Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Борисенко І.В.

Юрченко В.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року та постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2016 року по справі № 812/915/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Таун Сервіс" до Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

Товариство з обмеженою відповідальністю "Таун Сервіс" звернулось до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26 липня 2016 року № 0002781203.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області проведено камеральну перевірку податкової звітності з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин Товариства з обмеженою відповідальністю "Таун Сервіс" за І квартал 2016 року.

При перевірці відповідачем використано надані платником податків податкову декларацію з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за І квартал 2016 року від 10 травня 2016 року, розрахунок № 1 до декларації з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин від 10 травня 2016 року, бази даних Головного управління Державної фіскальної служби України.

За результатами камеральної перевірки встановлено, що в податковій декларації від 10 травня 2016 року, розрахунку № 1 до неї від 10 травня 2016 року позивачем в порушення вимог пункту 252.16 статті 252 Податкового кодексу України занижені податкові зобов'язання з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин на суму 66856,40 грн. за рахунок не застосування коефіцієнта рентабельності гірничого підприємства через порушення строку проведення регулярної повторної геолого-економічної оцінки запасів корисних копалин ділянки надр, що дорівнює трикратному розміру облікової ставки Національного банку України, який діяв у І кварталі 2016 (25%:100*3=0,75).

За результатами перевірки податковим органом прийнято спірне податкове повідомлення-рішення про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання на суму 83570,50 грн. (в тому числі 66856,40 грн. за податковими зобов'язаннями та 16714,10 грн. за штрафними санкціями), яке надіслано підприємству 26 липня 2016 року та отримано останнім 28 липня 2016 року, що підтверджується поштовими повідомленнями, наявними у матеріалах справи.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

За приписами пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

За вимогами пункту 86.2 статті 86 Податкового кодексу України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Пунктом 56.1 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Гірничим Законом України (1127-14) визначено поняття гірничого підприємства, відповідно до якого зазначено, що гірниче підприємство - це цілісний технічно та організаційно відокремлений майновий комплекс засобів і ресурсів для видобутку корисних копалин, будівництва та експлуатації об'єктів із застосуванням гірничих технологій (шахти, рудники, копальні, кар'єри, розрізи, збагачувальні фабрики тощо).

Підприємство позивача здійснює забір, очищення та постачання води, а тому є користувачем надр та платником рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин, землекористувачем, що проводить господарську діяльність з видобування підземних вод на підставі дозволу на спеціальне водокористування.

Абзацом першим пункту 25 Положення про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 1994 року № 865 (865-94-п) (далі - Положення) передбачено, що повторна державна експертиза та оцінка запасів родовищ корисних копалин проводиться обов'язково у тому разі, коли перегляд вимог стандартів і технічних умов що до кількості або якості корисних копалин, технології їх переробки призводить до зменшення сумарних розвіданих запасів більш як на 20 відсотків або зростання їх обсягу більш як на 50 відсотків. Запаси родовищ, що розробляються, підлягають повторній експертизі та оцінці, якщо внаслідок гірничодобувних або додаткових геологорозвідувальних робіт сумарні розвідані запаси зростають більш як на 50 відсотків порівняно з раніше оціненими ДКЗ, або якщо списані та передбачені до списання розвідані запаси як такі, що не підтвердилися чи недоцільні для видобутку за техніко-економічними умовами родовищ, перевищують нормативи, встановлені законодавством.

Повторна і додаткова експертиза та оцінка запасів корисних копалин проводиться у порядку, передбаченому цим Положенням. Постановою Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 264 "Про заходи щодо справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин" (264-2008-п) внесені зміни до пункту 25 Положення та викладено у наступній редакції: "Повторна державна експертиза та оцінка запасів родовищ корисних копалин проводиться через кожні п'ять років експлуатації ділянки надр, а також у разі: коли перегляд вимог стандартів і технічних умов щодо кількості або якості корисних копалин, технології їх переробки призводить до зменшення сумарних розвіданих запасів більш як на 20 відсотків або зростання їх обсягу більш як на 50 відсотків. Запаси родовищ, що розробляються, підлягають повторній експертизі та оцінці, якщо внаслідок гірничодобувних або додаткових геологорозвідувальних робіт сумарні розвідані запаси зростають більш 50 відсотків порівняно з раніше оціненими Державною комісією по запасах корисних копалин або якщо списані та передбачені для видобутку за техніко - економічними умовами родовищ, перевищують нормативи, встановлені законодавством; коли різниця у розмірі становить понад 20 відсотків порівняно з фактичними техніко-економічними та фінансовими показниками господарської діяльності, пов'язаної з видобуванням корисних копалин, а також коли зміни в технологічних схемах призводять до такої різниці".

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 жовтня 2010 року № 1236 (1236-2010-п) "Про визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України" постанову Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 264 (264-2008-п) визнано такою, що втратила чинність з 01 січня 2011 року.

Враховуючи, що Постанова Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 264 "Про заходи щодо справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин" (264-2008-п) , якою внесені зміни до пункту 25 Положення, втратила чинність 01 січня 2011 року, саме з цього періоду пункт 25 Положення діє у редакції, викладеній до внесення змін постановою, яка втратила чинність, тобто, у редакції, яка діяла до 26 березня 2008 року.

За змістом пункту 26 Положення державна комісія по запасах корисних копалин систематично проводить аналіз державного балансу запасів корисних копалин і дає рекомендації для користувачів надр щодо подання на повторну або первинну державну експертизу матеріалів геолого-економічної оцінки відповідних родовищ корисних копалин.

В матеріалах справи відсутні докази того, що державна комісія по запасах корисних копалин, як уповноважений орган виконавчої влади, надавала рекомендації товариству щодо подання на повторну державну експертизу матеріалів геолого-економічної оцінки вищевказаного родовища питних підземних вод та не встановлювала строк для цих дій.

За приписами статті 251 Податкового кодексу України рентна плата складається з: рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин; рентної плати за користування надрами в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин; рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України; рентної плати за спеціальне використання води; рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів; рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами аміаку територією України.

Підпунктом 252.1.1 пункту 252.1 статті 252 Податкового кодексу України визначено, що платниками рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин є суб'єкти господарювання, у тому числі громадяни України, іноземці та особи без громадянства, зареєстровані відповідно до закону як підприємці, які набули права користування об'єктом (ділянкою) надр на підставі отриманих спеціальних дозволів на користування надрами (далі - спеціальний дозвіл) в межах конкретних ділянок надр з метою провадження господарської діяльності з видобування корисних копалин, у тому числі під час геологічного вивчення (або геологічного вивчення з подальшою дослідно-промисловою розробкою) в межах зазначених у таких спеціальних дозволах об'єктах (ділянках) надр.

Пунктом 252.16 статті 252 Податкового кодексу України передбачено обчислення податкових зобов'язань із застосуванням коефіцієнта рентабельності, що дорівнює трикратному розміру облікової ставки Національного банку України для гірничих підприємств, що порушили строк регулярної повторної геолого-економічної оцінки запасів корисних копалин ділянки надр.

З огляду на викладене, твердження відповідача про те, що повторна державна експертиза та оцінка запасів родовищ корисних копалин повинна проводитись через кожні п'ять років експлуатації ділянки надр не знайшли свого підтвердження, що свідчить відсутність порушень позивачем строку регулярної повторної геолого-економічної оцінки запасів корисних копалин ділянки надр.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області відхилити.

Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року та постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2016 року по справі № 812/915/16 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.