Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І. В. Бухтіярової І. О. Маринчак Н.Є. розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.03.2015 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2015 р.

у справі № 816/692/15-а

за позовом ОСОБА_4

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -

У лютому 2015 року ОСОБА_4 (далі - позивач, ОСОБА_4.) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - відповідач, Кременчуцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області) про визнання протиправною бездіяльності щодо ненадання відповіді на його звернення від 15 грудня 2014 року у встановлений чинним законодавством строк та зобов'язання надати відповідь на його звернення про надання інформації щодо наявності чи відсутності у ОСОБА_4 статусу нерезидента України за обставин, зазначених у зверненні.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.03.2015 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2015 р., адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.03.2015 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2015 р. та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Позивач процесуальним правом надати письмові заперечення не скористався.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15.12.2014 року ОСОБА_4 направив письмове звернення до Кременчуцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області з проханням надати інформацію про те, чи являється він податковим нерезидентом України, з огляду на те, що позивач переважно веде господарську діяльність в Німеччині, має там зареєстроване місце проживання та центр особистих і економічних інтересів.

За результатами розгляду письмового запиту ОСОБА_4 про надання інформації чи являється він податковим нерезидентом України, Кременчуцькою ОДПІ позивачу було надано відповідь від 12.01.2015 року № 6/05.

На переконання позивача, листом Кременчуцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області від 12.01.2015 № 6/05 йому не надано відповіді на питання, запитуване у зверненні, а саме, не надано роз'яснення, а лише наведено витяг зі статті 14 Податкового кодексу України, в зв'язку з чим вважає, що податковим органом відповідь на його звернення фактично надана не була. Крім того, податковим органом пропущено строки, встановлені Законом для надання відповіді на звернення громадян.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодилася колегія суддів апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем не було надано вичерпної та змістовної відповіді заявнику чи вважається він податковим нерезидентом України за певної сукупності обставин, визначених у зверненні, а також не надано відповіді на звернення позивача у встановленні чинним законодавством строки.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такою позицією судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на наступне.

Згідно статті 40 Конституції України встановлено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про звернення громадян", громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Статтею 20 Закону України "Про звернення громадян" встановлено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що письмове звернення позивача отримане податковим органом 19.12.2014 р. В той час як лист відповідача направлено на адресу позивача 05.02.2015 р., тобто з пропуском строку, встановленого Законом для надання відповіді на звернення громадян.

Крім того, посилання в листі виключно на норму Податкового кодексу України (2755-17) , в якій дається визначення поняття, не можна вважати ні обґрунтованою відповіддю на звернення, ні податковою консультацією у розумінні Податкового кодексу України (2755-17) . Таким чином, податковий орган не виконав покладеного на нього Конституцією України (254к/96-ВР) та Законом України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) обов'язку надати обґрунтовану відповідь на звернення у встановлений законодавством строк.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.03.2015 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2015 р. у справі № 816/692/15-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України