Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача), Загороднього А.Ф., Заїки М.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до прокуратури Вінницької області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою прокуратури Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2016 року,

У жовтні 2015 року ОСОБА_4 звернувся в суд з цим позовом про визнання протиправним і скасування наказу прокуратури Вінницької області від 05 жовтня 2015 року № 1404к про звільнення позивача з посади прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Вінницької області; поновлення на раніше займаній посаді; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу; відшкодування витрат на правову допомогу.

Зазначав, що його звільнення з посади прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Вінницької області у зв'язку з реорганізацією та скороченням посади є незаконним, оскільки відповідачем не дотримано передбачену трудовим законодавством процедуру звільнення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2016 року, позов задоволено. Визнано протиправним і скасовано наказ прокуратури Вінницької області від 05 жовтня 2015 року № 1404к про звільнення молодшого радника юстиції ОСОБА_4 з посади прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Вінницької області. Поновлено ОСОБА_4 на посаді прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Вінницької області з 06 жовтня 2015 року. Стягнуто з прокуратури Вінницької області на користь ОСОБА_4 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 06 жовтня 2015 року по 01 грудня 2015 року в сумі 11904,40 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань прокуратури Вінницької області на користь ОСОБА_4 3031,60 грн понесених судових витрат на оплату правової допомоги.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_4 на посаді прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Вінницької області та стягнення заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць допущено до негайного виконання.

У касаційній скарзі прокуратура Вінницької області, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, неповно досліджені обставини справи, просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Скаргу мотивує тим, що в роботі прокуратури Вінницької області відбулись зміни в організації виробництва та праці внаслідок скорочення чисельності та штату працівників. У зв'язку з цим роботодавець не мав можливості пропонувати одну посаду декільком працівникам, а інші працівники, посади яких скоротили, погодились обіймати запропоновані їм посади, тому вакантних посад не залишилось. Відповідно до пункту 10 наказу Генерального прокурора України від 15 вересня 2014 року "Про організацію роботи з кадрами в органах прокуратури України" (v002-900-14) висунення на посади у центральному та обласних апаратах проводяться за рекомендаціями керівників структурних підрозділів, узгодженими відповідно із заступником Генерального прокурора України чи заступником прокурора обласного рівня. Така рекомендація на ОСОБА_4 не готувалась.

Позивач проти касаційної скарги заперечував з підстав її необґрунтованості, подав письмові заперечення, в яких просить касаційну скаргу відхилити та залишити в силі рішення судів попередніх інстанцій.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що з 15 червня 2015 року ОСОБА_4 працював на посаді прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Вінницької області.

У зв'язку з набранням чинності Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру" (1697-18) , наказом Генерального прокурора України від 15 липня 2015 року № 38ш у структурі та штатному розписі прокуратури Вінницької області ліквідовано окремі управління, відділи та посади, а загальну штатну чисельність ліквідованих одиниць 134 з відповідним фондом заробітної плати зараховано до резерву Генеральної прокуратури України.

Пунктом 1 цього наказу в структурі та штатному розписі прокуратури Вінницької області ліквідовано, у тому числі, управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Вінницької області.

Пунктом 3 наказу в прокуратурі Вінницької області утворено управління нагляду у кримінальному провадженні, до якого увійшов також і відділ приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації з штатним розписом 4 посади (начальник відділу та 3 прокурори відділу).

16 липня 2015 року позивача повідомлено про ліквідацію управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні в прокуратурі Вінницької області, в тому числі й посади прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації цього ж управління, яку він обіймає. Попереджено про звільнення із займаної ним посади у зв'язку з ліквідацією та скороченням апарату прокуратури Вінницької області у разі відмови у переведенні на іншу посаду.

З дня попередження про наступне звільнення позивачу не пропонувалось посад як в управлінні нагляду у кримінальному провадженні, так і в інших структурних підрозділах прокуратури Вінницької області.

Наказом прокуратури Вінницької області від 05 жовтня 2015 року № 1404к ОСОБА_4 звільнено із займаної посади в зв'язку із реорганізацією і скороченням у структурі та штатному розписі прокуратури Вінницької області за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України (322-08) ).

Задовольняючи позов, суди виходили з незаконності звільнення ОСОБА_4 з посади за пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, оскільки змін в організації виробництва та праці в прокуратурі Вінницької області не відбулось, а займана позивачем посада позивача не скорочувалась. Ліквідація структурного підрозділу прокуратури (у даному випадку управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Вінницької області) із створенням іншого структурного підрозділу з аналогічними функціями не є ліквідацією або реорганізацією прокуратури Вінницької області, а свідчить лише про зміну її внутрішньої (організаційної) структури. Розподіл функціональних обов'язків між працівниками відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації новоутвореного управління нагляду у кримінальному провадженні, затверджений першим заступником прокурора області 06 жовтня 2015 року, є аналогічним розподілу функціональних обов'язків між працівниками цього відділу від 15 червня 2015 року, що свідчить про незмінність трудових функцій працівників ліквідованого та новоутвореного структурного підрозділу прокуратури Вінницької області.

Вирішуючи питання правомірності звільнення позивача з посади, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Спірні правовідносини виникли у зв'язку з скороченням посади прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Вінницької області, яку обіймав позивач.

Частиною другою статті 40 КЗпП визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пункті 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

За правилами статей 42, 49-2 КЗпП про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, яке надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, а при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації враховуються інші чинники, зазначені в частині 2 статті 42 КЗпП. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Верховний Суд України в постанові від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15 висловив правову позицію, згідно з якою власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Як встановили суди, згідно з штатним розписом новоутвореної прокуратури Вінницької області станом на 01 січня 2015 року за відділом приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні, у якому працював раніше позивач, закріплено 4 посади: начальник відділу та три посади прокурорів відділу.

Після ліквідації цього управління у структурі та штатному розписі прокуратури Вінницької області утворено нове управління нагляду у кримінальному провадженні, до якого також увійшов відділ приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації з штатним розписом 4 посади (посада начальник відділу та 3 прокурори відділу), формування яких мало здійснюватися за рахунок резерву Генеральної прокуратури України.

16 липня 2015 року позивача попереджено про наступне вивільнення із займаної посади у зв'язку з ліквідацією і скороченням у структурі та штатному розписі апарату прокуратури Вінницької області, однак у порушення вимог статті 49-2 КЗпП України йому не запропоновано не лише раніше займану ним посаду, але й жодну з інших посад в новоутвореній прокуратурі. Суди правильно виходили з того, що обов'язок щодо такої пропозиції виникає у роботодавця з часу попередження працівника про наступне вивільнення.

З липня 2015 року в новоствореному управлінні нагляду у кримінальному провадженні та в інших управліннях та відділах прокуратури Вінницької області існували вакантні посади, які поступово заповнювалися, однак доказів, які б підтверджували неможливість запропонувати одну з таких посад позивачу, відповідач не надав.

Після звільнення позивача із займаної посади 05 жовтня 2015 року, наступного дня наказом відповідача № 1405к від 06 жовтня 2015 року на займану ним посаду призначено іншого працівника. Це також свідчить про існування вакантних посад на момент звільнення позивача.

Враховуючи, що у період між попередженням позивача про звільнення із займаної ним посади до звільнення в прокуратурі Вінницької області існували вакантні посади, у тому числі у відділі приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду у кримінальному провадженні, тобто існувала можливість для працевлаштування позивача, а таких дій позивач не вчинив, звільнення ОСОБА_4 не можна вважати законним.

Доводи касаційної скарги про те, що на позивача не готувалась рекомендація керівника структурного підрозділу, узгоджена із заступником Генерального прокурора України чи його заступником, не спростовує той факт, що відповідач порушив процедуру звільнення та не запропонував жодної з наявних в управлінні посад.

Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судами ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, суд

Касаційну скаргу прокуратури Вінницької області відхилити, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.