2а-10032/11/2670 Про скасування податкового повідомлення-рішення, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем "податок з доходів фізичних осіб" - 07.12.2016 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Окружної державної податкової служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби (правонаступник Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків ДПС) та Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва ДПС

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2011 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2012 року

у справі № 2а-10032/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОВ "Хонда Україна"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків

третя особа Державна податкова інспекція у Голосіївському районі міста Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення,

У липні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОВ "Хонда Україна" (далі - ТОВ "ТОВ"Хонда Україна", позивач) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків (далі - СДПІ, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 25 березня 2011 року № 0000224240/0, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем "податок з доходів фізичних осіб" на 52255,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції - 13064,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2012 року, позов ТОВ "ТОВ"Хонда Україна" задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ від 25 березня 2011 року № 0000224240/0.

У касаційній скарзі Окружна державна податкова служба - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, що призвело до неправильного встановлення обставин у справі та вирішення спору, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Державна податкова інспекція у Голосіївському районі міста Києва ДПС також звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для прийняття СДПІ податкового повідомлення - рішення, з приводу правомірності якого виник спір, слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ТОВ"Хонда Україна" з питань дотримання вимог податковго, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2010 року по 30 вересня 2010 року від 14 березня 2011 року № 154/1-23-60-34288537, про порушення позивачем пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1, п. 7.3 ст. 7, пп. "а" п. 17.2 ст. 17, абз. "а" п. 19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22 травня 2003 року № 889-IV (втратив чинність з 01.01.2011; далі - Закон № 889-IV (889-15) ) внаслідок утримання податку з доходів фізичних осіб, які не є резидентами України, за ставкою 15 відсотків замість 30 відсотків.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідно до пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону № 889-IV до найманих працівників позивача, з урахуванням встановлених необхідних умов для надання особі статусу резидента, необхідно застосовувати ставки податку у розмірі 15 відсотків, що визначена п. 7.1 ст. 7 вказаного Закону.

Однак, такі висновком судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів вважає передчасними з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Закону № 889-IV нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України, є платником податку.

Згідно з п. 1.3 ст. 1 Закону № 889- IV дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України. Перелік таких доходів наведено у підпунктах "а" - "ї" цього пункту, а також у підпунктах "а" - "в" підпункту 9.11.1 пункту 9.11 статті 9 цього Закону.

Зокрема, відповідно до підпункту "д" п. 1.3 ст. 1 Закону до доходу з джерелом його походження з України належить будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь на території України, у вигляді заробітної плати, нарахованої (виплаченої, наданої) внаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на території України.

Пунктом 7.1 ст. 7 цього Закону передбачено, що ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2, 7.4 цієї статті.

Ставка податку становить подвійний розмір ставки, визначеної п. 7.1 цієї статті, від об'єкта оподаткування, нарахованого як виграш чи приз (крім у державну лотерею у грошовому виразі) на користь резидентів або нерезидентів, та від будь-яких інших доходів, нарахованих на користь нерезидентів - фізичних осіб, за винятком доходів, визначених у пп. 9.11.3 п. 9.11 ст. 9 цього Закону (п. 7.3 ст. 7 Закону № 889-IV).

Відповідно до пп. 9.11.3 п. 9.11 ст. 9 Закону № 889-IV, якщо зазначені у пп. 9.11.1 цього пункту доходи виплачуються нерезиденту резидентом - фізичною або юридичною особою, то такий резидент вважається податковим агентом такого нерезидента стосовно таких доходів. При укладенні договору з нерезидентом, умови якого передбачають отримання таким нерезидентом доходу з джерелом його походження з України, резидент зобов'язаний зазначити у такому договорі ставку податку, яка буде застосована до таких доходів.

Відповідно до пп. "а" п. 19.2 ст. 19 Закону № 889-IV особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону (абзац 1 п. 1.15 ст. 1 Закону № 889-IV).

При цьому іноземці або особи без громадянства мають підтверджувати свій резидентський статус. Вони можуть самостійно визначити статус податкового резидента України шляхом звернення до податкового органу за місцем реєстрації в органах внутрішніх справ із відповідною заявою фізичної особи - іноземця про самостійне визначення резидентського статусу, форма якої встановлена наказом Державної податкової адміністрації України "Про затвердження примірних форм Заяви фізичної особи - іноземця про самостійне визначення резидентського статусу та Повідомлення працедавця про самостійне визначення фізичною особою - іноземцем резидентського статусу" від 05 жовтня 2004 року № 581 (v0581225-04) (далі - наказ № 581).

Статус податкового резидента України таких іноземців чи осіб без громадянства підтверджується довідкою податкового органу, виданою відповідно до зазначеного наказу.

При отриманні фізичною особою резидентського статусу шляхом звернення до податкового органу і отримання від нього відповідної довідки, резидентський статус визначається на звітний податковий період (рік), а отже підтвердження свого резидентського статусу має здійснюватися такими особами щорічно, з податкового періоду, в якому іноземець отримав довідку.

Одним із критеріїв визначення резидентського статусу відповідно до п. 1.20 ст. 1 Закону № 889-IV є перебування іноземного громадянина на території України не менше 183 днів протягом періоду або періодів податкового року.

Перебування в України протягом 183 днів дає іноземцю право на звернення до податкового органу із заявою щодо видачі ним довідки-повідомлення, передбаченої наказом № 581 (v0581225-04) .

У разі набуття іноземцем статусу податкового резидента України іноземний дохід, отриманий такою особою з джерел за межами України, є об'єктом оподаткування і сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку - отримувача.

Отже, у разі набуття нерезидентом статусу податкового резидента України (отримання відповідної довідки) доходи, одержані ним від працедавця за виконання трудової функції (заробітна плата), оподатковуються у загальному порядку, встановленому Законом № 889-IV (889-15) , за ставкою, визначеною п. 7.1 ст. 7 цього Закону (15 відсотків). Якщо іноземець не виявив бажання підтвердити свій резидентський статус та не отримав довідки, яка є обов'язковою для підтвердження такого статусу, то його заробітна плата оподатковується за ставкою, вдвічі більшою за основну (30 відсотків).

Таким чином, працівникам-іноземцям потрібно додатково підтверджувати свій резидентський статус у разі, якщо надані ними документи відповідають критеріям податкового резидентства, визначеним у п. 1.20 ст. 1 Закону № 889-IV, оскільки довідка-підтвердження є підставою для оподаткування зарплати іноземних громадян за основною ставкою.

Цей висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 10 вересня 2013 року у справі № 21-164а13.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що працівники - іноземні громадяни (ОСОБА_6, ОСОБА_5) перебували у трудових відносинах з позивачем, проте обставини щодо наявності у них довідок-підтвердження статусу податкових резидентів України судами обох інстанцій не досліджувались.

Між тим, ці обставини відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України входять до предмета доказування при розгляді судом адміністративного позову стосовно правомірності прийнятого контролюючим органом податкового повідомлення-рішення від 25 березня 2011 року № 0000224240/0.

Згідно зі ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Невстановлення та ненадання правової оцінки обставинам, які мають суттєве значення у справі, судами попередніх інстанцій виключає можливість висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права при вирішенні даного спору.

Вищенаведені порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а отже відповідно до ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити судове рішення відповідно до вимог ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 160, 167, 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційні скарги Окружної державної податкової служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби та Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва ДПС задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2012 року у справі № 2а-10032/11/2670 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.