Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Кобилянського М.Г., Мойсюка М.І., Черпака Ю.К.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі міста Макіївки Донецької області про скасування вимоги про сплату боргу, за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі міста Макіївки Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2013 року, -

У березні 2013 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі міста Макіївки Донецької області (далі - УПФУ) та просив суд визнати протиправними дії УПФУ та скасувати вимогу від 19 березня 2013 року № 150 про сплату боргу єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період 2012 року.

В обґрунтування позову посилався на те, що отримує пенсію за віком, призначену відповідно до статті 14 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-ХІІ (1788-12) ) і, будучи фізичною особою-підприємцем, перебуває на спрощеній системі оподаткування, а тому відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2464-VІ (2464-17) ) він звільнений від сплати за себе єдиного внеску, у зв'язку з чим просив задовольнити позов.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2013 року позов задоволено. Визнано протиправними дії УПФУ та скасовано вимогу від 19 березня 2013 року № 150 про сплату боргу єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період 2012 року.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить ухвалені судові рішення скасувати та відмовити в позові.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, в межах статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції на підставі наявних у справі даних встановив і правильно виходив з того, що рішення відповідача не відповідає вимогам закону.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина четверта статті 4 Закону № 2464-VI).

Таким чином, за змістом цієї норми фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати єдиного внеску за себе, за умови, якщо такі особи є пенсіонерами за віком та отримують відповідно до закону пенсію.

Згідно з абзацами першим та другим пункту 16 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV (1058-15) до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону № 1788-ХІІ (1788-12) застосовуються, зокрема в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах.

Статтею 2 Закону № 1788-ХІІ визначено виключний перелік трудових пенсій, які призначаються за цим Законом (за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років). Загальні умови призначення пенсій за віком визначені статтею 12 Закону № 1788-ХІІ та частиною першою статті 26 Закону України від 9 липня 2003 року "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - № 1058-IV). Таке право виникало у чоловіків після досягнення 60 років та за наявності відповідного стажу. При цьому, позивач отримує пенсію відповідно до статті 14 Закону № 1788-ХІІ, якою передбачена можливість призначення пенсії за віком на пільгових умовах - із зменшенням віку, зазначеного у статті 12 цього Закону, та за наявності відповідного трудового стажу.

Проаналізувавши наведені норми матеріального права, ураховуючи закріплені Конституцією України (254к/96-ВР) гарантії громадян на соціальний захист, колегія суддів дійшла висновку, що особи, яким пенсія за віком призначена відповідно до статті 14 Закону № 1788-ХІІ, не є платниками єдиного внеску за себе згідно з частиною четвертою статті 4 Закону № 2464-VI, так як і особи, які є пенсіонерами за віком на загальних умовах, оскільки згадана норма не містить будь-яких винятків щодо пенсіонерів за віком.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлена в постановах Верховного Суду України від 15 квітня 2014 року № 21-70а14, від 2 червня 2015 року № 21-487а15, від 13 липня 2016 року № 21-440а14.

З огляду на викладене, рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги його висновків не спростовують, такі ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм, а тому підстав для скасування оскаржуваного судового рішення колегія суддів не вбачає.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанцій залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Не може бути скасовано правильне і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі міста Макіївки Донецької області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і оскарженню не підлягає.