Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

головуючого: Мороз Л.Л.,

суддів: Горбатюка С.А.,

Шведа Е.Ю.,

розглянула у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Волинської митниці ДФС на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 03.01.2014 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2015 року у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Ягодинської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області, про скасування рішення, картки відмови та стягнення надмірно сплачених платежів,

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Ягодинської митниці Міндоходів та Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області, в якому просила визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 22.07.2013 № 205000006/2013/000078/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 22.07.2013 № 205070000/2013/00109, а також стягнути із державного бюджету України надмірно сплачену суму податку на додану вартість та ввізного мита на суму 39499,44 грн.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 03.01.2014 року позов задоволено. Визнано протиправними і скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 22.07.2013 року № 205000006/2013/000078/1 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 22.07.2013 року № 205070000/2013/00109. Постановлено стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 надмірно сплачену суму митних платежів у розмірі 39499,44 грн.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2015 року скасовано постанову Волинського окружного адміністративного суду від 03.01.2014 року в частині стягнення з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 39499,44 грн. надмірно сплачених платежів та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову в цій частині відмовлено. У решті постанову Волинського окружного адміністративного суду від 03.01.2014 року залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції у частині задоволення позовних вимог, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити у повному обсязі.

Відповідно до частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 11.07.2013 ФОП було укладено контракт № 37/2013/ВЕ з компанією Westvlees Group nv (Бельгія) (далі - ТОВ) про купівлю сала свинного замороженого згідно інвойсу.

22 липня 2013 на митну територію України від експортера - ТОВ на користь одержувача - ФОП поставлено товар, який задекларовано як сало без пісних частин, свинне обвалене, морожене, без шкіри, без спецій, без теплової кулінарної обробки, без консервування, без харчових добавок та приправ, в поліблоках. Загальна вага нетто 20002,7 кг., виробник ТОВ, та визначено митну вартість товару за першим методом, виходячи із ціни 0,55 євро/кг (загальна вартість склала 12801,49 євро (товар 11001,49 євро, транспортні витрати 1800 євро).

При митному оформленні вантажу виникли сумніви щодо відповідності заявленої ціни товару, а тому посадовою особою митного органу було витребувано додаткові документи для підтвердження митної вартості товару.

Після опрацювання поданих для митного оформлення документів на підтвердження заявленої митної вартості, відділом митних платежів винесено Рішення, згідно якого митну вартість ввезеного товару визначено з використанням шостого (резервного) методу з розрахунку 1,1354 євро/кг (загальна вартість товару склала 22711,28 євро).

Також, у зв'язку із невідповідністю заповнення граф 12, 25 ВМД вимогам статті 53 МК України митним органом було винесено Картку відмови у митному оформленні товарів.

З метою запобігання псуванню товару та нарахуванню штрафних санкцій за можливий простій автомобіля, який перевозив товар, позивачем 22.07.2013 було подано нову ВМД № 205070000/2013/39161, вказавши у графах 12 та 45 митну вартість, розраховану за ціною одиниці товару, наведену у Рішенні. Митне оформлення у цьому випадку проводилось за резервним (шостим) методом.

Згідно зі статтею 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до положень статей 50, 52 цього Кодексу відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною 1 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною 2 цієї статті перелічені документи, які підтверджують митну вартість товарів: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно пункту 2 частини 6 статті 54 вказаного Кодексу митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 10-12 статті 264 Митного кодексу України передбачено, що відмова органу доходів і зборів у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта. Орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Частиною 1 статті 55 цього Кодексу передбачено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У статті 57 вказаного Кодексу закріплені правила застосування методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. Згідно частини 1 цієї статті, митна вартість визначається за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Приписами 2 - 5 частин статті 57 Митного кодексу України встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена частиною 2 статті 58 Митного кодексу України. Так, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Отже, декларант наданими до митного оформлення документами повинен підтвердити числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок такої. Даний обов'язок декларанта кореспондується із повноваженнями митного органу щодо перевірки (митного контролю) числового значення заявленої митної вартості. При цьому, митний орган має право витребувати додаткові документи у декларанта лише за умови, якщо вже надані документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 4 ст. 54 МК України передбачено обов'язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року № 598 "Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору" (z0883-12) , зареєстрованого Міністерством юстиції України 01.06.2012 року за № 883/21195 (z0883-12) , митним органом при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної митної вартості, митниця посилалась на те, що декларантом подано документи, які не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, а саме - не подані документи для підтвердження митної вартості відповідно до ст. 53 МК України.

Проте, вказані твердження митного органу не конкретизовані та не обґрунтовані конкретними даними.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що у митного органу не було підстав витребовувати у декларанта додаткові документи, оскільки сумніви з підстав, викладених у оскаржуваному рішенні, не обґрунтовані у розумінні ст. 53 Митного кодексу України, а отже митниця не спростувала такими сумнівами числові значення складових митної вартості товарів та не довела наявності розбіжностей у поданих позивачем документах.

Водночас, митниця може витребувати, а декларант зобов'язаний надати лише ті документи, які здатні такі сумніви усунути. При цьому законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Будь-які заперечення працівників Митниці без зазначення їх у п. 33 рішень про коригування митної вартості не заслуговують на увагу та не можуть бути належними доказами у цій справі відповідно до ст. 2 КАС України.

Зазначене призводить до неоднозначного розуміння рішення органу, ускладнює оскарження в судовому порядку та є грубим порушенням вимог наведених вище норм права.

Як встановлено, для підтвердження заявленої митної вартості товару ФОП було надано наступні документи: контракт, інвойс, міжнародну автомобільну накладну CMR, сертифікат про походження товару, сертифікат якості, ветеринарне свідоцтво, контракт на здійснення транспортування товару, довідка про транспортні витрати, платіжне доручення, прайс-лист, висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи, лист Державного підприємства "Укрпромзовнішекспертиза".

Встановлені у цій справі обставини дають підстави колегії судів погодитись з висновками судів попередніх інстанцій відносно того, що надані документи за своїм змістом не містять суперечностей, свідчать про незмінність ваги та ціни товару протягом усього шляху слідування, а тому таких документів було достатньо для визначення митної вартості товарів за основним методом.

З огляду на викладене, сумніви митного органу щодо митної вартості товару який декларувався позивачем є безпідставними.

Оскільки позивачем було надано митному органу усі документи, що повністю підтверджували митну вартість, яка ним заявлена, відповідач був зобов'язаний в силу вимог статей 57, 58 МК України прийняти рішення про можливість застосування митної вартості товарів, заявленої ФОП.

У касаційній скарзі, як і в оскарженому рішенні про коригування митної вартості, відповідач зазначає, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом.

Проте, як зазначалось відповідач не обґрунтував, у чому саме полягає відсутність даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом.

Вказане свідчить, що відповідач не довів правомірності свого рішення, за умови, коли фактично встановлено, що позивачем було надано митному органу усі документи, що повністю підтверджували митну вартість.

Суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про необхідність задоволення позовних вимог у частині визнання протиправними і скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 22.07.2013 року № 205000006/2013/000078/1 та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 22.07.2013 року № 205070000/2013/00109.

Касаційну скаргу належить відхилити, оскільки рішення судів ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Волинської митниці ДФС відхилити, постанову Волинського окружного адміністративного суду від 03.01.2014 року, у частині, яка залишена без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2015 року, та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2015 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.