814/2464/14 Про визнання протиправним та скасування рішення про корегування митної вартості товарів, визнання нечинною картки відмови в прийнятті митної декларації - 14.09.2016 Прийняття

провівши попередній розгляд адміністративної справи за позовом ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" до Миколаївської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, визнання нечинною картки відмови, за касаційною скаргою Миколаївської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року і ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2015 року,

У серпні 2014 року ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" звернулось до суду з вказаним позовом, у якому просило:

визнати протиправним та скасувати рішення Миколаївської митниці Державної фіскальної служби України про коригування митної вартості товарів від 23.06.2014 № 504000003/2014/000036/1;

визнати нечинною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення № 504010000/2014/00008 від 23.06.2014 Миколаївської митниці Державної фіскальної служби України.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2015 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Миколаївської митниці Державної фіскальної служби України про коригування митної вартості товарів від 23.06.2014 № 504000003/2014/000036/1. Визнано нечинною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення № 504010000/2014/00008 від 23.06.2014 Миколаївської митниці Державної фіскальної служби України.

У касаційній скарзі Миколаївська митниця Державної фіскальної служби України, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ "Миколаївський глиноземний завод", посилаючись на законність судових рішень, просить залишити їх без змін.

З`ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ), колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги з таких підстав.

Встановлено, що 01.04.2013 між ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" (Покупець) і ВАТ "Єдина торгова компанія" (м. Стерлітамак, Республіка Башкортостан, Російська Федерація) (Продавець) укладено контракт № RF/RD/79-13/11-M (далі - Контракт), за умовами якого з урахуванням Додатку № 16 (Специфікації № 16) від 21.05.2014, Продавцем здійснювалась поставка товару - натрій їдкий (гідроксит натрію) в обсязі 5917,00т. за ціною 260,00 доларів США за тонну на загальну суму 1 538 420,00 доларів США. Вартість тони товару розраховувалась за формулою: FOB MED Low за відніманням 40 доларів США, де FOB MED Low - середня котировка FOB MED Low, яка публікується агентством ICIS, розрахована на основі ICIS prising Caustic Soda (Europe Mediterranean) weekly report за попередні періоду відвантаження 2 місяці, з 21 числа першого місяця і по 20 число другого місяця. Розрахована за такою формулою ціна вказується у специфікаціях, які є невід'ємною частиною Контракту.

З метою митного оформлення товару 23.06.2014 ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" до митного органу подано електронну митну декларацію № 504010000/2014/001534 з визначенням митної вартості товару за ціною контракту щодо товарів, що імпортуються. На підтвердження митної вартості товару надані наступні документи: контракт № RF/RD/79-13/11-М від 01.04.2013, Специфікація № 16 від 21.05.2014, інвойс № ЕТК/ВЭС/В-142 від 14.06.2014, накладна СМГС АУ717649 від 15.06.2014, підтвердження позитивного проходження радіологічного та екологічного контролю (штампи), сертифікат походження товару RUUA 4009056146 від 16.06.2014, паспорта якості від 14.06.2014.

За результатом розгляду поданих документів митний орган повідомив позивача про те, що вони не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та запропоновано надати: бухгалтерську інформацію щодо оплати складових митної вартості, зокрема страхування товару; договір із третіми особами, пов'язаний із Контрактом; копію митної декларації країни відправлення.

На виконання зазначеної вимоги позивачем надано: платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах № 2524 від 20.06.2014; біржові котирування Caustic Soda (Europe) міжнародної біржової організації ICIS pricing за останні 4 тижня, що формували цінову політику на каустичну соду згідно умов Контракту та Специфікації № 16, датовані 25.04.2014, 02.05.2014, 09.05.2014, 16.05.2014. Згідно з інформацією біржових котирувань, ціна на товар за Специфікацією №16 склала 260,00 доларів США, розрахована як різниця між середньою котировкою та 40 доларами США. Також позивач повідомив відповідача про те, що товар не страхувався; інших договорів (угод, контрактів) із третіми особами, пов'язаних з Контрактом про поставку товару, митна вартість якого визначається - не укладалось, в зв'язку з чим зазначені документи не можуть бути надані.

23.06.2014 за результатом розгляду поданих позивачем документів Миколаївською митницею Державної фіскальної служби України прийнято рішення № 504000003/2014/000036/1 про коригування митної вартості товарів, яким визначено митну вартість товару із застосуванням методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, що ґрунтується на раніше визнаній митній вартості товару, який постачався згідно з митною декларацією від 18.09.2013 № 504010000/2013/002028. У рішенні зазначено, що метод за цiною договору (контракту) щодо товарiв, якi iмпортуються (вартiсть операції) не застосовується у зв'язку з тим, що подані документи не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості (відсутня інформація щодо страхування оцінюваного товару), декларантом не надані в повному обсязі витребувані митницею документи. У зв'язку з відсутністю цінової інформації щодо вартості ідентичних товарів метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не застосовується.

Цього ж дня відповідачем складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 504010000/2014/00008.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачем до митного органу надані усі необхідні документи на підтвердження заявленої вартості товару за ціною договору, щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України (далі - МК України (4495-17) ) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з частинами 1, 2 статті 51 МК митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Статтею 53 МК України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У статті 57 МК передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), закріплено в статті 58 МК.

За змістом частин 4, 5 статті 58 МК митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно з вимогами частин 1, 2, 3, 5 статті 53 МК у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Встановлено, що сторони контракту домовились, що ціна товару за 1 тонну буде визначатись за формулою: FOB MED Low за відніманням 40 дол. США, де FOB MED Low середня котировка FOB MED Low, що публікується агентством ICIS за попередні періоди відвантаження два місці з 21 числа першого місяця по 20 число другого місяця.

Відповідно до статей 189, 190 Господарського Кодексу України ціна є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.

Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін. Суб'єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни.

За змістом статті 11 Закону України "Про ціни та ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

За таких обставин суб'єкти господарювання є вільними у визначенні умов договору, у тому числі визначенні ціни договору, за виключенням цін на товар, ціни на який підлягають державному регулюванню.

Згідно офіційних правил тлумачення торгівельних правил ІНКОТЕРМС, в редакції 2010 року, термін СРТ означає, що продавець здійснює поставку покупцю у вказане місце призначення. Відповідно до умов СРТ у покупця немає обов'язку перед продавцем щодо укладення договору страхування. При цьому, страхування може бути здійснено продавцем, покупцем, ними двома, або зовсім не здійснюватись. Отже, термін СРТ передбачає можливість, а не обов'язок страхування товару.

Ненадання позивачем договору з третіми особами, пов'язаного з Контрактом про поставку товару та рахунків про здійснення платежів від третіх осіб на користь продавця товару, відсутність яких пояснюється тим, що продавець товару відмовив в їх наданні, не може свідчити про недостовірність відомостей, що викладені в інших документах, поданих декларантом на підтвердження заявленої ним митної вартості товарів.

Враховуючи, що позивачем у відповідності до вимог митного законодавства, для підтвердження заявленої митної вартості товару було подано до митного органу всі необхідні для цього документи та митним органом не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, суди дійшли правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України також погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій і доводи касаційної скарги його не спростовують.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного суду України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд, -

Касаційну скаргу Миколаївської митниці Державної фіскальної служби України - відхилити, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року і ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2015 року залишити без змін.