малинському районі лише 23 травня 2005 року.

Крім того, ОСОБА_4 не мав необхідного пільгового стажу на роботах, які дають право на її призначення на пільгових умовах.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Статтею 2 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-XII (1788-12) ) визначені види державної пенсії, які призначаються за цим Законом. Зокрема одним із таких видів є пенсія за віком.

Право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах визначено у статті 13 Закону № 1788-XII, згідно з якою на пільгових умовах мають право на призначення пенсії за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Згідно з вимогами пункту а) частини першої статті 83 Закону № 1788-XII пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку: пенсії за віком та по інвалідності призначаються з дня досягнення пенсійного віку або відповідно встановлення інвалідності органами медико-соціальної експертизи, якщо звернення за пенсією надійшло не пізніше 3 місяців з дня досягнення пенсійного віку або встановлення інвалідності.

Аналогічне положення міститься у абзаці першому частини першої статті 45 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за змістом якого пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Таким чином, відсутність факту на підтвердження звернення ОСОБА_4 із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах у 1992 році по день призначення йому пенсії, тобто до 23 травня 2005 року, свідчить про відсутність у органу Пенсійного фонду обов'язку щодо вирішення питання про її призначення.

Не містять також матеріали справи й відповідного повідомлення органу Пенсійного фонду про відмову у призначенні позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах із зазначенням причин відмови.

За таких обставин зайвим є посилання суду апеляційної інстанції на норми чинного законодавства, які регулюють порядок призначення пенсії на пільгових умовах, оскільки будь-яке рішення щодо відмови УПФ України в Малинському районі призначити ОСОБА_4 пенсію на пільгових умовах за Списками № 1 та № 2 з 1992 року не приймалося і не є предметом спору у цій справі.

Статтею 62 Закону № 1788-XII визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Суд апеляційної інстанції у своєму рішенні зазначив, що при оформленні дублікату трудової книжки позивача запис про його трудову діяльність - 21 рік і 5 місяців внесено із порушенням встановленого порядку, внаслідок чого вказаний період не є підтвердженням наявності трудового стажу.

Між тим, зважаючи на те, що доказів, які б підтверджували це, матеріали справи не містять, та враховуючи, що ОСОБА_4 із відповідною заявою про призначення пенсії на пільгових умовах до УПФ України в Малинському районі не звертався, а останнє відповідного рішення не приймало, зазначені мотиви суду апеляційної інстанції не впливають на правильність вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 69 та частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Звертаючись до суду з цим позовом ОСОБА_4 не надав доказів на підтвердження протиправної поведінки УПФ України в Малинському районі щодо відмови призначити йому пенсію на пільгових умовах з 1992 року та порушення його прав на призначення такої пенсії.

Ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій судові рішення є законними і обґрунтованими, підстав для їх скасування або зміни немає.

Доводи касаційної скарги правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 223 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

На підставі наведеного, керуючись статтями 210, 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Малинського районного суду Житомирської області від 20 жовтня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року у адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Малинському районі Житомирської області про зобов'язання вчинити - без зміни.

Ухвала є остаточною, оскарженню не підлягає і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.