806/1675/14 Про скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон - 28.09.2016 Прийняття

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грайф Флексіблс Україна" до Житомирської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Житомирської митниці ДФС на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року,

У квітні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Грайф Флексіблс Україна" (далі - ТОВ "Грайф Флексіблс Україна") звернулось до суду з адміністративним позовом до Житомирської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 101060000/2013/300862/2 від 18 грудня 2013 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 101060000/2013/01013.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що під час здійснення митного контролю декларантом було подано до митного оформлення вантажну митну декларацію № 101060000/2013/021492 від 18 грудня 2013 року разом із товаросупровідними документами на товар, який заявлений в режимі "ІМ-40".

За результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, відповідачем відмовлено ТОВ "Грайф Флексіблс Україна" у прийнятті митної декларації та оформлено картку відмови № 101060000/2013/01013.

Застосувавши інший метод визначення митної вартості товарів ніж заявлений позивачем, Житомирською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 101060000/2013/300862/2 від 18 грудня 2013 року, підставою прийняття якого зумовлено наявністю розбіжностей у документах, поданих декларантом.

Вважаючи, що такі дії органу доходів і зборів не відповідають вимогам чинного законодавства стосовно порядку митного оформлення товару та застосування методів визначення митної вартості товару, позивач звернувся до суду з вимогою про скасування рішення Житомирської митниці ДФС.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 02 червня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2014 року, в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05 листопада 2015 року постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 02 червня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2014 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції для з'ясування факту надання декларанту письмові обґрунтування впливу на митну вартість товару у зв'язку з тим, що продавець та покупець є пов'язаними між собою особами.

При новому розгляді, судами попередніх інстанцій не встановлено обставин, які б свідчили про існування достатніх підстав для виникнення обґрунтованого сумніву у контролюючого органу щодо вартості імпортованого товару.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року, адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови № 101060000/2013/01013 від 18 грудня 2013 року, видану Житомирською митницею ДФС.

Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування заявленої митної вартості № 101060000/2013/300862/2 від 18 грудня 2013 року, внаслідок чого була надмірно сплачена сума до державного бюджету у розмірі 127556,76 гривень.

Стягнуто з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача сплачений ним судовий збір у розмірі 328,19 гривень.

У своїй касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 02 січня 2013 року між позивачем та фірмою "GLOBAL TEXTILE COMPANY" укладено контракт № 04/01/13-G/SA щодо продажу поліпропіленової тканини, відповідно до пункту 1 якого передбачено, що кількість, асортимент і строки поставки кожної партії товару вказуються у додаткових угодах, які є невід'ємною частиною даного контракту.

За умовами додаткової угоди № 5 від 02 січня 2013 року до контакту № 04/01/13-G/SA від 02 січня 2013 року поставка товару здійснюється за умовами поставки CIF Одеса згідно з Incoterms-2010.

З метою митного оформлення ввезених на територію України товару, а саме: "поліпропіленова кругова (трубчаста) фалдована тканина із стрічкових ниток, ширина у складеному вигляді - 128 см, білого кольору, товщиною 95 г/м2, в кількості 43250 м. п., 110720 м2 - 140 см, білого кольору, товщиною 95 г/м2, в кількості 40250 м. п., 112700 м2. Використовується для пошиття поліпропіленових м'яких контейнерів. Торговельна марка: немає даних. Виробник "GLOBAL TEXTILE COMPANY". Країна виробництва - SA (Саудівська Аравія)", 18 грудня 2016 року ТОВ "Грайф Флексіблс Україна" подано до Житомирської митниці ДФС вантажну митну декларацію № 101060000/2013/021492, в якій вказано митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору.

На підтвердження вартості товару декларантом подано зовнішньоекономічний договір № 04/01/13-G/SA від 02 січня 2013 року, міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) № 421 від 04 листопада 2013 року, коносамент HLCUJED130903401, інвойс № КSА-J-2908-01-2013 від 29 серпня 2013 року, пакувальний лист № КSА-J-1-29-08-2013 від 29 серпня 2013 року, додаткову угоду № 5 від 29 серпня 2013 року, договір перевезення № 168/Д від 27 серпня 2013 року, сертифікат якості від 29 серпня 2013 року, сертифікат походження № 26201 від 29 вересня 2013 року.

Так, заявлена митна вартість товару по вантажній митній декларації № 101060000/2013/021492 від 18 грудня 2013 року у відповідності до інвойсу № КSА-J-2908-01-2013 від 29 серпня 2013 року склала 43471,93 доларів США, що виходячи з офіційного курсу НБУ, який станом на момент подання декларації становив 7,99 грн./долар США, в національній валюті склала - 347471,14 гривень.

Не погоджуючись із визначеною декларантом митною вартістю товару у вищезазначеній декларації, контролюючим органом запропоновано додатково надати документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: виписку з бухгалтерської документації (оплата за попереднє оформлення, балансові документи, тощо); каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Однак вищенаведені документи позивачем не було надано.

За результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості товарів, органом доходів і зборів прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 101060000/2013/300862/2 від 18 грудня 2013 року, у відповідності до якого митну вартість товару визначено за резервним методом.

Таким чином, прийняття Житомирською митницею ДФС оскаржуваного рішення слугувало збільшенням митних платежів, внаслідок чого митну вартість товару скориговано з 43471,93 доларів США до 104851,00 доларів США.

Зі змісту оскаржуваного рішення контролюючого органу вбачається, що митна вартість не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операцій), оскільки документи, які подано для підтвердження митної вартості містять розбіжності (у комерційному інвойсі КSА-J-2908-01-2013 від 29 серпня 2013 року відсутні відомості про особу, що його підписала) та документи, зазначені у частині третій статті 53 Митного кодексу України дають обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем та покупцем міг вплинути на заявлену декларантом митну вартість товарів, а також у зв'язку з неподанням декларантом на письмову вимогу митного органу додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару.

Коригування митної вартості товару слугувало підставою для видання картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 101060000/2013/01013 від 18 грудня 2013 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Житомирською митницею ДФС необґрунтовано витребувано у позивача додаткові документи в підтвердження заявленої ним митної вартості товару за основним методом, оскільки подані позивачем документи підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Зазначена позиція була підтримана і Житомирським апеляційним адміністративним судом, який переглянув постанову суду першої інстанції та залишив її без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначені висновки судів вважає вірними та такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального та процесуального права.

Згідно з частиною восьмою статті 257 Митного кодексу України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості про митну вартість товарів та метод її визначення.

Відповідно до частини другої статті 264 Митного кодексу України митна декларація та інші документи подаються до органу доходів і зборів в електронному вигляді з дотриманням вимог цього Кодексу або на паперових носіях. Митна декларація на паперовому носії супроводжується її електронною копією. Разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, - декларація митної вартості. Відомості про документи, визначені частиною третьою статті 335 цього Кодексу, зазначаються декларантом або уповноваженою ним особою у встановленому порядку в митній декларації. На вимогу органу доходів і зборів декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надати органу доходів і зборів оригінали таких документів або засвідчені в установленому порядку їх копії, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів.

В силу статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Приписами статті 53 Митного кодексу України обумовлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є:

- декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

- якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

- копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що законодавством передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положень статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур" (3018-17) " від 15 лютого 2011 року, якими запроваджено стандартні правила, а саме на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, гласності та прозорості.

В силу частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

За нормами статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1)основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Так, контроль правильності визначення митної вартості товарів включає в себе контроль правильності обрання декларантом методу визначення митної вартості товарів.

Згідно із пунктом 2 частини шостої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митний орган має виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. При цьому, такий контроль може здійснюватися, в тому числі шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, тобто з використанням бази даних Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України, яка містить відповідну інформацію.

З матеріалів справи вбачається, що вартість задекларованого товару підтверджується інвойсом № КSА-J-2908-01-2013 від 29 серпня 2013 року, пакувальним листом № КSА-J-1-29-08-2013 від 29 серпня 2013 року, додатковою угодою № 5 від 29 серпня 2013 року до контракту № 04/01/13-G/SA від 02 січня 2013 року, коносаментом HLCUJED130903401, міжнародною автомобільною накладною (CMR) від № 421 від 04 листопада 2013 року та сертифікатом походження № 26201 від 29 вересня 2013 року.

З інвойсу № КSА-J-2908-01-2013 від 29 серпня 2013 року вбачається, що партія товару, яка підлягає поставці складається з:

- плетеної тканини з поліпропіленової нитки, 1280 мм, 95 г/м2 загальною кількістю 43250 м. п., ціна за одиницю 0,4984 доларів США на загальну вартість 21555,80 доларів США;

- плетеної тканини з поліпропіленової нитки, 1400 мм, 95 г/м2 загальною кількістю 40250 м. п., ціна за одиницю 0,5445 доларів США на загальну вартість 21960,13 доларів США.

Вищенаведені показники також фігурують і в додатковій угоді № 5 від 29 серпня 2013 року до контракту № 04/01/13-G/SA від 02 січня 2013 року.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до поданої ТОВ "Грайф Флексіблс Україна" декларації, поставка товару ввезеного на митну територію України здійснювалася на умовах CIF UA Одеса згідно із Incoterms 2010, що відповідає інвойсу № КSА-J-2908-01-2013 від 29 серпня 2013 року.

З урахуванням умови поставки CIF, що насамперед передбачає покладення обов'язку на продавця стосовно здійснення поставки товару шляхом його передання перевізнику. Додатково до цього продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Разом з цим, на продавця покладається також обов'язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати й ушкодження товару під час перевезення, однак покупець повинен брати до уваги, що відповідно до умов терміна CIF від продавця вимагається забезпечення страхування лише з мінімальним покриттям. За умовами CIF на продавця покладається обов'язок по митному очищенню товару для експорту. Цей термін може застосовуватися тільки під час перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом.

З оскаржуваного рішення № 101060000/2013/300862/2 від 18 грудня 2013 року вбачається, що митна вартість не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операцій), оскільки документи, які подано для підтвердження митної вартості містять розбіжності (у комерційному інвойсі КSА-J-2908-01-2013 від 29 серпня 2013 року відсутні відомості про особу, що його підписала) та документи, зазначені у частині третій статті 53 Митного кодексу України дають обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем та покупцем міг вплинути на заявлену декларантом митну вартість товарів, а також у зв'язку з неподанням декларантом на письмову вимогу митного органу додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару.

Вищенаведені обставини спростовуються інвойсом № КSА-J-2908-01-2013 від 29 серпня 2013 року, який, в свою чергу, завірено печаткою компанії "GLOBAL TEXTILE COMPANY" та підписом, що відповідає підписам на укладених між позивачем та арабською фірмою документах, зокрема, контакту № 04/01/13-G/SA від 02 січня 2013 року та додаткової угоди № 5 від 02 січня 2013 року до нього.

Отже, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що розбіжність, про яку зазначено в оскаржуваному рішення контролюючого органу не є розбіжністю, а тим більш ознаками підробки, або недостовірними відомостями про складові митної вартості товару в розумінні статті 53 Митного кодексу України.

Аналізуючи вищезазначені положення, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку про відсутність підстав для витребування у позивача додаткових документів на підтвердження митної вартості товару, оскільки декларантом були надані всі документи, передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

Як вбачається з доказів, що містяться в матеріалах справи, декларантом надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно із вимогами ч. 4, 5 ст. 58 Митного кодексу України.

Відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих документах відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Житомирської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року у цій справі залишити без змін.