Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, судді Горбатюка С.А. (доповідач) Суддів Мороз Л.Л. Стрелець Т.Г. провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до реєстраційної служби Роменського міськрайонного управління юстиції Сумської області (далі - РС Роменського МУЮ) про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_5 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2014 року

У лютому 2014 року ОСОБА_4 в Сумському окружному адміністративному суді пред'явив позов до РС Роменського МУЮ про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.

Просив визнати протиправним та скасувати рішення РС Роменського МУЮ від 10 грудня 2013 року № 8861237 про відмову в державній реєстрації прав і їх обтяжень та зобов'язати вчинити дії по реєстрації 59/200 частини квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_4

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 року, залишеною без зміни ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2014 року, адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення РС Роменського МУЮ від 10 грудня 2013 року № 8861237 про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_5 подала касаційну скаргу, в якій вказала, що оскаржувані рішення судами попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 29 грудня 2011 року у справі № 2-1186/2011 позов

ОСОБА_4 задоволено, та визнано за ОСОБА_4 і ОСОБА_5 право власності по 59/200 частини на жилу прибудову до квартири АДРЕСА_1, без виділення в натурі, загальною площею 60,05 м.кв. і до якої входить житлова кімната 2-5 площею 16,4 м.кв., ванна кімната 2-6 площею 4,8 м.кв., топочна 2-7 площею 3,5 м.кв., кухня 2-8 площею 18,3 м.кв., коридор 2-2 площею 13,2 м.кв., коридор 2-1 площею 4,3 м.кв.

Ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 18 квітня 2013 року у справі № 2-1186/2011 було роз'яснено судове рішення від 29 грудня 2011 року та зазначено, що 59/200 частини квартири АДРЕСА_1 складає 1/2 частини житлової прибудови до квартири.

Рішенням апеляційного суду Сумської області від 10 жовтня 2013 року по справі № 585/2484/13-ц позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено, та визнано частково недійсним свідоцтво про право власності на кв. АДРЕСА_1, видане виконавчим комітетом Роменської міської ради від 05 травня 2011 року та зареєстроване в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно 06 травня 2011 року на ім'я ОСОБА_5, а саме на 59/200 частин цієї квартири.

Рішення судів набрали законної сили.

25 листопада 2013 року ОСОБА_4 звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно Роменського МУЮ зареєструвати за ним право власності, до якої були додані наступні документи: рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області по справі № 2-1186/2011 від 29 грудня 2011 року, ухвала Роменського міськрайонного суду Сумської області по справі № 2-1186/11 від 18 квітня 2013 року, ухвала Апеляційний суд Сумської області по справі № 2-1186/11 від 05 червня 2013 року, рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області по справі № 585/2482/13-ц від 10 жовтня 2013 року, технічний паспорт, серія та номер: б/н, виданий 08 серпня 2011 року Комунальним підприємством "Роменське міськрайонне бюро технічної інвентаризації".

10 грудня 2013 року державним реєстратором РС Роменського МУЮ прийнято рішення № 8861237 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень у зв'язку з тим, що подані документи не відповідають вимогам, та не дають змоги встановити відповідність заявлених прав, оскільки рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 29 грудня 2011 року у справі № 2-1186/11 та ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 18 квітня 2013 року за ОСОБА_4 визнано право власності на 59/200 частини квартири в будинку АДРЕСА_1, що становить 1/2 частини житлової прибудови.

Позивач, не погодившись із вказаними діями відповідача, звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, та апеляційний суд, залишаючи таке рішення без зміни, виходили з того, що рішення відповідача про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 10 грудня 2013 року № 8861237 не відповідає вимогам частини третій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає вказати на наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

В частині другій статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України вказано, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача у будь-який час до закінчення судового розгляду, якщо рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з ініціативи суду.

Під час розгляду справи адміністративної юрисдикції, суд повинен встановити осіб, права або законні інтереси яких може бути порушено оскаржуваними рішенням та діями суб'єкта владних повноважень.

При цьому, судами першої та апеляційної інстанцій не враховано, що ОСОБА_5 є співвласником спірної квартири АДРЕСА_1, а тому оскаржуване рішення РС Роменського МУЮ про відмову в державній реєстрації прав і їх обтяжень щодо частини вказаної квартири можуть стосуватись й прав та інтересів ОСОБА_5

Також, судами при вирішенні спору не з'ясовано чи є між позивачем та ОСОБА_5 у даній справі спір про право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Ці обставини мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Тому, ухвалені у цій справі судові рішення підлягають скасуванню, як такі, що постановлені з порушенням норм процесуального права, а справа - направленню на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Водночас, колегія суддів вважає вказати й на таке.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною першою статті 17 цього ж Кодексу передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктами владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії) дій чи бездіяльності.

Також згідно зі статтею 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Отже, за наявності спору про право власності на жиле приміщення, даний спір втрачає публічно-правовий характер і не підлягає вирішенню відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

При новому розгляді суду першої інстанції, крім іншого необхідно встановити чи носить даний спір публічно-правовий характер та чи підлягає він вирішенню у відповідності з Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .

Згідно з частиною другою статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2014 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 до реєстраційної служби Роменського міськрайонного управління юстиції Сумської області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, скасувати, а вказану справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала є остаточною, оскарженню не підлягає і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.