Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Швеця В.В.,

Пасічник С.С.,

Стародуба О.П.,

провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи

за позовною заявою Приватного підприємства "Агропромислова фірма "Алекс" до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування постанов, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області на постанову Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 25 грудня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2015 року, -

У жовтні 2014 року позивач пред'явив в суд позов, в якому просив визнати протиправними дії відповідача та скасувати прийняті державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області постанови від 23 вересня 2014 року про відкриття виконавчого провадження № 44842278; про арешт коштів боржника, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Постановою Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 25 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2015 року, позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області від 23 вересня 2014 року про відкриття виконавчого провадження № 44842278; про арешт коштів боржника; про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування ухвалених ними рішень та прийняття нового - про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, що на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Огороднік Ж.А. № 1091 від 25 листопада 2013 року державним виконавцем ВПВР УДВС ГУЮ у Запорізькій області 23 вересня 2014 року прийнято постанову серії ВП № 44842278 про відкриття виконавчого провадження, постанову про арешт коштів боржника, постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 31 жовтня 2014 року, яке набуло законної сили, зазначений виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Огороднік Ж.А, визнано таким, що не підлягає виконанню.

Вважаючи, що прийняті державним виконавцем ВПВР УДВС ГУЮ у Запорізькій області постанови від 23 вересня 2014 року у виконавчому провадженні № 44842278 протиправними та такими, що підлягають скасуванню позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов суди попередніх інстанцій виходили з того, що виконавчий напис нотаріуса № 1091 від 25 листопада 2013 року, рішенням Господарського суду Запорізької області від 31 жовтня 2014 року визнано таким, що не підлягає виконанню, а тому прийняті державним виконавцем оскаржувані постанови не можна вважати правомірними та прийнятими відповідно до законодавства.

Втім, колегія суддів з такими висновками судів не погоджується та вважає їх передчасними.

Відповідно до частини третьої статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

Такими органами державної виконавчої служби відповідно до статті 3 Закону України "Про державну виконавчу службу", в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, є Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі; районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Наведений перелік органів державної виконавчої служби є вичерпним.

Структурні підрозділи органів державної виконавчої служби: відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; відділи примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі - не визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" (202/98-ВР) як самостійні органи державної виконавчої служби, що виключає можливість їхньої участі як відповідачів у таких справах.

Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Запорізькій області не входив до визначеного Законом України "Про державну виконавчу службу" (202/98-ВР) переліку органів державної виконавчої служби, що виключає можливість його участі як відповідача у справах, що розглядаються відповідно до статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд першої інстанції, відповідно до вимог статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України, не вирішив питання про заміну первинного відповідача на належного, перелік, яких визначено статтею 3 Закону України "Про державну виконавчу службу", що призвело до процесуальних порушень, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Апеляційний суд, залишаючи без змін судове рішення, на дану правову помилку не звернув увагу.

Згідно частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Допущене судами попередніх інстанцій порушення вимог процесуального законодавства є підставою для скасування оскаржуваних рішень і направлення справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

При новому розгляді судам слід враховувати наведене та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 222, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області задовольнити частково.

Постанову Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 25 грудня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2015 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.