Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Стрелець Т.Г.,

Швед Е.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Виконавчого комітету Житомирської міської ради на постанову Корольовського районного суду м.Житомира від 16 грудня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2016 року у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Житомирської міської ради, треті особи - Управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Житомирської міської ради, Комунальне підприємство "Управління автомобільних шляхів" Житомирської міської ради, про визнання протиправним та скасування рішення, -

У серпні 2015 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся з позовом до Виконавчого комітету Житомирської міської ради, треті особи - Управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Житомирської міської ради, Комунальне підприємство "Управління автомобільних шляхів" Житомирської міської ради, в якому, з урахуванням змін до позовних вимог від 16 вересня 2015 року, просив визнати протиправним та скасувати п.п.11 та 12 додатку № 1 рішення від 05 серпня 2015 року № 503 "Про втрату чинності окремих пунктів рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради", а саме: щодо втрати чинності п.1.10 рішення від 08 липня 2010 року №490, дозволи №№1875, 1876, 1877, 1878, 1879, 1880 - банери на парканах за адресами відповідно: вул.Київська,77, 37, 17/1, 20/20, 77; вул.Щорса,129, та п.1.4 рішення міськвиконкому від 24 червня 2010 року № 467, дозволи №№ 1847, 1848, 1849, 1850 - банери на парканах за адресами відповідно: м-н.Перемоги,2; вул.Театральна,8; м-н.Згоди,6; вул.Вітрука,32.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач, приймаючи рішення щодо втрати чинності деяких пунктів рішення про надання дозволів до вирішення питання продовження строків їх дії, неправильно застосував норми Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року № 2067 (2067-2003-п) , тому вважає, що вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Постановою Корольовського районного суду м.Житомира від 16 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2016 року, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано п.п.11 та 12 додатку № 1 рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 05 серпня 2015 року № 503 "Про втрату чинності окремих пунктів рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради".

При винесенні рішень суди першої та апеляційної інстанцій виходили із перевищення відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення своїх повноважень, порушення Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) , Закону України "Про рекламу" (270/96-ВР) та норм Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року № 2067 (2067-2003-п) .

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Виконавчий комітет Житомирської міської ради звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

У касаційній скарзі скаржник зазначає про правомірність прийнятого ним рішення.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається із матеріалів справи, рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 08 липня 2010 року № 490 "Про надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами в м.Житомирі" надано дозволи на розміщення та експлуатацію зовнішньої реклами в м.Житомирі, відповідно до вихідних даних на проектування, погоджених в установленому порядку. Зокрема, відповідно до п.1.10 рішення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 надано дозвіл на розміщення зовнішньої реклами в м.Житомирі за адресами: вул.Київська, 77, 37, 17/1, 20/20; м-н Корольова, 4/2; вул.Щорса, 129 (банери на парканах). На підставі рішення № 490 ОСОБА_3 надано дозволи на розміщення зовнішньої реклами №№ 1875, 1876, 1877, 1878, 1879, 1880 терміном дії з 08 липня 2010 року по 07 липня 2015 року.

Рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 24 червня 2010 року № 467 "Про надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами в м.Житомирі" надано дозволи на розміщення та експлуатацію зовнішньої реклами в м.Житомирі, відповідно до вихідних даних на проектування, погоджених в установленому порядку. Зокрема, відповідно до п.1.4 фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 надано дозвіл на розміщення зовнішньої реклами в м.Житомирі за адресами: м-н.Перемоги, 2; вул.Театральна, 8; м-н.Згоди, 6; проспект Миру,8 (банери на парканах). На підставі вказаного рішення ОСОБА_3 надано дозволи на розміщення зовнішньої реклами №№ 1847, 1848, 1849, 1850 терміном дії з 24 червня 2010 року по 23 червня 2015 року.

У зв'язку із набуттям права власності на рекламні засоби ФОП ОСОБА_2, до вищевказаних дозволів внесено зміни згідно з п.11.1 Правил розміщення зовнішньої реклами у м.Житомирі, затверджених рішенням виконкому Житомирської міської ради від 11 березня 2010 року №1 68.

20 травня 2015 року ФОП ОСОБА_2 звернувся до Житомирської міської ради із заявою про продовження терміну дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами №№ 1847, 1848, 1849, 1850, 1875, 1876, 1877, 1878, 1879, 1880.

Згідно листа від 12 травня 2015 року № 78 КП "Управління автомобільних шляхів" Житомирської міської ради у відповідь на лист виконавчого комітету Житомирської міської ради від 27 квітня 2015 року №15/4088 не дало згоди на подальше розміщення засобів зовнішньої реклами на турнікетному огородженні міста, зокрема, за дозволами на розміщення зовнішньої реклами №№ 1847, 1848, 1849, 1850, 1875, 1876, 1877, 1878, 1879, 1880.

Відповідно до витягу з протоколу комісії з питань розміщення зовнішньої реклами в м.Житомирі від 09 червня 2015 року № 9 рекомендовано відмовити у зверненні ФОП ОСОБА_2 у продовженні строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами №№ 1847, 1848, 1849, 1850, 1875, 1876, 1877, 1878, 1879, 1880, у зв'язку з непогодженням місця їх розміщення балансоутримувачем турнікетного огородження (парканів)

КП "Управління автомобільних шляхів" Житомирської міської ради.

Відповідно до витягу з протоколу № 8 комісії з питань розміщення зовнішньої реклами в м.Житомирі від 22 травня 2015 року рекомендовано розглянути на засіданні міськвиконкому питання щодо втрати чинності окремих пунктів рішень міськвиконкому про надання дозволу на розміщення банерів на парканах вздовж проїзної частини вулиць м.Житомира, у зв'язку з непогодженням місць розміщення засобів зовнішньої реклами балансоутримувачем - КП "Управління автомобільних шляхів" Житомирської міської ради.

Враховуючи рекомендації комісії з питань розміщення зовнішньої реклами в м.Житомирі від 22 травня 2015 року (протокол №8), рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 05 серпня 2015 року № 503 визнано такими що втратили чинність окремі пункти рішень виконавчого комітету Житомирської міської ради "Про надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами в м.Житомирі" стосовно надання дозволу на розміщення банерів на парканах вздовж проїзної частини вулиць міста у зв'язку з непогодженням місць розташування засобів зовнішньої реклами балансоутримувачем - КП "Управління автомобільних шляхів" Житомирської міської ради.

Згідно п.п.11 та 12 додатку № 1 рішення від 05 серпня 2015 року № 503: втратили чинність пункт 1.10 рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 08 липня 2010 року № 490, дозволи №№ 1875, 1876, 1877, 1878, 1879, 1880 - банери на парканах за адресами відповідно: вул.Київська, 77, 37, 17/1, 20/20, 77; вул.Щорса, 129 та п.1.4 рішення міськвиконкому від 24 червня 2010 року № 467, дозволи №№ 1847, 1848, 1849, 1850 - банери на парканах за адресами відповідно: м-н.Перемоги, 2; вул.Театральна, 8; м-н.Згоди, 6; вул.Вітрука, 32 (ФОП ОСОБА_2.)

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п.13 п."б" ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать повноваження щодо надання дозволів у порядку, встановленому законодавством, на розміщення реклами.

Зазначені положення Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) кореспондуються з нормами ст. 16 Закону України "Про рекламу", якою встановлено, що зовнішня реклама у населених пунктах, проводиться на підставі дозволів, що видаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуюся Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року № 2067 (2067-2003-п) затверджено Типові правила розміщення зовнішньої реклами (далі - Типові правила), які регулюють відносини, що виникають у зв'язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами.

Згідно п.2 Типових правил (в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин), дозвіл - це документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці.

Згідно п.31 Типових правил дозвіл на розміщення зовнішньої реклами скасовується до закінчення строку його дії на підставі рішення виконавчого органу ради за письмовою заявою розповсюджувача зовнішньої реклами лише у разі невикористання місця розташування рекламного засобу безперервно протягом шести місяців або непереоформлення дозволу в установленому порядку.

Пунктами 34-37 Правил встановлений вичерпний перелік обмежень та заборон щодо розміщення зовнішньої реклами.

Судоми обґрунтовано відзначено, що діючим законодавством не передбачено припинення дії дозволу з підстав непогодження місць розташування засобів зовнішньої реклами, відповідний дозвіл може бути скасований до закінчення строку його дії лише з підстав, передбачених п.31 Типових правил.

Як встановлено ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Відповідно до ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Відповідно до ч.1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Як визначив Конституційний Суд України в рішенні від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (v007p710-09) "У справі за конституційними поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини 2 статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частини першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування)"), органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є гарантією стабільності суспільних відносин між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, яким керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Зокрема, відповідно до ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, одночасно є й вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.

Оскаржуване рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 05 серпня 2015 року № 503 "Про втрату чинності окремих пунктів рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради" вищенаведеним вимогам не відповідає. Визнання нечинним раніше прийнятого рішення про надання дозволу на розміщення засобів зовнішньої реклами, на підставі яких такі дозволи були видані та рекламні засоби розміщені, є фактичним скасуванням виданого дозволу з підстав, не передбачених законом.

За вказаними обставинами колегія суддів вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про задоволення позову щодо визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення виконавчого комітету.

Доводи касаційної скарги встановлених обставин справи та висновків судів попередніх інстанцій не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Виконавчого комітету Житомирської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Корольовського районного суду м.Житомира від 16 грудня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених ст.ст. 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.