161/2948/16-а Про скасування рішення про відмову в призначенні субсидії - 20.04.2017 Прийняття

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Департаменту соціальної політики Луцької міської ради Волинської області на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 травня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року у справі № 161/2948/16-а за позовом ОСОБА_2 до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради Волинської області, виконавчого комітету Луцької міської ради Волинської області про скасування рішення про відмову в призначенні субсидії та зобов'язання вчинити дії, -

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради Волинської області, виконавчого комітету Луцької міської ради Волинської області, в якому просив: скасувати рішення комісії з питань призначення державних соціальних допомог виконавчого комітету Луцької міської ради, оформлене протоколом від 17 лютого 2016 року; зобов'язати комісію з питань призначення державних соціальних допомог виконавчого комітету Луцької міської ради призначити субсидію на оплату житлово-комунальних послуг із розрахунком відповідно до Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 року № 848 (848-95-п) (у редакції, яка була чинна на час звернення позивача з заявою про призначення субсидії, надалі - Положення).

Позов мотивований необґрунтованістю та протиправністю відмови у призначенні позивачеві субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг у АДРЕСА_1.

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року, позов задоволено частково:

визнано неправомірними дії Департаменту соціальної політики Луцької міської ради щодо відмови у призначенні субсидії ОСОБА_2;

визнано незаконним та скасовано рішення комісії з питань призначення державних соціальних допомог Луцької міської ради, оформлене протоколом № 4 від 17 лютого 2016 року в частині відмови в призначенні субсидії ОСОБА_2 відповідно до Положення;

позов ОСОБА_2 до виконавчого комітету Луцької міської ради та в частині зобов'язання комісії з питань призначення державних соціальних допомог виконавчого комітету Луцької міської ради щодо призначення субсидії - залишено без задоволення.

У поданій касаційній скарзі Департамент соціальної політики Луцької міської ради Волинської області, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню не підлягає

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 06 листопада 2015 року ОСОБА_2 звернувся до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради із заявою про призначення субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг у АДРЕСА_1.

Вказаною заявою позивач повідомив відповідача про відсутність за місцем проживання двох осіб.

До заяви додано складену декларацію про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії.

Посадовою особою Департаменту соціальної політики Луцької міської ради складено Акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї від 28 грудня 2015 року та встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 фактично проживає одна особа - ОСОБА_2, який повідомив, що за вказаною адресою проживає тільки він, а ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за місцем реєстрації (АДРЕСА_1) не проживають, а постійно проживають в Італії та у м. Києві відповідно. Факт не проживання цих осіб за вказаною адресою підтвердили двоє сусідів.

Відповідно до протоколу засідання комісії з питань призначення державних соціальних допомог від 17 лютого 2016 року № 4 комісія, серед іншого, за результатом розгляду заяви ОСОБА_2 про призначення субсидії прийняла рішення про відмову у призначенні субсидії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 року № 848 (848-95-п) . Зі змісту протоколу вбачаються дві причини для відмови у призначенні субсидії:

1) кількість зареєстрованих осіб не відповідає кількості фактично проживаючих;

2) протягом 12 місяців перед зверненням за призначенням субсидії здійснена купівля або оплата послуг на суму, яка на дату купівлі (оплати) перевищує 50 тис. грн.

Листом від 24 лютого 2016 року № 11.2-8/5185 Департамент соціальної політики Луцької міської ради повідомив позивачеві про прийняте комісією рішення. У якості підстави для відмови у призначенні субсидії у цьому листі зазначено здійснення позивачем протягом 12 місяців перед зверненням за призначенням субсидії купівлі або оплати послуг на суму, яка на дату купівлі (оплати) перевищує 50 тис. грн.

При цьому судами встановлено, що ОСОБА_2 разом із ОСОБА_5 та ОСОБА_6 31 грудня 2014 року придбали земельну ділянку НОМЕР_1 в садівничому товаристві "Маяк" у рівних частках (по 1/3 частині) загальною вартістю 56000 грн., а позивач оплатив за відповідним договором 18666,70 грн.

Вважаючи протиправним рішення про відмову у призначенні субсидії, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, не зазначив підстави для відмови у призначені субсидії, передбачені пунктом 5 Положення, та не надав суду доказів наявності обставин, що передбаченні вказаним пунктом.

Колегія суддів, погоджуючись із висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову, виходить із наступного.

Спірним у цій справі є застосування норм Положення, яке, згідно з його пунктом 1, визначає умови призначення та порядок надання громадянам щомісячної адресної безготівкової субсидії для відшкодування витрат на оплату користування житлом або його утримання та комунальних послуг (водо-, тепло-, газопостачання, водовідведення, електроенергія, вивезення побутового сміття та рідких нечистот), а також один раз на рік субсидії готівкою на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива.

Відповідно до абзацу першого пункту 2 Положення право на отримання адресної безготівкової субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, а також субсидії готівкою на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива поширюється на громадян, які проживають у житлових приміщеннях (будинках) державного та громадського житлового фонду, в тому числі у гуртожитках, - на оплату користування житлом; приватного житлового фонду та фонду житлово-будівельних (житлових) кооперативів - на оплату утримання житла; житлового фонду незалежно від форм власності - на оплату комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива.

Пунктом 3 Положення визначено, що призначення субсидій та контроль за їх цільовим використанням здійснюється структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві і Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад. У сільській місцевості приймання заяв з необхідними документами для призначення субсидій та передачу їх відповідним структурним підрозділам з питань соціального захисту населення здійснюють уповноважені особи, які визначаються виконавчими органами сільських і селищних рад.

Абзацами першим-третім, шостим пункту 4 Положення встановлено, що субсидії призначаються за наявності різниці між розміром плати за житлово-комунальні послуги, скраплений газ, тверде та рідке пічне побутове паливо у межах соціальної норми житла та соціальних нормативів користування житлово-комунальними послугами з урахуванням пільг, які надаються відповідно до законодавства, і обсягом визначеного Кабінетом Міністрів України обов'язкового відсотка платежу.

Соціальні норми житла та соціальні нормативи користування житлово-комунальними послугами встановлюються Кабінетом Міністрів України.

В окремих випадках за рахунок коштів, передбачених для надання субсидій, виходячи з конкретних обставин субсидії можуть призначатися структурними підрозділами з питань соціального захисту населення непрацездатним особам, які проживають самі, на понаднормову площу житла за рішеннями районних, районних у містах Києві і Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад або комісій, які ними утворюються. Рішення про призначення (непризначення) субсидій у таких випадках приймається на підставі акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї і переглядається у разі зміни складу осіб, зареєстрованих у такому приміщенні, працевлаштування таких осіб або виникнення в них інших джерел доходів. Положення про комісії затверджують органи, які їх утворили.

Норми забезпечення населення скрапленим газом, твердим та рідким пічним побутовим паливом, згідно з якими призначаються субсидії, визначаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.

Абзацом першим пункту 6 Положення встановлено, що субсидія призначається одній із зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб. В окремих випадках на підставі рішення районної, районної у мм. Києві і Севастополі держадміністрації та виконавчого органу міської і районної ради або утвореної ними комісії та акта обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства субсидія може призначатися особі, яка не зареєстрована, але фактично проживає у житловому приміщенні (будинку) на підставі договору найму (оренди) житла, або індивідуальним забудовникам, будинки яких не прийняті в експлуатацію.

За приписами абзаців першого-четвертого пункту 7 цього ж Положення субсидія розраховується виходячи з кількості зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб (осіб, які фактично проживають), яким нараховується плата за житлово-комунальні послуги, у тому числі осіб, призваних на строкову військову службу.

Кількість зазначених осіб визначається на початок місяця, в якому надійшло звернення за призначенням субсидії, а у разі повторного призначення субсидії на наступний період - на початок місяця, з якого призначається субсидія.

У разі коли кількість фактично проживаючих зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб є меншою, ніж кількість зареєстрованих у такому приміщенні (будинку) осіб, субсидія розраховується виходячи з кількості зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб, які фактично у ньому проживають, на підставі рішення районної, районної у мм. Києві і Севастополі держадміністрації та виконавчого органу міської, районної у місті (у разі її утворення) ради або утвореної ними комісії. Під час прийняття рішень у таких випадках враховується наявність документів, що підтверджують тимчасову відсутність осіб з числа зареєстрованих (довідки, що підтверджують місце перебування особи на території іншої адміністративно-територіальної одиниці у зв'язку з роботою, лікуванням, навчанням, довготривалим відрядженням, відбуванням покарання, довідки про оплату житлово-комунальних послуг в іншому житловому приміщенні (будинку), акти обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства селищної, сільської або міської ради, акти житлово-експлуатаційних організацій про фактично проживаючих осіб, договори оренди житла в іншому місці). У разі відсутності документів, що підтверджують тимчасову відсутність осіб з числа зареєстрованих, рішення приймається на підставі актів обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства.

На підставі рішення районної, районної у мм. Києві і Севастополі держадміністрації та виконавчого органу міської, районної у місті (у разі її утворення) ради або утвореної ними комісії, прийнятого у порядку, передбаченому абзацом третім цього пункту, підприємства - виробники/виконавці житлово-комунальних послуг не нараховують плату за послуги на осіб, які зареєстровані, але фактично не проживають у житловому приміщенні (будинку).

При цьому, відповідно до підпункту 5 пункту 5 Положення субсидія не призначається, якщо будь-хто із зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб (осіб, які фактично проживають), яким нараховується плата за житлово-комунальні послуги, протягом 12 місяців перед зверненням за призначенням субсидії (призначенням субсидії без звернення) здійснив купівлю земельної ділянки, квартири (будинку), автомобіля, транспортного засобу (механізму), будівельних матеріалів, інших товарів довгострокового вжитку або оплатив послуги з будівництва, ремонту квартири (будинку) або автомобіля, транспортного засобу (механізму), телефонного (в тому числі мобільного) зв'язку, крім житлово-комунальних послуг у межах соціальної норми житла та соціальних нормативів користування житлово-комунальними послугами та медичних послуг, пов'язаних із забезпеченням життєдіяльності, на суму, яка на дату купівлі (оплати) перевищує 50 тис. гривень.

У свою чергу, пунктом 5-1 Положення передбачено, що виходячи з конкретних обставин, що склалися, на підставі рішень районних, районних у містах Києві і Севастополі державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад або утворених ними комісій структурні підрозділи з питань соціального захисту населення можуть призначати субсидії, як виняток, у разі наявності умов, зазначених у пункті 5 цього Положення. Рішення про призначення (непризначення) субсидії в таких випадках приймається на підставі акта обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства. Форма акта обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства затверджується Мінсоцполітики.

При цьому, як убачається з матеріалів справи, згідно з підпунктом 2.1.1, пунктом 2.2, 2.3 Положення про комісію з питань призначення державних соціальних допомог, затвердженого рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 13 січня 2010 року № 9-1, комісія з питань призначення державних соціальних допомог Луцької міської ради розглядає, серед іншого, питання щодо призначення житлових субсидій, виходячи з конкретних обставин, що склалися в сім'ї у випадках, передбачених Положенням. Комісія за результатом розгляду звернень ухвалює, зокрема, рішення про призначення житлових субсидій або вмотивовану відмову. Рішення комісією приймається на підставі акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї.

Тобто, комісія з питань призначення державних соціальних допомог Луцької міської ради уповноважена Луцькою міською радою на ухвалення рішень про призначення субсидії відповідно до Положення, у тому числі й у окремих випадках, про які йдеться у низці пунктів вказаного Положення.

Як вже зазначено, відповідно до протоколу засідання комісії з питань призначення державних соціальних допомог від 17 лютого 2016 року № 4 комісія, серед іншого, за результатом розгляду заяви ОСОБА_2 про призначення субсидії прийняла рішення про відмову у призначенні субсидії відповідно до Постанови з двох підстав:

1) кількість зареєстрованих осіб не відповідає кількості фактично проживаючих;

Суди дійшли висновку, з яким погоджується колегія суддів, що у спірних правовідносинах умови, передбачені пунктом 5 Положення, відсутні, адже, як установлено судами, ОСОБА_2 разом із ОСОБА_5 та ОСОБА_6 придбали земельну ділянку НОМЕР_1 в садівничому товаристві "Маяк" у рівних частках (по 1/3 частині) загальною вартістю 56000 грн., а позивач оплатив за відповідним договором 18666,70 грн. Тобто, позивач не вчинив правочину на суму, яка перевищує 50 тис. гривень.

Разом із цим, колегія суддів зазначає, що загальний аналіз приписів Положення свідчить про те, що визначені пунктом 5 цього Положення підстави для відмови у призначенні субсидії не є вичерпними.

Так, у окремих випадках (пункти 4, 5-1, 6, 7 Положення) питання щодо призначення субсидії залежить від прийнятого відповідним суб'єктом (районною, районною у містах Києві і Севастополі державною адміністрацією, виконавчим органом міської, районної у місті (у разі їх створення) ради або утвореною ними комісією) рішення.

Як вже зазначено, після звернення позивача із заявою про призначення субсидії посадовою особою Департаменту соціальної політики Луцької міської ради складено Акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї від 28 грудня 2015 року, згідно з яким за адресою: АДРЕСА_1 фактично проживає одна особа - ОСОБА_2, який повідомив, що за вказаною адресою проживає тільки він, а ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за місцем реєстрації (АДРЕСА_1) не проживають, а постійно проживають в Італії та у м. Києві відповідно. Факт не проживання цих осіб за вказаною адресою підтверджено двома сусідами.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що за вказаною адресою фактично проживає одна особа (позивач), а інші зареєстровані у ній особи не проживають, що з огляду на приписи абзацу третього пункту 7 Положення є підставою для призначення субсидії із розрахунку, виходячи з кількості зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб, які фактично у ньому проживають. Вирішення цього питання у випадку, що розглядається, віднесено до компетенції комісії з питань призначення державних соціальних допомог Луцької міської ради.

Однак, ані з оскаржуваного рішення комісії з питань призначення державних соціальних допомог Луцької міської ради в оскаржуваному рішенні, ані з матеріалів справи не можливо встановити, що стало підставою не врахування комісією відомостей Акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї від 28 грудня 2015 року і поданих позивачем документів та відмови позивачу у призначенні субсидії з огляду на норми абзацу третього пункту 7 Положення.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин колегія суддів, виходячи з приписів частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає рішення вказаної комісії необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, і погоджується з висновками судів щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

Доводи касаційної скарги вірних висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Правова оцінка встановлених обставин справи судами першої та апеляційної інстанції надана вірно, істотних порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень не допущено.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Департаменту соціальної політики Луцької міської ради Волинської області залишити без задоволення, а постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 травня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року у справі № 161/2948/16-а - без змін.