821/2987/15-а Про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень щодо прибутку підприємств - 29.09.2016 Прийняття

Публічне акціонерне товариство "Херсонський суднобудівний завод" (далі по тексту - позивач, ПАТ "Херсонський суднобудівний завод") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.08.2015: № 0002392200, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 34007635,00 грн.; № 0002412200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 199074531,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 99537265,50 грн.; № 0002402200, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на суму 1430796,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 715398,00 грн.; № 0002422200, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання по земельному податку у сумі 817512,60 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 204378,19 грн.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 23.10.2015, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2016, позов задоволено частково. Визнано неправомірним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 19.08.2015 № 0002392200 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 18765774,00 грн.; від 19.08.2015 № 0002412200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 199074531,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 99537265,50 грн., № 0002402200, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на суму 1430796,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 715398,00 грн., № 0002422200, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання по земельному податку у сумі 817512,60 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 204378,19 грн. Відмовлено в решті позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в червні-серпні 2015 року фахівцями Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області була проведена планова виїзна документальна перевірка ПАТ "Херсонський суднобудівний завод" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт від 03.08.2015 № 180/21-03-22-02/14308500.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог:

- підпунктів 135.5.4, 135.5.11 пункту 135.5 статті 135, підпункту 136.13 статті 136, пункту 138.2, підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2014 рік на загальну суму 34007635,00 грн.

При цьому, податковий орган виходив з того, що позивачем не віднесено до складу інших доходів суму неповернутого кредиту у розмірі 17293577,00 грн. у зв'язку із закінченням терміну дії кредитної угоди про надання кредиту, складеної між ПАТ "Херсонський суднобудівний завод" і нерезидентом компанією "FRODO СОММERCIAL LIMITED", додаткові угоди до даного договору про продовження терміну дії кредитної угоди, які повинні бути зареєстровані в Управлінні НБУ, не укладались. Також, до перевірки не надано документів, які підтверджували б звернення нерезидента до суду з вимогою стягнення заборгованості по кредитній угоді. На думку податкового органу, сума неповернутого нерезиденту кредиту відповідно до підпункту 135.5.4 статті 135 Податкового кодексу України підлягає включенню до складу "Інших доходів".

Також, на думку податкового органу, позивач, в порушення пункту 138.2, підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, не правомірно включив до складу інших витрат за 2014 рік та відповідно до складу фінансових витрат суми нарахованих (і не сплачених) відсотків у розмірі 1472196,94 грн. за користування кредитом, який отриманий ПАТ "Херсонський суднобудівний завод" від нерезидента (компанія NORTHMED HOLDINGS LIMITED" - первісний кредитор, компанія "FRODO СОММERCIAL LIMITED" (Республіка Кіпр - Кредитор), згідно з умовами кредитної угоди, кінцевий термін погашення якої минув, додаткова угода до кредитного не зареєстрована належним чином. Нараховані та несплачені відсотки за незареєстрованою угодою з нерезидентом необґрунтовано віднесено позивачем до складу інших витрат за період 01.01.2014 по 31.12.2014.

- Пункту 17 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України (2755-17) , в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2014 рік, від діяльності, прибуток від якої звільняється від оподаткування за 2014 рік, на суму 894507,00 грн.

- Пункту 180.2 статті 180, пункту 185.1 статті 185, підпунктів 196.1.1 пункту 196.1 статті 196, пункту 198.4 статті 198, підпунктів 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, підприємством занижено суми ПДВ, що підлягають сплаті до бюджету на загальну суму 199074531,00 грн. за червень-грудень 2014 року, завищено суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника на загальну суму 1430796,00 грн. за січень-грудень 2014 року, завищено суми ПДВ, що підлягають бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів, на загальну суму 9105,00 грн. за грудень 2014 року.

При цьому, податковий орган виходив з того, що позивач не нарахував податкові зобов'язання по податку на додану вартість при продажу (без вимоги оплати) інвестиційних сертифікатів на адресу ТОВ "Мітланд" на загальну суму 1000000000,00 грн., крім того ПДВ у сумі 200000000,00 грн.

Також, на думку податкового органу, позивачем необґрунтовано віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені при придбанні послуг, які нерозривно пов'язані з операціями з постачання брухту чорних металів, які відповідно до законодавства є тимчасово звільненими від оподаткування ПДВ.

- порушення пункту 284.2 статті 284 Податкового кодексу України, внаслідок якого позивачем занижена плата за землю у сумі 817512,76 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 19.08.2015 № 0002392200, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 34007635,00 грн., № 0002412200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 199074531,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 99537265,50 грн., № 0002402200, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 1430796,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 715398,00 грн., № 0002422200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по земельному податку з юридичних осіб в сумі 817512,60 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 204378,19 грн.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суди попередніх інстанцій виходили з наступних обставин, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Щодо визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002392200 від 19.08.2015 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 18765774,00 грн., слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 135.2 статті 135 Податкового кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що позивач (позичальник) уклав з нерезидентом компанією "NORTHMED HOLDINGS LIMITED" (кредитор) кредитну угоду від 28.02.2007 № 1-07/NМ на 10000000 дол. США з метою поповнення обігових коштів зі сплатою 11% річних, строк дії договору до 31.12.2011.

В подальшому, сторони уклали трьохсторонню додаткову угоду від 31.08.2009 до кредитної угоди від 28.02.2007 про те, що компанією NORTHMED HOLDINGS LIMITED (первісний кредитор) було відступлено право вимоги до ВАТ "Херсонський суднобудівний завод" (кредитор) іншому нерезиденту компанії "FRODO СОММERCIAL LIMITED" на загальну суму 8057744,56 дол. США., з яких 7294104,89 дол. США за основним боргом та 763639,67 дол. США по нарахованих процентах. Новий кредитор та позивач домовились про збільшення суми кредиту та викладення кредитної угоди від 28.02.2007 № 1-07/NМ в новій редакції, яка передбачає розмір кредиту 15 млн. дол. США строком повернення 31.08.2013 зі сплатою 11 % річних.

Дана угода зареєстрована Національним банком України 13.10.2009.

Згідно з ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно, із закінченням терміну позовної давності (тобто загального строку для захисту права за позовом особи, право якої порушено), якщо боржник не розрахувався за отриманий раніше кредит, сума його заборгованості визнається безповоротною фінансовою допомогою відповідно до пп.14.1.257 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257, ст. 256 Цивільного кодексу України), даний термін не можна скоротити, але можна подовжити за домовленістю сторін (ст. 259 Цивільного кодексу України). Обчислюється позовна давність за загальними правилами визначення строків, встановленими ст.ст. 253, 255 Цивільного кодексу України.

Так, згідно зі ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку позовної давності починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Стаття 261 Цивільного кодексу України уточнює, що перебіг строку позовної давності починається, зокрема, від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; або із закінченням строку виконання за зобов'язаннями з визначеним строком виконання.

Оскільки додатковою угодою продовжено дію кредитної угоди до 31.08.2013, то строк позовної давності починає обчислюватися з дня, наступного за останнім днем його невиконання.

Таким чином, строк позовної давності, в будь-якому випадку, не може закінчитись раніше 31.08.2016.

Відповідно до п. 14.1.257 Податкового кодексу України (2755-17) під безповоротною фінансовою допомогою слід розуміти суму заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності.

Отже, з наступного дня за остаточним терміном повернення кредиту у кредитора-нерезидента виникло право пред'явити позивачу вимогу про повернення усього залишку кредиту, з цієї дати і починається відлік терміну позовної давності.

Також, доводи податкового органу про те, що позивач неправомірно включив до складу інших витрат і відповідно до складу фінансових витрат суми нарахованих (і не сплачених) відсотків у загальній сумі 1472196,94 грн. за користування кредитом, який отриманий від нерезидента компанії NORTHMED HOLDINGS LIMITED, кінцевий термін погашення якого минув, є необґрунтованими, з наступних підстав.

Відповідно до приписів п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються, зокрема, інші витрати, визначені згідно з пп.138.10.5, пп.138.10.6 п.138.5 п.138.10, п.138.11, п.138.12 цієї статті, п.140.1 ст. 140 і ст. 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у п.138.3 цієї статті та у ст. 139 цього Кодексу.

До складу інших витрат включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) (пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України).

Згідно з п.141.1 ст. 141 Податкового кодексу України до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Підпункт 138.10.5 п.138.10 ст. 138, п.141.1 ст. 141 Податкового кодексу України не містять обмежень у включенні до складу валових витрат тих витрат, які пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності.

Отже, закінчення терміну кредитних угод при тій обставині, що кредит не був повернутий своєчасно і відсотки продовжувались нараховуватись та сплачуватись і після 31.08.2013, само по собі не свідчить про не пов'язаність цих відсотків з господарською діяльністю.

Відповідачем не надано будь-яких доказів, що ця угода укладалась фіктивно або в діях осіб був відповідний умисел.

Так, будь-яке зобов'язання є виконаним належним чином відповідно до умов договору, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, закінчення строку дії договорів при невиконанні позичальником обов'язку повернення кредиту не є підставою для припинення нарахування відсотків за такими угодами. Податкового кодексу України (2755-17) не містить обмежень у врахуванні у складі витрат нарахованих процентів за борговими зобов'язаннями у разі закінчення строку дії договорів.

За пп. 14.1.36 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Правильність формування платником податків валових витрат вимагає наявності зв'язку витрат платника податків по нарахуванню (сплаті) відсотків з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від отриманих у банківських установах чи інших осіб кредитів та використаних у виробничій діяльності. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток за рахунок валових витрат.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 19.08.2015 № 0002392200 є неправомірним та підлягає скасуванню в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 18765774,00 грн.

Щодо правомірності прийняття податкових повідомлень - рішень від 19.08.2015 № 0002412200, яким позивачу збільшено суми грошового зобов'язання по ПДВ на суму 199074531,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 99537265,50 грн. та № 0002402200, яким позивачу зменшено суми бюджетного відшкодування ПДВ на суму 1430796,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції, слід зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що в ході перевірки позивача не було надано договір про відступлення права вимоги від 11.11.2014 № б/н, укладений між позивачем, ТОВ "Ріо Брок" та ТОВ "Мітланд", акт прийому передачі документів від 14.11.2014, акт звірки взаємних розрахунків між ПАТ "Херсонський суднобудівний завод" та ТОВ "Ріо Брок". ТОВ "Ріо Брок" за 2014-2015 роки фінансово-господарську діяльність не здійснювало.

Згідно п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, у тому числі з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 196.1.1 п. 196.1 ст. 196 Податкового кодексу України, не є об'єктом оподаткування ПДВ операції з: випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу (погашення, викупу) за кошти цінних паперів, що випущені в обіг, (емітовані) суб'єктами підприємницької діяльності, Національним банком України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику, органами місцевого самоврядування відповідно до закону, включаючи інвестиційні та іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю, деривативи, а також корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах; обміну зазначених цінних паперів та корпоративних прав, виражених в інших, ніж цінні папери, формах, на інші цінні папери, корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах, розрахунково-клірингової, реєстраторської та депозитарної діяльності на ринку цінних паперів, а також діяльності з управління активами (у тому числі пенсійними активами, фондами банківського управління), відповідно до закону та інших видів професійної діяльності на фондовому ринку, які підлягають ліцензуванню відповідно до закону.

ДПІ у м. Херсоні стверджує, що позивач передав ТОВ "Мітланд" інвестиційні іменні сертифікати безоплатно, не за грошові кошти, тому дія пп. 196.1.1 п. 196.1 ст. 196 Податкового кодексу України не розповсюджується на таку операцію, і позивач має сплатити ПДВ на загальних підставах шляхом нарахування податкових зобов'язань за ставкою 20 %, що складає 200 млн. грн.

Судами встановлено, що в договорі купівлі-продажу цінних паперів № 17-БВ від 29.05.2014 передбачено, що покупець зобов'язується сплатити на банківський рахунок продавця суму 1000000000,00 грн. протягом тридцяти календарних днів з дати підписання Договору. За даними бухгалтерського обліку ПАТ "Херсонський суднобудівний завод" оплата за інвестиційні іменні сертифікати не проводилась, у бухгалтерському обліку рахується дебіторська заборгованість у вказаній сумі.

Крім того, відкликання 01.12.2014 кредиторської заяви (що є його правом, а не обов'язком) зобов'язання ПАТ "Херсонський суднобудівний завод" з грошовими вимогами до банкрута ТОВ "Мітланд" у розмірі 1000000000,00 грн. в межах справи № 911/3958/14 про визнання боржником банкрутом, визнання в подальшому ТОВ "Мітланд" банкрутом, та ліквідація даного товариства, також не є доказом безоплатності передачі цінних паперів. Позивач відкликаючи свою заяву керувався тим, що товариством було відступлено право вимоги до ТОВ "Мітланд" ТОВ "Ріо Брок", на підтвердження чого ПАТ "Херсонський суднобудівний завод" надав копію договору, акту прийому-передачі документів.

Визнання банкрутом та ліквідація ТОВ "Мітланд" в 2015 році є, зокрема, підставою визнати таку заборгованість безнадійною, оскільки відповідно до абз. в) пп. 14.1.11 ст. 14 Податкового кодексу України безнадійною заборгованість визнається заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією. І не міняє характер угоди чи її предмет.

Виходячи з вищевикладеного, операція по купівлі продажу інвестиційних сертифікатів на підставі Договору не є об'єктом оподаткування з ПДВ відповідно до чинних норм пп.196.1.1 п.196.1. ст. 196 Податкового кодексу України.

Щодо завищення суми податкового кредиту при придбанні послуг, пов'язаних з постачанням брухту чорного металу, слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У пункті 198.6 наведеної норми визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата (нарахування) ПДВ, у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Крім того, як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містити достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Згідно із ст. 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі по тексту - Закон № 996-XIV (996-14) ) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Пунктом 23 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України (2755-17) у редакції, яка діяла до 01.01.2014, було передбачено, що тимчасово до 01.01.2014 від оподаткування ПДВ звільняються операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів та деревини товарних позицій 4401, 4403, 4404 згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі по тексту - УКТЗЕД) (крім брикетів та гранул товарної підкатегорії УКТЗЕД 4401 30 90 00). Переліки таких відходів та брухту чорних і кольорових металів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Законом України від 19.12.2013 713-VII (713-18) "Про внесення змін до Податкового кодексу України (2755-17) щодо ставок окремих податків", який набрав чинності 01.01.2014, внесено зміни до пункту 23 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України (2755-17) , згідно з якими пролонговано пільговий режим оподаткування ПДВ, запроваджений щодо операцій з постачання окремих груп товарів, до 01.01.2015.

Позивачем надано документи, з яких вбачається, що контрагенти (Одеська залізниця, ТОВ "Смарт-Меритайм Груп", ПАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" ХФ) надавали й інші послуги, які не були пов'язані з продажем металобрухту.

Наприклад, податкова накладна Одеської залізниці № 99/112 від 11.08.2014 на суму ПДВ 218,16 грн., яка була видана на послуги завантаження з автомобіля у залізничний вагон № 24459455 мраморної крошки (акт виконаних робіт від 13.08.2014), вагон відправляв структурний підрозділ Позивача "Термінал" на адресу ТОВ "Ферозит" м. Львів, вартість послуг завантаження 1308,96 грн. (в т.ч. ПДВ 218,16грн.). Податкова накладна № 2093/156 від 17.06.2014, видана Одеською залізницею на залізничні послуги на загальну суму 6000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 1000,00 грн.), в тому числі на послуги, пов'язані з обробленням вантажів (шлаки гранульовані) та сплатою відповідних зборів, вантаж надійшов 17.06.2014 на адресу ПАТ ХСЗ у вагонах № 6522080, № 67861880.

Аналогічна ситуація з послугами Одеської залізниці на суму 2000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 333,33 грн.), на які видана позивачу податкова накладна ПН № 577/156 від 05.06.2014, послуги надавались при надходженні на адресу позивач вагону № 67571315 зі шлаки гранульованими 03.06.2014. Податкова накладна Одеської залізниці № 3113/156 від 18.09.2014 була видана на попередню оплату послуг на суму 10000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 1666,67 грн.), до цих послуг увійшли послуги пов'язані з вантажем (деревесина), який надійшов у вагоні № 66812108 на адресу позивача від ДП "Жмеринське лісове господарство".

Викладені обставини підтверджуються залізничними накладними, відомостями плати за користування вагонами, актами виконаних робіт та іншими документами.

В податкових накладних, які видані ТОВ "Укркапітал" позивачу, з найменуванням послуг вбачається, що позивачем дійсно надавались послуги навантаження вагону металом чорного брухту, зазначено вага брухту, отже, сума ПДВ 26805,20 грн. за цими податковими накладними включена до складу податкового кредиту необґрунтовано.

Згідно із умовами договору № 110523 від 23.05.2011, укладеного із ПП ОСОБА_3, виконавець зобов'язаний організувати проведення радіологічних випробувань на предмет хімічної безпеки та вибухонебезпеки металобрухту.

Щодо послуг наданими ПАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" ХФ, податкові накладні, видані позивачу, не стосуються перевезення металобрухту. Так, в податковій накладній № 14 /007 від 05.06.2014 на суму 2500,00 грн. (в т.ч. ПДВ 416,67 грн.) зазначено вид послуги "перевезення", ПАТ "Херсонський суднобудівний завод" надано суду акт виконаних робіт № ОУ-0000408 від 05.06.2014 на суму 2375,35 грн. (ПДВ 395, 89 грн.) про обслуговування вагону № 6757315 зі шлаком.

Таким чином, предметом договорів з Одеською залізницею та ПАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" ХФ є надання різноманітних залізничних послуг, а саме послуг за користування вантажними вагонами виконавця та під'їзними коліями, подача вагонів, ці послуги не пов'язані виключно із перевезенням металевого брухту, а використовуються як в оподаткованих, так і у операціях, звільнених від оподаткування.

Крім цього, що стосується послуг, які надавались позивачу ТОВ "Смарт-Меритайм Груп", за договором від 16.10.2014, щодо прорізки металобрухту у жовтні-грудні 2014 року, то відсутні відомості щодо подальшого використання даного металобрухту.

Таким чином, відповідачем не доведено належними доказами факт завищення податкового кредиту позивачем на суму 244150,00 грн.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо визнання неправомірним та скасування повністю податкового повідомлення-рішення від 19.08.2015 № 0002412200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по ПДВ на 199074531,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 99537265,50 грн. та № 0002402200, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ на суму 1430796,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 715398,00 грн..

Щодо правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 19.08.2015 № 0002422200, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання по земельному податку у сумі 817512,60 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 204378,19 грн., слід зазначити наступне.

Згідно з пунктом 4 підрозділу 6 розділу ХХ Податкового кодексу України (2755-17) встановлено, що до 01.01.2016 від сплати земельного податку звільняються суб'єкти суднобудівної промисловості (клас 35.11 група 35 КВЕД ДК 009:2005).

Наказом Держкомстату від 26.12.2005 № 375 (va375202-05) затверджено "Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2005", відповідно до якої клас 35.1 "Будування та ремонт суден" включає підклас 35.11.0 "Будування та ремонт суден": будування транспортних суден: пасажирських суден, поромів, вантажних суден, включаючи танкери, тощо, будування військових кораблів будування суден на повітряних подушках, будування плавучих та заглибних бурових платформ, будування інших плавучих конструкцій та об'єктів: плавучих доків, понтонів, кесонів, кофердамів, дебаркадерів, буїв, резервуарів, барж, ліхтерів тощо, ремонт, перебудування (модернізацію та реконструкцію) і обладнання суден, будування промислових суден.

Судами встановлено, що позивач є суб'єктом суднобудівної промисловості.

Отже, та обставина, що відповідно до укладених договорів купівлі-продажу від 17.06.2014 ПАТ "Херсонський суднобудівний завод" передав у власність підприємству ТОВ "Смарт-Меритайм Груп" нерухоме майно (будівлі, споруди), розташоване за адресою м. Херсон Карантинний острів, 1, не є підставою вважати, що товариство втратило пільгу по сплаті земельного податку починаючи з 17.06.2014, так як земельна ділянка не використовується в господарській діяльності.

Пільга, надана суб'єкту суднобудівної промисловості, не залежить від цільового використання земельної ділянки, крім того, Податковий кодекс України (2755-17) не містить таких обмежень.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що податкове повідомлення-рішення від 19.08.2015 № 0002422200 є неправомірним та підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.