Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Веденяпіна О.А., Усенко Є.А.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом Публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго" до Южноукраїнської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення бюджетної заборгованості, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго" на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2016 року,

У липні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Миколаївобленерго" (далі - позивач, ПАТ "Миколаївобленерго") звернулось до суду з позовом в якому просило визнати протиправною бездіяльність Южноукраїнської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (далі - ДПІ) та Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області (далі - ДКС) щодо неповернення надмірно сплачених авансових внесків з податку на прибуток у розмірі 196647 грн. та 167731,45 грн.; стягнути з Державного бюджету України на користь позивача надмірно сплачені авансові внески з податку на прибуток у розмірі 196647 грн. та 167731,45 грн.; стягнути з Державного бюджету України на користь ПАТ "Миколаївобленерго" судовий збір у розмірі 560,28 грн.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2015 року адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправною бездіяльність ДПІ щодо неповернення позивачу надмірно сплачених авансових внесків з податку на прибуток та надмірно сплаченого податку на прибуток;

- стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача надмірно сплачені авансові внески з податку на прибуток (код платежу 11023100) у розмірі 196647 грн. із зарахуванням коштів на р/р 260003001362 в МОУ АТ "Ощадбанк", МФО банку 326461, ЄДРПОУ 23399393.

- стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача надмірно сплачений податок на прибуток (код платежу 11020100) у розмірі 167731,45 грн. із зарахуванням коштів на р/р 260003001362 в МОУ АТ "Ощадбанк", МФО банку 326461, ЄДРПОУ 23399393;

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що дії ДПІ щодо не повернення надмірно сплачених ПАТ "Миколаївобленерго" податкових зобов'язань носять неправомірний характер, оскільки встановлено, що будь-яких підстав для утримання зазначених коштів, зокрема наявності у позивача податкового боргу, з яким податкове законодавство пов'язує можливість неповернення помилково/надмірно сплачених грошових коштів, у ПАТ "Миколаївобленерго" відсутні, а отже позивач правомірно заявляє вимоги про повернення надмірно сплачених авансових внесків з податку на прибуток у розмірі 196647 грн. та надмірно сплаченого податку на прибуток у розмірі 167731,45 грн.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову постанову про часткове задоволення позовних вимог:

- визнано протиправною бездіяльність ДПІ щодо ненадання до ДКС висновків із зазначенням суми надмірно сплачених авансових внесків з податку на прибуток та податку на прибуток в загальному розмірі 364378,45 грн., що підлягає поверненню з Державного бюджету України;

- зобов'язано ДПІ надати ДКС висновок щодо надмірно сплачених авансових внесків з податку на прибуток у розмірі 196647 грн. та висновок щодо надмірно сплаченого податку на прибуток у розмірі 167731,45 грн.;

- у задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, мотивував своє рішення тим, що правильним способом захисту прав та інтересів позивача є вимога про зобов'язання відповідача в особі ДПІ до виконання покладених на нього Податковим (2755-17) та Бюджетним кодексами України (2456-17) (далі - ПК і БК України відповідно) і підзаконними актами обов'язків щодо надання органу казначейства висновку про повернення відповідних сум коштів із відповідного бюджету.

У поданій касаційній скарзі позивач заявив вимоги про скасування рішення суду апеляційної інстанції, як такого, що постановлене із порушенням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції залишити в силі, як скасованого помилково. У доводах касаційної скарги зазначає, що правильним способом захисту порушених прав позивача є стягнення вищевказаних коштів з державного бюджету, оскільки інший спосіб захисту не забезпечить повне відновлення порушених прав позивача.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ).

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

Позивач та його відокремлені підрозділи щомісяця повинні сплачувати авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

У зв'язку з чим, протягом 2012-2014 років позивач сплачував податок на прибуток та авансові внески з цього податку.

Підтвердженням надмірно сплачених податків є надані позивачем платіжні доручення, які наявні на загальну суму 364378,45 грн. (а.с.13-33), а також акти Арбузинського відділення Южноукраїнської ОДПІ від 17.03.2015 року № 318-14 та № 320-14. Даними актами звірено розрахунки платника та встановлено наявність надмірно сплачених авансових внесків з податку на прибуток у розмірі 196647,00 грн. та 167731,45 грн. (а.с. 34-35).

ТОВ "Миколаївобленерго", в порядку ст. 43 ПК України, листом від 25.03.2015 року № 01-17/840 звернулось до Южноукраїнської ОДПІ про повернення надмірно сплачених авансових внесків з податку на прибуток та надмірно сплаченого податку на прибуток (а.с. 36-37).

Жодних дій по поверненню надмірно сплаченого податку на прибуток та авансових внесків податковим органом зроблено не було.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України у редакції на час виникнення спірних правовідносин передбачено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з пп. 14.1.115 названого пункту надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань визначені положеннями ст. 43 ПК України.

Відповідно до п. 43.1 згаданої статті помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та ст. 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку. Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Отже, з аналізу наведених норм вбачається, що умовою повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань, окрім відсутності податкового боргу у платника податку незалежно від виду боргу, є воля самого платника податків, яка виражається у подачі до відповідного контролюючого органу заяви про таке повернення.

На виконання положень ст. 43 ПК України наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року № 787 (z1650-13) , зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.09. 2013 року за № 1650/24182 (z1650-13) , затверджено Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів (далі - Порядок № 787).

Пунктом 5 Порядку № 787 (z1650-13) закріплено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Подання подається до органу Казначейства за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою із найменуванням та ідентифікаційним кодом установи, з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Також, наказом Міністерства доходів і зборів України, Міністерства фінансів України 30.12.2013 року № 882/1188, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.01.2014 року за № 146/24923 (z0146-14) , затверджено Порядок взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок № 882 (z0146-14) ).

Пунктом 1 Порядку № 882 (z0146-14) закріплено, що він регламентує взаємовідносини територіальних органів Міністерства доходів і зборів України (далі - органи Міндоходів) з місцевими фінансовими органами та територіальними органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань з метою належного виконання положень ст.ст. 43, 102 ПК України, ч. 2 ст. 45 та ч. 2 ст. 78 БК України.

Аналогічно положенням ПК України (2755-17) , у п.п. 5 та 6 Порядку № 882 (z0146-14) закріплено, що повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються органом Міндоходів на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми, а обов'язковим реквізитом заяви є визначення платником податку напрямів перерахування коштів, що повертаються як помилково та/або надміру сплачені.

Як вбачається з матеріалів справи, заява про повернення суми надміру сплаченого грошового зобов'язання позивачем подана в межах 1095 днів від дня виникнення надміру сплаченої суми, а також містить посилання про перерахування відповідної суми на поточний рахунок зі зазначенням його реквізитів.

Доводи Южноукраїнської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на відсутність підстав для повернення надміру сплаченого грошового зобов'язання у зв'язку з тим, що даними картки особового рахунку по авансовим внескам з податку на прибуток приватних підприємств у позивача обліковується переплата у меншому розмірі, ніж зазначено позивачем у його заяві, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки з наведених вище правових норм вказана обставина не звільняє податковий орган від обов'язку вчинити дії щодо повернення надміру сплачених сум.

За правилами п. 43.5 ст. 43 ПК України контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

За змістом пунктів 5, 7, 10 Порядку № 882 (z0146-14) повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у випадках, передбачених законодавством, здійснюється у визначеному законодавством порядку органом Державної казначейської служби України на підставі отриманого від органу Мінінстерства доходів і зборів України висновку, погодженого місцевим фінансовим органом.

Орган Міністерства доходів і зборів України несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі висновку органу Державної казначейської служби України для виконання (п. 8).

Суд касаційної інстанції зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

За встановлених обставин та з урахуванням вищевказаних норм матеріального права, суд касаційної вважає правильним висновки суду апеляційної інстанції, що правильним способом захисту прав і інтересів позивача є вимога про зобов'язання відповідача до виконання покладених на нього Законом і підзаконними актами обов'язків щодо надання органу казначейства висновку про повернення відповідної суми коштів із відповідного бюджету.

Такі висновки суду узгоджуються з позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 24.03.2015 року у справі № 21-3а15к.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та установленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваного судового рішення.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 220-1, 230, 231 КАС України, суд

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго" відхилити, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2016 року у справі № 814/2487/15 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235 - 244-2 КАС України.