Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів Бухтіярової І.О. (суддя-доповідач), Веденяпіна О.А., Приходько І.В., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу державного підприємства "Підприємство Черкаської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Черкаській області (№ 62)"

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.05.2015

за заявою державного підприємства "Підприємство Черкаської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Черкаській області (№ 62)"

про встановлення способу і порядку виконання рішення суду

у справі № 823/3252/14

за позовом Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області (далі - відповідач, ДПІ у м. Черкасах)

до державного підприємства "Підприємство Черкаської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Черкаській області (№62)" (далі - позивач, ДП "ПЧВК - № 62")

про стягнення податкового боргу, -

ДП "ПЧВК - № 62" звернулось до суду із заявою про встановлення способу і порядку виконання рішення суду, у якій просило розстрочити та відстрочити виконання постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 27.11.2014 року у справі № 823/3252/14.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 01.04.2015 у задоволенні заяви відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2015 апеляційну скаргу ДП "ПЧВК - № 62" на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 01.04.2015 залишено без руху та надано апелянту строк до 30.04.2015 для усунення недоліків апеляційної скарги у спосіб, визначений у даній ухвалі.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.05.2015 апеляційну скаргу ДП "ПЧВК - № 62" на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 01.04.2015 повернуто особі, яка її подала.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу для продовження розгляду до Київського апеляційного адміністративного суду. Вважає, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 6 ст. 187 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги додається, зокрема, документ про сплату судового збору.

В силу ч. 3 ст. 189 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу.

За змістом ч. 1 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

З 01.11.2011 набрав чинності Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI (3674-17) , який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" з 01 січня місячний розмір мінімальної заробітної плати встановлено на рівні 1218,00 гривень.

Відповідно до пп. 6 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", в редакції чинній на момент подання апеляційної скарги, за подання до адміністративного суду апеляційної і касаційної скарг на ухвалу суду, заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду ставка становить 0,05 розміру мінімальної заробітної плати.

Враховуючи те, що предметом апеляційного оскарження за апеляційною скаргою ДП "ПЧВК - № 62" була ухвала Черкаського окружного адміністративного суду від 01.04.2015 у справі № 823/3252/14, ставка судового збору, що підлягала сплаті за подання вказаної апеляційної скарги, становить 60,90 гривень (1218,00*0,05).

При постановленні оскаржуваної ухвали судом апеляційної інстанції зауважено, що на усунення недоліків апеляційної скарги підприємством було подано відповідну заяву та сплачено судовий збір у розмірі 36,54 гривень, що слугувало підставою для висновку про сплату судового збору не у повному обсязі та як наслідок невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Натомість, як свідчать матеріали справи, на виконання вимог ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2015 про залишення апеляційної скарги без руху 24.04.2015 скаржником надіслано засобами поштового зв'язку до суду апеляційної інстанції платіжні доручення від 24.04.2015 № 526 на суму 36,54 гривень та № 527 на суму 24,46 гривень.

Тобто, загальна сума судового збору, сплаченого позивачем за подання вказаної апеляційної скарги, становить 61,00 гривню, тобто у розмірі більшому ніж встановлено положеннями Закону України "Про судовий збір" (3674-17) , однак, з невідомих причин судом апеляційної інстанції не взято до уваги платіжне доручення від 24.04.2015 № 527 на суму 24,46 гривень.

Таким чином, колегія суддів вважає помилковими висновки суду апеляційної інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні, щодо невиконання вимог ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2015 про залишення апеляційної скарги без руху, щодо сплати судового збору, оскільки ДП "ПЧВК - № 62" сплачено судовий збір у встановленому Законом України "Про судовий збір" (3674-17) розмірі, тобто, у повній мірі усунуто недоліки апеляційної скарги.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що ухвала апеляційного суду про повернення апеляційної скарги підлягає скасуванню, як така, що прийнята з порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд, -

Касаційну скаргу державного підприємства "Підприємство Черкаської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Черкаській області (№ 62)" - задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.05.2015 року у справі № 823/3252/14 скасувати.

Справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.