Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Мороз Л.Л.,

Горбатюка С.А.,

Шведа Е.Ю,

розглянула у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Токарівський пісок" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24.12.2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Токарівський пісок" до Державної екологічної інспекції у Сумській області про скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

Товариство з обмеженою відповідальністю "Токарівський пісок" звернулось до суду з позовом до Державної екологічної інспекції у Сумській області, в якому просив визнати протиправними дії щодо внесення у пункт 4 Екологічних карток №1/30 від 25.02.2015 року та № 1/34 від 24.07.2015 року відомостей про часткове знаходження у водоохоронній зоні річки Псел Східної ділянки Токарівського-2 родовища будівельного піску, яке розташоване в 1,3 км передмістя м. Суми під назвою "Василівка" на належних на праві приватної власності земельних ділянках ТОВ "Токарівський пісок".

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 24.12.2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2016 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення судів та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Як встановлено, ТОВ "Токарівський пісок" є власником семи земельних ділянок, розташованих за межами населеного пункту, загальною площею 10,6417 га, цільове призначення яких - "для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами".

Відповідно до пункту 3.3 статуту ТОВ "Токарівський пісок", виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основним видом економічної діяльності підприємства за КВЕД-2010 є "08.12 Добування піску, гравію, глин і каоліну".

Після отримання в Державній службі геології та надр України спеціального дозволу від 19.11.2014 року № 4603 на користування надрами на геологічне вивчення пісків в якості сировини для виробництва будівельних матеріалів, затвердження запасів ДКЗ України за промисловими категоріями та листа Територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Сумській області від 20.02.2015 року № 01-20/198 про погодження надання спеціального дозволу на користування надрами Східної ділянки Токарівського-2 родовища, розташованого в Сумському районі Сумської області, з метою видобування будівельного піску в межах затверджених запасів, позивач звернувся до Мінприроди з листом від 06.02.2015 року про погодження надання надр у користування, який згідно з пунктом 9 Регламенту погодження надання надр у користування, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 26.07.2011 року № 262 (z0932-11) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.07.2011 року за № 932/19670 (z0932-11) (далі - Регламент № 262), листом від 14.02.2015 року № 5/1-6/1386-15 було передано до Державної екологічної інспекції у Сумській області для складання екологічних карток.

У подальшому, за результатами опрацювання інформації, що містилася в поданих товариством документах, посадовими особами відповідача заповнено та затверджено Екологічну картку № 1/30 від 25.02.2015 року, в пункті 4 якої вказано про часткове знаходження родовища у водоохоронній зоні річки Псел, у зв'язку з чим Міністерство екології та природних ресурсів України листом від 23.03.2015 року № 6-02/324-15 повідомило позивача, що комісією з питань погодження надр у користування 13.03.2015 року прийнято рішення про повернення документів суб'єкту господарювання на підставі абзацу 5 пункту 14 Регламенту № 262 (z0932-11) , оскільки реалізація відповідної діяльності в межах заявленої ділянки надр не відповідатиме вимогам ст. 80, 87- 89 Водного кодексу України.

Не погодившись із рішенням комісії, ТОВ "Токарівський пісок", листом від 04.06.2015 року № 04-06/1, звернулося до Міністерства екології та природних ресурсів України з проханням повторно розглянути подані документи та надати відповідне погодження.

За наслідками розгляду поданих товариством документів, в тому числі і пояснювальної записки та оцінки впливу на стан навколишнього природного середовища (пункт 12 та 13 переліку додатків), складена Екологічна картка № 1/34 від 24.07.2015 року, де в п.4 вказано про часткове розташування родовища будівельного піску у водоохоронній зоні болота та стариці річки Псел.

Погодження Мінприроди України щодо надання позивачу надр у користування отримано не було з огляду на відмутки в екологічних картках щодо можливості надання ділянок надр у користування (пункт 12 карток). У вказаних пунктах екологічних карток міститься пропозиція надати підтвердження за визначених у цьому пункті умов.

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними дій щодо внесення до Екологічних карток відомостей про часткове знаходження у водоохоронній зоні земельних ділянках ТОВ "Токарівський пісок".

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для визнання дій Державної екологічної інспекції у Сумській області щодо внесення до Екологічних карток відомостей про часткове знаходження у водоохоронній зоні земельних ділянках ТОВ "Токарівський пісок".

Відповідно до пункту 9 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 року № 615 (615-2011-п) , надання надр у користування, за винятком надання надр на умовах угод про розподіл продукції, погоджується заявником також із Мінприроди - на всі види користування надрами.

Згідно з абзацом 12 підпункту 9 пункту 4 Положення про Міністерство екології та природних ресурсів України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 року № 452 (452/2011) , Мінприроди України відповідно до покладених на нього завдань у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр забезпечує нормативно-правове регулювання з питань щодо порядку погодження матеріалів для отримання спеціальних дозволів на користування ділянками надр.

Так, процедура здійснення організаційних заходів та перелік необхідних документів для погодження Мінприроди України надання надр у користування у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони встановлена Регламентом погодження надання надр у користування, затвердженим наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 26.07.2011 року № 262 (z0932-11) , зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.07.2011 року за № 932/19670 (z0932-11) , дія якого поширюється на суб'єктів господарювання незалежно від їх форм власності, організаційно-правової форми, які бажають провадити або провадять господарську діяльність щодо користування надрами, для здійснення якої обов'язковим є отримання спеціального дозволу на користування надрами, за винятком надання надр у користування на виконання угод про розподіл продукції (п.2).

Погодження відбувається шляхом підтвердження Мінприроди України можливості надання надр у користування, в тому числі підтвердження пропозицій Держгеонадр України щодо визначення переліку ділянок надр, спеціальні дозволи на користування якими виставляються на аукціон, та можливості продовження строку дії спеціальних дозволів на користування надрами (абз.2 п.1 Регламенту № 262 (z0932-11) ).

Розгляд документів, наданих суб'єктами господарювання, забезпечує Мінприроди України. Підтвердження надається за підписом посадової особи Мінприроди України, уповноваженої Міністром екології та природних ресурсів України (п.3 Регламенту № 262 (z0932-11) ).

Пунктом 4 цього ж Регламенту передбачено, що для підтвердження до Мінприроди України подаються такі документи: - супровідний лист; - заява, в якій зазначаються відомості про заявника (повне найменування юридичної особи (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - підприємця), її місцезнаходження (місце проживання)), назва об'єкта, його місцезнаходження, характеристика об'єкта із зазначенням виду корисних копалин згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.94 року № 827 "Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення" (827-94-п) , мета та вид користування надрами, перелік документів, що додаються до заяви; - документи, перелік яких наведено в додатку 1, залежно від виду користування надрами, до яких серед іншого (в разі наміру здійснювати діяльність по видобуванню корисних копалин) належить і пояснювальна записка з характеристикою об'єкта, стану його геологічного вивчення, методу розробки та обґрунтування необхідності використання надр.

Суб'єкт господарювання оформлює документи в окрему справу. При цьому, відповідно до пункту 7 Регламенту № 262 (z0932-11) достовірність інформації, наведеної в наданих для підтвердження документах, забезпечує керівник суб'єкта господарювання.

Пунктом 8 вказаного Регламенту (у редакції наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 17.06.2013 року № 266 (z1050-13) ) визначено, що попередній розгляд документів, які надійшли від суб'єктів господарювання, здійснюють державні екологічні інспекції в областях, містах Києві та Севастополі, Державна Азовська морська екологічна інспекція, Державна Азово-Чорноморська екологічна інспекція, Державна екологічна інспекція Північно-Західного регіону Чорного моря, Республіканський комітет Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища (далі - Інспекції).

Для попереднього розгляду матеріалів Мінприроди України у дводенний строк після отримання від суб'єкта господарювання пакета документів, визначених пунктом 4 цього Регламенту, передає їх на опрацювання до Інспекції за місцезнаходженням ділянки надр.

За результатами опрацювання Інспекцією інформації, що міститься в документах, зазначених в пункті 4 цього Регламенту, складається Екологічна картка (додаток 2), яка затверджується керівником Інспекції.

В Екологічній картці обов'язково зазначаються пропозиції щодо надання підтвердження або обґрунтовані пропозиції щодо повернення пакета документів суб'єкту господарювання на доопрацювання.

Інспекції опрацьовують інформацію, що міститься в документах, зазначених в пункті 4 цього Регламенту, заповнюють та затверджують Екологічну картку у строк не більше ніж 10 робочих днів з дати отримання від Мінприроди України документів.

Інспекції у дводенний строк з дати затвердження Екологічної картки направляють її Мінприроди України разом із супровідним листом та пакетом документів, що надійшов від Мінприроди України. Копії Екологічної картки та пакета документів залишаються в Інспекції (пункти 9-11 Регламенту № 262 (z0932-11) ).

Підтвердження надається (або документи повертаються на доопрацювання) суб'єкту господарювання у строк не більше ніж 10 робочих днів з дати надходження Екологічної картки та пакета документів, визначеного пунктом 4 цього Регламенту.

Колегія суддів вважає правильними висновки судів першої та апеляційної інстанцій відносно того, що з наведених норм законодавства вбачається, що під час заповнення екологічних карток посадові особи інспекції повинні опрацьовувати інформацію, що міститься в документах, зазначених в додатку № 1 до Регламенту погодження Мінприроди України надання надр у користування, та на основі її заповнювати відповідні пункти екологічних карток, які направляються до Мінприроди Украйни для вирішення питання щодо надання підтвердження.

При цьому, визначальним у даному випадку є те, що, згідно з законодавством, достовірність документів, необхідних для отримання підтвердження Мінприроди України, забезпечується керівником суб'єкта господарювання. Зазначені у них відомості з приводу характеристик природного об'єкта не можуть не враховуватися під час заповнення відповідних пунктів екологічних карток. Пояснювальна записка з характеристикою об'єкта, стану його геологічного вивчення, методу розробки та обґрунтування необхідності використання надр, подана позивачем разом з пакетом документів до Мінприроди України та підписана директором ТОВ "Токарівський пісок", вказує на те, що аналіз поверхні придбаних у власність земельних ділянок площею 10,64 га свідчить про те, що їх територія складається в т.ч. і з відкритого болота площею 1,56 га, що займає територію стариці та його сухих берегів площею 1,44 га.

Доводам позивача відносно того, що посадові особи Державної екологічної інспекції у Сумській області при заповненні пункту 4 екологічних карток порушили вимоги Водного кодексу України (213/95-ВР) та Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 року № 486 (486-96-п) , судами попередніх інстанцій була надана належна правова оцінка, з якою погоджується і колегія суддів.

Як зазначалось, під час заповнення екологічних карток здійснюється лише перенесення даних із поданих суб'єктом господарювання на розгляд документів, при цьому, Регламентом № 262 (z0932-11) не передбачено визначення конкретних розмірів і меж водоохоронних зон за наслідками опрацювання отриманої Інспекцією інформації, як і не передбачено можливості здійснювати контроль за створенням таких зон і прибережних захисних смуг та за додержанням режиму використання їх територій в процесі ведення господарської діяльності в них.

Зокрема, пунктом 5 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 року № 486 (486-96-п) , закріплено, що розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації. Проекти цих зон розробляються на замовлення фізичних та юридичних осіб, узгоджуються з власниками землі, землекористувачами, Мінприроди, Держводагентством та територіальними органами Держземагентства, а на території Автономної Республіки Крим - з органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань екології та природних ресурсів, водного господарства та земельних ресурсів і затверджуються відповідними місцевими органами виконавчої влади або виконавчими комітетами рад.

Наведені обставини свідчать про відсутність підстав для визнання дій Державної екологічної інспекції у Сумській області протиправними.

Варто звернути увагу й на те, що дії відповідача щодо внесення у пункт 4 Екологічних карток відомостей обов'язково вчиняються інспекцією за чітко встановленим порядком, а саме на підставі інформації, що міститься в документах, зазначених в додатку № 1 до Регламенту погодження Мінприроди України надання надр у користування.

Відповідно до частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, вказаний пункт 4 екологічної картки, в якому відображено опис знаходження або не знаходження родовища у водоохоронній зоні або на водному об'єкті, що в свою чергу відповідає встановленим правилам складання екологічної картки сам по собі, не містить висновків інспекції щодо можливості чи неможливості надання ділянки надр у користування та, відповідно, не є актом індивідуальної дії у розумінні частини першої статті 17 КАС.

Обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер. Відомості, які містяться у пункті 4 екологічних карток, самі по собі не встановлюють обов'язкових юридичних наслідків для позивача. Водночас, зазначення інформації в пункті 4 екологічних карток не суперечить чинному законодавству. Така інформація може бути підтверджена або спростована судом у разі спору про законність рішень, дій, в основу яких покладена ця інформація.

Пункт 4 екологічної картки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 КАС, сам по собі не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для особи, тому його дані, а так само і дії по внесенню цих даних не можуть бути предметом спору. Вказаний пункт екологічної картки 4 є лише носієм доказової інформації. З урахуванням, зокрема, даних цього пункту приймається відповідне рішення (висновок) інспекції, а тому оцінка вказаного пункту може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження самого рішення (висновку), прийнятого з урахуванням, зокрема, інформації, зазначеної пункті № 4.

Разом з тим, в Екологічній картці обов'язково зазначаються пропозиції щодо надання підтвердження або обґрунтовані пропозиції щодо повернення пакета документів суб'єкту господарювання на доопрацювання (пункт 12 екологічної картки).

У пункті 12 екологічних карток міститься пропозиція Мінприроди надати підтвердження надання надр у користування за визначених у цьому пункті умов, зокрема, отримання необхідних погоджень перед початком проведення робіт, проведення таких робіт відповідно до погоджень, забезпечення дотримання природоохоронного законодавства.

Саме вказаний пункт 12 екологічних карток, у якому зазначаються пропозиції щодо надання підтвердження або обґрунтовані пропозиції щодо повернення пакета документів суб'єкту господарювання на доопрацювання, і є рішенням суб'єкта владних повноважень, яке створює правові наслідки, а тому відповідні дії можуть бути оскаржені.

Між тим, дії відповідача щодо формування пропозицій про надання підтвердження можливості надання ділянки надр у користування за певних умов (пункт 12 екологічних карток) позивач не оскаржує.

Встановлені у цій справі обставини дають підстави колегії суддів для висновку про правильність висновків судів щодо відмови у позові.

Касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки рішення судів ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Токарівський пісок" залишити без задоволення, постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24.12.2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2016 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.