Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Заїки М.М.,

суддів Загороднього А.Ф.,

Черпака Ю.К.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, ОСОБА_3, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, про визнання незаконною та скасування постанови, визнання дій незаконними, зобов'язання вчинення дій,

У січні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, ОСОБА_3, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, про визнання незаконною та скасування постанови, визнання дій незаконними, зобов'язання вчинення дій.

Постановою Галицького районного суду м. Львова від 10 червня 2013 року позов задоволено. Визнано незаконною та скасовано постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Германчука Р.В. від 24 грудня 2012 року про закінчення виконавчого провадження № 2611186. Визнано неправомірними дії начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області ОСОБА_3 в частині незабезпечення контролю за скеруванням до Галицького районного суду м. Львова постанови головного державного виконавця Германчука Р.В. від 17 вересня 2012 року про відновлення виконавчого провадження № 32511186, невжиття заходів щодо проведення виконавчих дій до повного виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 30 червня 2006 року згідно виконавчих документів та затвердження постанови головного державного виконавця від 24 грудня 2012 року про закінчення виконавчого провадження № 2611186. Зобов'язано управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області відновити виконавче провадження та провести виконавчі дії до повного виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 30 червня 2006 року згідно з виконавчим документом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність підстав щодо визнання протиправним та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, а також визнання неправомірними дій начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області в частині незабезпечення контролю за скеруванням до Галицького районного суду м. Львова постанови про відновлення виконавчого провадження від 17 вересня 2012 року.

Основним доказом на доведення неправомірних дій відповідача, на думку суду першої інстанції, було відсутність направлення на адресу Галицького районного суду м.Львова постанови про відновлення виконавчого провадження від 17 вересня 2012 року. Згідно супровідного листа Головного управління юстиції у Львівській області від 17 вересня 2012 року № 09.1-45/2/10/В6-12354 постанова про відновлення виконавчого провадження від 17 вересня 2012 року надсилалась лише позивачу, як стягувачу та Головному управлінню Пенсійного фонду України у Львівській області, як боржнику у виконавчому провадженні, про що свідчать адреси, вказані на супровідному листі.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2016 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2016 року скасувати, а постанову Галицького районного суду м. Львова від 10 червня 2013 року залишити в силі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду апеляційної інстанції постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України, для зміни чи скасування судового рішення.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 13 грудня 2006 року Галицьким районним судом м. Львова видано виконавчий лист № 2а-327/06, яким зобов'язано службових осіб УМВС України у Львівській області (пенсійний відділ УМВС України у Львівській області) провести перерахунок пенсії ОСОБА_2 з 01 січня 2005 року, включивши преміювання у розмірі 33,3% в обрахунок надбавки за безперервну службу. Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 24 квітня 2007 року, яку залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2008 року, встановлено подальший спосіб і порядок виконання постанови Галицького районного суду м.Львова від 30 червня 2006 року у справі № 2а-327/06 шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_2 з 01 січня 2005 року, включивши преміювання у розмірі 33,3% (727,60 грн.) в обрахунок надбавки за безперервну службу.

Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено здійснення виконавчого провадження щодо примусового виконання судового рішення виданого Галицьким районним судом м. Львова від 13 лютого 2006 року.

Предметом даного адміністративного позову є дослідження підстав правомірності винесення головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області (далі - головним державним виконавцем відділу ПВР управління ДВС ГУЮ у Львівській області ) постанови про закінчення виконавчого провадження від 24 грудня 2012 року.

Згідно статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

17 вересня 2012 року державним виконавцем винесено постанову про відновлення виконавчого провадження ВП № 2611186 щодо виконання виконавчого листа № 2а- 327/06, виданого Галицьким районним судом м.Львова, про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_2 з 01 січня 2005 року, включивши преміювання у розмірі 33,3% (727,60 грн.) в обрахунок надбавки за безперервну службу.

За наслідком проведених виконавчих дій, 24 грудня 2012 року головним державним виконавцем відділу ПВР управління ДВС ГУЮ у Львівській області винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2а-327/06 виданого 13 грудня 2006 року Галицьким районним судом м.Львова про зобов'язання службових осіб УМВС України у Львівській області (пенсійний відділ УМВС України у Львівській області) провести перерахунок пенсії ОСОБА_2 з 01 січня 2005 року, включивши преміювання у розмірі 33,3 % (727,60 грн.) в обрахунок надбавки за безперервну службу.

Судом апеляційної інстанції з матеріалів виконавчого провадження, яке долучено до матеріалів судової справи, встановлено, що 17 вересня 2012 року державним виконавцем винесено постанову про відновлення виконавчого провадження та дану постанову 17 вересня 2012 року листом за вих. № 09.1-45/2/10/В6-12354 скеровано ГУПФУ у Львівській області та ОСОБА_2, що підтверджується записом в копії журналу реєстрації вихідної кореспонденції.

Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що у матеріалах виконавчого провадження наявний лист від 17 вересня 2012 року № 09.1-45/310/В6-12353, який скеровувався державним виконавцем Голові Галицького районного суду м.Львова з проханням повернути виконавчий лист, що був виданий вказаною судовою інстанцією.

Таким чином, колегія суддів суду апеляційної інстанції обґрунтовано прийшла до висновку, що державним виконавцем було скеровано лист до Галицького районного суду м. Львова про повернення оригіналу виконавчого листа.

Відповідно до ч.1 ст. 51 Закону України "Про виконавче провадження", у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.

Таким чином, судом апеляційної інстанції не встановлено ознак порушення у діях державного виконавця вимог Закону України "Про виконавче провадження" при винесенні постанови від 24 грудня 2012 року ВП № 2611186 про закінчення виконавчого провадження.

Крім того, судом першої інстанції не було належно визначено відповідачів за вказаним адміністративним позовом.

На виконання Наказу Міністерства юстиції України від 10.04.2012 року № 549/5 ( зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 10 квітня 2012 р. за № 547/20860 (z0547-12) ) було прийнято Положення про управління державної виконавчої служби головних управлінь юстиції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

У відповідності до умов Положення, Управління державної виконавчої служби головних управлінь юстиції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Управління) є структурним підрозділом головних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі (далі - головне управління юстиції), що забезпечує реалізацію повноважень Державної виконавчої служби України (далі - ДВС України).

До складу Управління входить відділ примусового виконання рішень. Управління здійснює державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про виконавче провадження, правильністю, своєчасністю та повнотою вчинення виконавчих дій державними виконавцями.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Згідно зі ст.20 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

Статтею 21 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено підвідомчість виконавчих проваджень відділам примусового виконання рішень.

У відповідності з ч.1,3 ст. 21 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" від 17.03.2011 року територіальні органи центрального органу виконавчої влади утворюються як юридичні особи публічного права в межах граничної чисельності державних службовців та працівників центрального органу виконавчої влади і коштів, передбачених на його утримання, ліквідовуються, реорганізовуються за поданням міністра, який спрямовує та координує діяльність центрального органу виконавчої влади, Кабінетом Міністрів України. Територіальні органи центрального органу виконавчої влади діють на підставі положень, що затверджуються керівником центрального органу виконавчої влади.

Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області (далі - Відділ) є структурним підрозділом Головного управління юстиції у Львівській області, що забезпечує реалізацію повноважень Державної виконавчої служби України (далі - ДВС України).

Відділ примусового виконання рішень входить до складу управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області (далі - Управління державної виконавчої служби)..

У Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" (v0003760-10) від 10.12.2010 року № 3 визначено, що відповідачем у справах з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби. Такими органами державної виконавчої служби є: Державна виконавча служба України, до складу якої входить відділ примусового виконання рішень; Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень; Районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

З врахуванням того, що наведений перелік органів державної виконавчої служби є вичерпним, судам, у разі подання позовної заяви до державних виконавців або інших посадових осіб органів державної виконавчої служби чи до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, необхідно за правилами статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України здійснювати заміну первинного відповідача на належного - відповідно Державну виконавчу службу України, управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головного управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, або, у разі наявності заперечень позивача, залучати вказаний орган як другого відповідача.

Крім того, відповідно до частини третьої статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

Такими органами державної виконавчої служби відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про державну виконавчу службу" від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) є: - Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до складу якого входить відділ примусового виконання рішень; - управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень; - районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Виходячи із зазначених положень, за цією категорією справ відповідачами можуть бути лише перераховані органи державної виконавчої служби.

Як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, прохальна частина позовних вимог містить вимоги про визнання незаконними дій начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, зобов'язання управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області до вчинення дій щодо виконання рішення суду.

Журнал судового засідання від 25 березня 2013 року містить запис про залучення до участі у справі в якості співвідповідача начальника управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області ОСОБА_3 Вказана обставина не відповідає дійсності, оскільки на момент прийняття державним виконавцем постанов на стадії виконавчого провадження ВП № 2611186, ОСОБА_3 здійснював функції начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області.

Зі змісту статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача.

Крім того, необхідно зазначити, що позивач не позбавлений можливості звернутись до суду з позовом до відповідного органу державної виконавчої служби.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2016 року необхідно залишити без змін, оскільки вона є законною і обґрунтованою та постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, ОСОБА_3, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, про визнання незаконною та скасування постанови, визнання дій незаконними, зобов'язання вчинення дій - без змін.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .