727/10014/15-а Про визнання протиправним висновку Відділу охорони культурної спадщини міської ради щодо відмови у наданні дозволу на облаштування входу - 27.04.2017 Прийняття

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Відділу охорони культурної спадщини Чернівецької міської ради на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2016 року у справі № 727/10014/15-а за позовом ОСОБА_2 до Відділу охорони культурної спадщини Чернівецької міської ради про визнання відмови протиправною, -

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Відділу охорони культурної спадщини Чернівецької міської ради, у якому просив: визнати протиправним висновок відповідача щодо відмови у наданні дозволу на облаштування входу від 19 листопада 2015 року № 12-151037/678; зобов'язати відповідача надати позивачу дозвіл на облаштування окремого входу за рахунок існуючого віконного отвору по АДРЕСА_1.

Позов мотивований протиправністю оскаржуваного висновку відповідача як такого, що наданий без урахування усіх обставин, що мають значення, та з порушенням принципів пропорційності та неупередженості.

Постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 24 березня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2016 року скасовано постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 24 березня 2016 року та прийнято рішення про задоволення позову, яким:

визнано протиправним висновок відділу охорони культурної спадщини Чернівецької міської ради щодо розгляду технічного заключення на реконструкцію нежитлових приміщень з влаштуванням окремого входу за рахунок існуючого віконного отвору на АДРЕСА_1 № 12-15/1037/678;

зобов'язано відділ охорони культурної спадщини Чернівецької міської ради надати ОСОБА_2 дозвіл на облаштування окремого входу за рахунок інсуючого віконного отвору, в належному йому нежитловому приміщенні, що розташоване на цокольному поверсі будинку по АДРЕСА_1.

У поданій касаційній скарзі Відділ охорони культурної спадщини Чернівецької міської ради, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Рішенням VII сесії XXII скликання Чернівецької міської Ради народних депутатів від 18 травня 1995 року № 94 "Про заповідну територію міста Чернівці" центральну частину міста визначено історико-культурною заповідною територією в межах історико-архітектурного опорного плану, розробленого Львівським інститутом "Укрзахідпроектреставрація", загальною площею 226 га.

Пізніше відповідним проектно-регулятивним розділом містобудівної документації "Коригування історико-архітектурного опорного плану і проекту охорони пам'яток та визначення меж і режимів використання історичних ареалів м. Чернівців", затвердженим рішенням Чернівецької міської ради від 28 лютого 2007 року № 252 та наказом Міністерства культури і туризму України від 16 червня 2007 року № 661/0/16-07, на території міста Чернівців визначено три історичні ареали, 16 охоронюваних зон окремо розташованих пам'яток, 13 зон регулювання забудови, 6 зон охоронюваного ландшафту, 15 зон охорони археологічного культурного шару.

У межах центрального історичного ареалу площею 550,05 га. визначена комплексна охоронна зона пам'яток площею 292,33 га.

Відповідно до Додатку № 2 до рішення 14 сесії Чернівецької міської ради від 28 лютого 2007 року № 252 будівля по АДРЕСА_1 являється пам'яткою архітектури та містобудування місцевого значення - готель "Чорний орел", початок XX ст., взятий на державний облік рішенням Чернівецького облвиконкому від 18 червня 1986 року № 128 та знаходиться в Переліку пам'яток та об'єктів культурної спадщини м. Чернівців.

Рішенням 35 сесії Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (29 червня 2011 року, м. Париж) визначено межі буферної зони пам'ятки культурної спадщини, занесеної до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Вулиця Університетська знаходиться в межах комплексної охоронної зони центрального історичного ареалу м. Чернівців, а також у межах буферної зони пам'ятки всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Поряд із викладеним, ОСОБА_2 є власником приміщення, яке знаходиться на цокольному поверсі будинку по АДРЕСА_1.

02 листопада 2011 року позивач звернувся до Відділу охорони культурної спадщини Чернівецької міської ради з заявою про надання висновку (дозволу) на реконструкцію нежитлових приміщень з можливістю відновлення історичного входу на місці існуючого віконного отвору.

У 2014 році ТОВ "Арка-С", яке має ліцензію на господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури, розроблено технічний висновок на можливість відновлення історичного входу на місці існуючого віконного отвору по АДРЕСА_1, який позивачем передано до Відділу охорони культурної спадщини Чернівецької міської ради.

19 листопада 2015 року Відділом охорони культурної спадщини Чернівецької міської ради надано висновок щодо розгляду технічного заключення на реконструкцію нежитлових приміщень з влаштуванням окремого входу за рахунок існуючого віконного отвору на АДРЕСА_1 № 12-15/1037/678, відповідно до якого проект реконструкції нежитлових приміщень з улаштуванням окремого входу за рахунок існуючого віконного отвору на АДРЕСА_1 не відповідає вимогам збереження історичного середовища.

Не погоджуючись із таким висновком, позивач звернувся до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що оскаржуваний висновок відповідача є обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, не дотримався принципу рівності громадян перед законом та вийшов за межі своїх повноважень, оскільки не наділений правом контролю за дотриманням державних будівельних норм і правил забудови.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 1 Положення про відділ охорони культурної спадщини Чернівецької міської ради, затвердженого рішенням Чернівецької міської ради X сесії VІ скликання від 28 липня 2011 року № 234, відділ охорони культурної спадщини Чернівецької міської ради є виконавчим органом Чернівецької міської ради; відділ є спеціально уповноваженим органом охорони культурної спадщини Чернівецької міської ради і здійснює державне управління у сфері охорони культурної спадщини на території міста Чернівці у межах компетенції, визначеної законодавством України.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь визначені Законом України "Про охорону культурної спадщини" (1805-14) .

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про охорону культурної спадщини" державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини. До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

Порядок надання дозволів, погоджень і висновків органами охорони культурної спадщини передбачений статтею 6-1 Закону України "Про охорону культурної спадщини". Так, дозволи, погодження і висновки, передбачені цим Законом, надаються органами охорони культурної спадщини безоплатно. Рішення про надання або про відмову в наданні дозволу, погодження чи висновку приймається органом охорони культурної спадщини протягом одного місяця з дня подання фізичною чи юридичною особою відповідних документів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Набуття суб'єктом господарювання права на провадження будь-яких дій щодо здійснення господарської діяльності на об'єктах культурної спадщини за декларативним принципом забороняється.

Згідно з частинами першою та другою статті 24 цього ж Закону власник або уповноважений ним орган, користувач зобов'язані утримувати пам'ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору.

Використання пам'ятки повинно здійснюватися відповідно до режимів використання, встановлених органами охорони культурної спадщини, у спосіб, що потребує якнайменших змін і доповнень пам'ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо.

Стаття 26 указаного Закону закріплює, що консервація, реставрація, реабілітація, музеєфікація, ремонт, пристосування пам'яток місцевого значення здійснюються за наявності письмового дозволу органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції, на підставі погодженої з ними науково-проектної документації.

Відповідно до підпункту 3.1.11 пункту 3 приведеного вище Положення про відділ охорони культурної спадщини Чернівецької міської ради останній, відповідно до покладених на нього завдань надає висновки щодо відповідних програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, будівельних, меліоративних, шляхових, земляних робіт на території м. Чернівців, а саме: на пам'ятках місцевого значення та в зонах їх охорони, в тому числі програм та проектів, реалізація яких може позначитися на стані об'єктів культурної спадщини.

Як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, відповідно до технічного висновку, складеного ТОВ "Арка-С" та переданого відповідачу, під час обстеження основних конструктивних елементів нежитлових приміщень та згідно архівних матеріалів, які знаходяться у обласному бюро технічної інвентаризації, а саме: копіювання плану цокольного поверху з інвентарної справи за 1952 рік по АДРЕСА_1 встановлено, що на місці віконного прорізу знаходився дверний отвір, який був закладений під час тривалої експлуатації. Ці дані також підтверджує той факт, цегляна кладка стіни під віконним заповненням, де планується влаштування дверного прорізу, відрізняється від цегляної кладки простінка. Відмінність полягає в матеріалах, які застосовувались для цегляної кладки (цегляна кладка виконана з керамічних каменів, які вироблялись в XX ст.). Також при візуальному обстеженні виявлено, що на місці існуючого віконного отвору раніше знаходився дверний проріз та сходовий марш. Вище наведене дає змогу зробити висновок, що є технічна можливість для влаштування дверного отвору та відновлення історичного вигляду будівлі. Стан існуючих конструкцій нежитлових приміщень та будинку в цілому - задовільний. Вищеприведені висновки в цілому дають можливість виконати на відновлення історичного входу на місці існуючого віконного отвору. При виконанні, передбачених проектом робіт, цілісність основних будівельних конструкцій не порушена і їх несуча спроможність залишається незмінною. При реконструкції нежитлового приміщення, яке знаходиться на цокольному поверсі будинку по АДРЕСА_1 буде відновлено його первісний вигляд та оригінальність і при цьому вказаний пам'ятник архітектури не зазнає пошкоджень та руйнувань.

У свою чергу, спірний висновок відповідача від 19 листопада 2015 року не містить будь-яких посилань на те, що реставрація вищезазначеної нежитлової будівлі призведе до порушення режиму її використання, пошкодження, руйнування, знищення чи втрати матеріальної автентичності. Натомість, вказаний висновок ґрунтується на тому, що за рахунок сходів, які будуть добудовані під час реконструкції, зменшиться ширина тротуару, що є порушенням пункту 1.19, 2.20 ДБН В.2.3-5-2001, а також пункту 2.2 цих же ДБН, яким передбачено, що споруди торгово-побутового призначення повинні розміщуватися за межами тротуарів.

При цьому, в матеріалах справи наявні рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради, якими іншим суб'єктам підприємницької діяльності, які є власниками нежитлових приміщень, які розташовані на цокольному поверсі будинку по АДРЕСА_1, надано дозволи на реконструкцію з переобладнанням цих приміщень, і на даний час у вказаному приміщенні облаштовано три ідентичних входи в приміщення "Їдальня", "Фотоательє" та "Все по 8 гривень", сходи перед якими добудовані за рахунок частини тротуару, як і запропоновано в наданому позивачем проекті реконструкції.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладені вище положення матеріального та процесуального законодавства у сукупності з установленими судами обставинами справи, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позову, адже відповідач звів обґрунтування спірного висновку до невідповідності технічного висновку на реконструкцію до невідповідності останнього вимогам державних будівельних норм, що суперечить меті Закону України "Про охорону культурної спадщини" (1805-14) , тим самим вийшов за межі наданих йому повноважень, а також порушив принцип рівності усіх перед законом.

Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанцій не спростовують.

Правова оцінка встановлених обставин справи судом апеляційної інстанції надана вірно, порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення не допущено.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.