Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Карася О.В., Рибченка А.О.,

секретар судового засідання Загородній А.А.,

за участю представника позивача Отрошенко О.М.,

представника відповідача Кривенка В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум Медіа Груп" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про скасування податкового повідомлення - рішення, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум Медіа Груп" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2015 року,

У березні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Преміум Медіа Груп" (далі - позивач, ТОВ "Преміум Медіа Груп") звернулося до суду із позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ), від 26.01.2015 року № 0003111506.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 червня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про його скасування, як такого, що ухвалене із порушенням норм матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції залишити в силі, як скасоване помилково. У доводах касаційної скарги зазначає

Касаційний розгляд справи проведено у відкритому судовому засіданні, відповідно до ст. 221 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ).

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

Позивачем до відповідача були подані декларації з податку на прибуток підприємств:

- 05.11.2012 року за ІІІ квартали 2012 року, в якій визначено податок на прибуток, нарахований за результатами останнього календарного кварталу (звітного) податкового періоду у сумі 670919,00 грн. (реєстраційний номер 9068599171);

- 07.02.2013 року за 2012 рік, в якій визначено податок на прибуток, нарахований за результатами останнього календарного кварталу (звітного) податкового періоду у сумі 662743,00 грн. (реєстраційний номер 9086796784).

Згідно наявних в матеріалах справи копій платіжних доручень, позивач сплачував авансові внески з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів на код класифікації доходів бюджету - 11023300), після чого звертався до відповідача із заявою про зарахування сплачених коштів як сплату авансового внеску з податку на прибуток приватних підприємств (код класифікації доходів бюджету - 11024000).

26.01.2015 року посадовою особою відповідача проведена камеральна перевірка ТОВ "Преміум Медіа Груп" з питання своєчасності сплати авансових внесків з податку на прибуток; за наслідками перевірки складено акт від 26.01.2015 року № 258/26-55-15-06.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем термінів сплати самостійно визначених грошових зобов'язань з податку на прибуток протягом строків, визначених п. 57.1 ст. 57 ПК України, по податковим деклараціям з податку на прибуток підприємств від 07.02.2013 року № 9086796784 (фактична сплата узгодженого податкового зобов'язання у розмірі 593,90 грн. здійснена 29.04.2013 року, граничний термін сплати 30.03.2013; кількість днів затримки - 29 днів; підлягає нарахуванню штрафні санкції у розмірі 10 відсотків у сумі 59,39 грн.); від 05.11.2012 року № 9068599171 (фактична сплата узгодженого податкового зобов'язання у розмірі 172157,60 грн. здійснена 07.03.2013 року, граничний термін сплати 20.02.2013 року; кількість днів затримки - 15; підлягає нарахуванню штрафні санкції у розмірі 10 відсотків у сумі 17215,76 грн.).

26.01.2015 року ДПІ у відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0003111506, яким за затримку на 29 та 15 календарних днів сплати сум грошових зобов'язань з авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств (код 11024000) в загальному розмірі 172751,50 грн. позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10 відсотків, що складає 17275,15 грн.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Згідно положень п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

Отже, позивач як платник податку на прибуток повинен щомісяця сплачувати авансовий внесок з податку на прибуток протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, без подання податкової декларації.

Наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2011 № 11 затверджена Класифікація доходів бюджету, згідно якої від кодом 11021000 визначається податок на прибуток приватних підприємств; 11023300 - авансові внески з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів; 11024000 - авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно витягу з облікової картки по авансовим внесках з податку на прибуток приватних підприємств позивачем 20.02.2013 року на підставі податкової декларації від 05.11.2012 року № 9068599171 нараховані авансові внески за січень 2013 року у сумі 172158,00 грн. зі строком сплати до 20.02.2013 року.

Згідно матеріалів справи, позивач платіжним дорученням від 17.01.2013 року № 12163 з призначенням платежу "авансовий внесок по податку на прибуток за січень 2013 року; строк сплати 18.01.2013" сплатив 172158,44 грн., визначивши код класифікації доходу бюджету - 11021000 як податок на прибуток приватних підприємств.

28.01.2013 року позивачем на ім'я начальника контролюючого органу подано заяву, в якій просив оплату згідно платіжного доручення від 17.01.2013 року № 12163 зарахувати як сплату авансового платежу з податку на прибуток по коду 11023300.

За результатами розгляду заяви відповідачем прийнято висновок від 29.01.2013 року № 656 про перерахування 172158,44 грн. за платіжним дорученням від 17.01.2013 року № 12163 на рахунок № 31117165700007, тобто в рахунок сплати авансового платежу з податку на прибуток.

Згідно облікової картки по авансовим внесках з податку на прибуток приватних підприємств зазначена вище сума - 172158,44 грн., 30.01.2013 року була направлена на погашення узгодженого грошового зобов'язання за грудень 2012 року з терміном плати до 18.01.2013 року.

Також, позивач платіжним дорученням від 19.02.2013 року № 12463 з призначенням платежу "авансовий внесок з податку на прибуток за лютий 2013 року; строк сплати 20.02.2013" сплатив 172158,00 грн., визначивши код класифікації доходу бюджету - 11023300 як авансовий внесок з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів.

27.02.2013 року позивачем на ім'я начальника контролюючого органу подано заяву, в якій просив оплату згідно платіжного доручення від 19.02.2013 року зарахувати як сплату авансового платежу з податку на прибуток на рахунок № 31117165700007 по коду 11024000.

За результатами розгляду заяви відповідачем прийнято висновок від 05.03.2013 року № 869-20 про перерахування 172158,00 грн. за платіжним дорученням від 19.02.2013 року № 12463 на рахунок № 31117165700007, тобто в рахунок сплати авансового платежу з податку на прибуток.

Згідно облікової картки по авансовим внесках з податку на прибуток приватних підприємств зазначена вище сума - 172158,00 грн., 07.03.2013 року була направлена на погашення узгодженого грошового зобов'язання за січень 2013 року.

Відповідно до п. 38.1 ст. 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 29 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) податок на прибуток підприємств належить до доходів загального фонду Державного бюджету України.

При виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Державна казначейська служба України, діяльність якої спрямовується і координується через Міністра фінансів України, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України (ч. 1 ст. 43 БК України).

За змістом ч. 5 ст. 45 БК України встановлено, що податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування коштів на єдиний казначейський рахунок державного бюджету України.

У даній справі відповідачем не заперечується, що перерахована платником податків сума авансового внеску з податку на прибуток надійшла до бюджетної системи на рахунок Державного казначейства.

В свою чергу, податкове законодавство не пов'язує факт сплати податкового платежу з правильністю зазначення платником коду бюджетної класифікації у відповідній графі платіжного документа.

Надходження грошових коштів за призначенням досягається шляхом правильного міжбюджетного розподілення коштів органами державного казначейства. Усі надходження у вигляді сплати загальнодержавних податків зараховуються на відповіді рахунки державного казначейства та в подальшому розподіляються між загальним та спеціальним фондами Державного бюджету.

Відповідно до пп. 17.1.10 п. 17.1 ст. 17 ПК України платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно п. 87.1. ст. 87 ПК України 87.1. джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Пунктом 43.4 ст. 43 ПК України визначено, що платник податків подає заяву, зокрема, на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету.

Виходячи із системного аналізу вищезазначених норм матеріального права суд касаційної інстанції приходить до висновку, що ПК України (2755-17) встановлено можливість погашення платниками податків грошових зобов'язань за рахунок наявної переплати з інших платежів, а реалізація такої можливості здійснюється шляхом подання відповідної заяви платником податків з правом визначити джерело сплати грошових зобов'язань, якому кореспондує обов'язок податкового органу здійснити відповідне зарахування без будь-яких додаткових дій.

Як зазначалось вище, позивач звертався до відповідача із відповідними заявами.

З огляду на зазначене, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що вищезазначені кошти були сплачені платником до бюджету, що підтверджується належним чином оформленими платіжними дорученнями, а відтак такі кошти зараховуються на єдиний казначейський рахунок та зміна коду бюджетної класифікації під час їх подальшого обліку податковою інспекцією не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений ПК України (2755-17) строк.

З огляду на те, що рішення суду першої інстанції щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення рішення по суті спору вирішено правильно, то суд касаційної інстанції вважає, що таке ухвалено відповідно до закону і скасовано помилково.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що з рішення суду першої інстанції вбачається, що при його ухвалені, суд не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судового рішення, та воно ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 221, 223, 226, 230, 231 КАС України, суд

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум Медіа Груп" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2015 року у справі № 826/4241/15 скасувати, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 червня 2015 року в даній справі залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235 - 244-2 КАС України.

Повний текст виготовлено 08.09.2016 року.