Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Калашнікової О.В.,

Горбатюк С.А.,

Мороз Л.Л.

розглянувши у попередньому розгляді адміністративну справу за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Хімекс лімітед" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 вересня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2015 року у справі № 826/11344/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Хімекс лімітед" до Кабінету Міністрів України, третя особа - Державна казначейська служба України, про повернення сплачених коштів, -

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімекс лімітед" звернулося в суд з позовом до Кабінету Міністрів України, в якому просило: визнати протиправними дії відповідача щодо видання розпорядження від 05.11.2014 року № 1079-р (1079-2014-р) "Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053 (1053-2014-р) "; стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 292 415,01 грн. у відшкодування шкоди, завданої протиправними діями Кабінету Міністрів України.

Позовні вимоги мотивовано тим, що через протиправні дії відповідача, які полягають у незаконному зупиненні ним дії власного акту, виданого на виконання прямих приписів закону, позивачу було завдано шкоди у вигляді сплаченої суми єдиного соціального внеску, хоча позивач у відповідності до законодавства був звільнений від сплати єдиного соціального внеску.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 вересня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з оскаржуваними судовими рішеннями, ТОВ "Хімекс лімітед" звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та задовольнити позов.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02.09.2014 року № 1669-VII (1669-18) розділ VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (2464-17) доповнений пунктом 9-3, який передбачає, що платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 року № 405/2014 (405/2014) , звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14.04.2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Пунктом 5 статті 11 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" передбачено обов'язок Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 року № 405/2014 (405/2014) у період з 14.04.2014 року до її закінчення.

На виконання абзацу 3 пункту 5 статті 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (1669-18) , розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053-р (1053-2014-р) затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053-р (1053-2014-р) , до зазначених населених пунктів належить м. Донецьк.

В подальшому, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 1079-р (1079-2014-р) . зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція" (1053-2014-р) .

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивачем не доведено, а матеріалами справи не підтверджено порушення відповідачем прав та охоронюваних законом інтересів позивача у зв'язку з прийняттям оскаржуваного розпорядження №1079-р., так само як і не доведено невідповідність розпорядження вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Згідно з статтями 2, 6, 171 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

З наведеного вбачається, що адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права в зв'язку із прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.

Разом з тим, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, обов'язковою умовою визнання акта недійсним є порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі, а також невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року № 2464-VI (2464-17) .

Відповідно до статей 2, 6 вказаного Закону, його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.

З метою забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення прийнято Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02.09.2014 року № 1669-VII (1669-18) , відповідно до статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" якого передбачено внесення змін до деяких законів України.

Зокрема, частиною четвертою статті 11 передбачено внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (2464-17) , а саме розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено пунктом 9-3 такого змісту: "Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 року № 405/2014 (405/2014) , звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14.04.2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14.04.2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 року № 405/2014 (405/2014) , визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України (2755-17) для списання безнадійного податкового боргу".

Згідно з статтею 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, саме по собі включення того чи іншого населеного пункту до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, не є безумовною підставою для невиконання чи виконання не в повному обсязі платниками єдиного внеску своїх обов'язків, передбачених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

В свою чергу, оскаржуване розпорядження не регулює питання щодо умов та порядку сплати єдиного внеску.

Зазначені правовідносини врегульовані Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (2464-17) , в силу пункту 9-3 Розділу VIII якого, позивач звільнений від його сплати за умови дотримання відповідної процедури, зокрема подання заяви (в дозвільній формі) до органу доходів і зборів за основним місцем його обліку або за місцем його тимчасового проживання не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Водночас, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем не надано, та матеріали справи не містять доказів порушення оскаржуваним розпорядженням прав позивача.

Таким чином, відсутність порушеного права, яка була встановлена під час розгляду справи є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Щодо доводів позивача про відсутність у Кабінету Міністрів України повноважень на прийняття розпоряджень про зупинення дії виданих ним попередніх розпоряджень, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статей 3, 4, 20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" діяльність Кабінету Міністрів України ґрунтується на принципах верховенства права, законності, поділу державної влади, безперервності, колегіальності, солідарної відповідальності, відкритості та прозорості.

Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Законом, іншими законами України, а також актами Президента України.

До основних завдань Кабінету Міністрів України у сфері економіки та фінансів належить зокрема, проведення державної економічної політики, а також забезпечення проведення державної соціальної політики, вживання заходів щодо підвищення реальних доходів населення та забезпечення соціального захисту громадян.

Статтею 113 Конституції України та статтею 49 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" закріплено, що Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови та розпорядження.

Акти Кабінету Міністрів України з організаційно-розпорядчих та інших питань видаються у формі розпоряджень Кабінету Міністрів України.

Відповідно до Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (1669-18) Кабінету Міністрів України надано повноваження щодо затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України від 14.04.2014 року № 405/2014 (405/2014) "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" у період з 14.04.2014 року до її закінчення.

Відповідно до абзацу 3 пункту 5 статті 11 зазначеного Закону Кабінет Міністрів України своїм розпорядженням від 30.10.2014 року № 1053-р (1053-2014-р) затвердив в населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Оскаржуваним розпорядженням зупинено дію наведеного вище розпорядження Кабінету Міністрів України.

При цьому, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, оскільки у Кабінету Міністрів України наявне право приймати постанови та розпорядження, та відсутні встановлені законом заборони зупиняти чи визнавати такими, що втратили чинність дію власних актів, оскаржуване розпорядження, прийняте в межах компетенції Кабінету Міністрів України та підстави для його скасування відсутні.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Хімекс лімітед" - відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 вересня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239- 240 Кодексу адміністративного судочинства України.