Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Горбатюка С. А., Єрьоміна А. В.,

розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Черкаської міської ради, за участю третіх осіб - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання протиправним та скасування рішення, касаційне провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_5 на постанову Соснівського районного суду міста Черкаси від 27 січня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року,

У травні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Черкаської міської ради, за участю третіх осіб - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень № 2-589 від 09 грудня 2014 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що органом місцевого самоврядування всупереч вимог чинного законодавства прийнято рішення, згідно з яким передано громадянину ОСОБА_5 земельну ділянку, площею 0,0058 га по АДРЕСА_1, в оренду на 5 років без права викупу для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Позивач вказує, що передана в оренду спірна земельна ділянка є проїздом сусідів та доступом до власних земельних ділянок, а тому передання проїзду фактично позбавляє можливості користуватися належною їм приватною власністю, оскільки ОСОБА_5 передана земельна ділянка загороджена парканом.

Вважаючи, що оскаржуване рішення є неправомірним та таким, що порушує право користування належних земельних ділянок, позивач звернулась до суду з вимогою про його скасування.

Постановою Соснівського районного суду міста Черкаси від 27 січня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року, позовні вимоги задоволено.

Визнано неправомірним та скасовано рішення Черкаської міської ради № 2-589 від 09 грудня 2014 року "Про передачу громадянину ОСОБА_5 земельної ділянки в оренду по АДРЕСА_1".

У касаційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Водночас, ОСОБА_1 у своїх запереченнях зазначає на необґрунтованість касаційної скарги і просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Розглядаючи справу, суди попередніх інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів. На думку колегії суддів Вищого адміністративного суду України, такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права з огляду на наступне.

Відповідно до пункту першого частини другої статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт сьомий частини першої статті 3 КАС).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Відповідно до частини першої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Статтею 80 Земельного кодексу України обумовлено, що суб'єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

За змістом статей 2 та 5 Земельного кодексу України орган місцевого самоврядування при здійсненні повноважень власника землі є рівноправним суб'єктом земельних відносин.

Отже, з наведеного вбачається, що в справі яка розглядається, Черкаська міська рада, реалізуючи право розпорядження земельною ділянкою, відповідно до статті 5 Земельного кодексу України має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими вона вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, тобто є рівноправним суб'єктом земельних відносин.

З огляду на обставини справи, між ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 виникли спірні правовідносини стосовно орендованої біля будинку АДРЕСА_1 земельної ділянки, яка за своєю суттю є проїздом, який загороджений парканом, що обмежує право на користування іншими особами належних їм земельних ділянок. Тобто в даному випадку мова йде про захист порушеного права позивача на користування земельною ділянкою.

Слід зазначити, що судами попередніх інстанцій взагалі не розглядалось питання процедури прийняття Черкаською міською радою оскаржуваного рішення як це передбачено правом адміністративним. В свою чергу суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, зробили акцент на право цивільне, обґрунтовуючи неправомірність рішення суб'єкта владних повноважень частиною першою статті 393 Цивільного кодексу України, в якій вказано, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

На переконання колегії суддів Вищого адміністративного суду України спірні відносини склалися стосовно порушення права на користування земельною ділянкою які, в свою чергу, регулюються цивільним законодавством.

Проте зазначені обставини залишилися поза увагою судів як першої так і апеляційної інстанцій, хоча вони мають істотне значення для вирішення питання щодо можливості розгляду справи за правилами, встановленими Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .

Враховуючи викладене, за суб'єктним складом сторін та сутністю спору дана справа підлягає розгляду цивільними судами у порядку, визначеному нормами Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) .

Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, якщо провадження за позовною заявою, яку не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, було помилково відкрито, суд закриває провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

За правилами частини першої статті 228 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

За таких обставин, рішення судів як першої так і апеляційної інстанцій підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.

Керуючись статтями 157, 222, 223, 228, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Постанову Соснівського районного суду міста Черкаси від 27 січня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року в цій справі скасувати.

Провадження по справі відкрите в порядку адміністративного судочинства з а к р и т и.

Роз'яснити позивачу право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.