815/2439/15 Про визнання протиправною та скасування реєстрації декларації, проведеної Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю про готовність об'єкта до експлуатації щодо реконструкції житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами - 07.09.2016 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Першого заступника прокурора Одеської області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2015 року у справі за позовом Прокурора Приморського району м.Одеси до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_2, про визнання протиправною та скасування реєстрації декларації, -

У квітні 2015 року прокурор Приморського району м.Одеси звернувся з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_2, в якому, з урахуванням уточненого адміністративного позову від 19 червня 2015 року № 16-6741вих15, просив визнати протиправною та скасувати реєстрацію декларації, проведену Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області 26 грудня 2013 року за № НОМЕР_1, про готовність об'єкта до експлуатації щодо реконструкції житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, подану ОСОБА_2.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначав, що третьою особою до декларації про готовність об'єкта до експлуатації внесено недостовірні відомості, які є підставою для визнання об'єкта самочинним будівництвом. Інспекцією достовірність внесених до декларації даних не перевірена, її реєстрація є протиправною та підлягає скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2015 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі; визнано протиправною та скасовано реєстрацію декларації про готовність об'єкту до експлуатації від 26 грудня 2013 року № НОМЕР_1, проведену Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, щодо реконструкції житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1, подану ОСОБА_2.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2015 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_2; скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2015 року; прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду, перший заступник прокурора Одеської області звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2015 року, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

ОСОБА_2 проти задоволення касаційної скарги заперечує, просить відмовити у її задоволенні, судові рішення залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, третьої особи та її представника, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та із матеріалів справи вбачається, що розпорядженням Приморської районної адміністрації виконавчого комітету Одеської міської ради від 14 березня 2003 року № 237 "Про збереження підсобного приміщення квартири АДРЕСА_1" збережено самовільно улаштоване підсобне приміщення - літню кухню площею 21,2 кв.м у дворі будинку АДРЕСА_1 і дозволено сім'ї гр.ОСОБА_4 її подальшу експлуатацію на строк до реконструкції району.

Згідно свідоцтва про право власності на житло від 05 грудня 2013 року, виданого Департаментом міського господарства Одеської міської ради, на підставі розпорядження від 05 грудня 2013 року № 219865, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на праві приватної спільної власності в рівних частках належить квартира за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 35,5 кв.м. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі даного свідоцтва Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції Одеської області зареєстровано право власності за ОСОБА_4 (1/2 частина квартири) та ОСОБА_5 (1/2 частина квартири).

26 грудня 2013 року Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю в Одеської області за № НОМЕР_1 зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації "Реконструкція житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, ІІ категорія складності", яка подана ОСОБА_2.

В п.10 Декларації зазначено дозвільним документом на виконання будівельних робіт - Дозвіл на початок будівельних робіт від 01 лютого 2007 року № 89/06, виданий Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю м.Одеси.

В п.11 Декларації датою початку будівництва вказано 28 липня 2007 року, датою закінчення будівництва - 13 грудня 2013 року.

При цьому, згідно листа Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради № 01-15/7п від 16 січня 2015 року, наданого на запит прокуратури Одеської області листі від 14 січня 2015 року № 05/3-20вих15 щодо надання копії дозволу інспекції ДАБК м.Одеси від 01 лютого 2007 року № 89/06 на об'єкт містобудування за адресою: вул.Літературна,17/7, Управлінням повідомлено, що інформація про видачу зазначеного вище дозволу за даною адресою відсутня; разом з тим, під № 89/06 від 03 березня 2006 року інспекцією ДАБК м.Одеси зареєстровано та видано дозвіл на реконструкцію дачного будинку по АДРЕСА_2 (замовник - гр.ОСОБА_6.).

Крім цього Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради листом від 30 липня 2015 року № 01-15/476а щодо надання інформації, чи видавався гр.ОСОБА_2 дозвіл на початок виконання будівельних робіт на об'єкт містобудування за адресою: АДРЕСА_1 або АДРЕСА_1, повідомлено суду, що інформація про видачу зазначеного вище дозволу за даною адресою відсутня.

При винесенні рішення про задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації суд першої інстанції виходив із встановлення факту внесення до декларації недостовірних даних, зокрема щодо відомостей в п.10 Декларації відносно наявності дозволу на початок виконання будівельних робіт, що є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, невиконання Інспекцією ДАБК в Одеській області вимог п.21 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 (461-2011-п) щодо перевірки повноти та достовірності внесених до декларації даних та її повернення на доопрацювання, та неправомірності її реєстрації.

При цьому, судом надано належну оцінку та обґрунтовано відхилені доводи третьої особи щодо неможливості надання суду дозволу на початок виконання будівельних робіт від 03 березня 2006 року № 89/06 через його викрадення 11 вересня 2014 року у її представника.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, посилався на надання представниками третьої особи в судовому засіданні дозволу від 01 лютого 1997 року № 89/96, виданого Інспекцією ДАБК м.Одеси, на виконання будівельних робіт з реконструкції об'єкта по АДРЕСА_1, та направлення ОСОБА_2 до Інспекції ДАБК м.Одеси заяви про виправлення описки до декларації про готовність об'єкта до експлуатації, прийшов до висновку про правомірність реєстрації Декларації, зазначивши, що допущена технічна помилка не є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Прийняті судами у даній справі рішення вищенаведеним вимогам не відповідають, висновки судів по суті спору є передчасними, зробленими без належного, повного та всебічного з'ясування обставин справи, при неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі також Закон № 3038-VI (3038-17) ) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I - III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Форма декларації про готовність об'єкта до експлуатації, порядок її подання і реєстрації визначаються Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 (461-2011-п) затверджено Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів (далі - Порядок № 461).

Відповідно до п.2 Порядку № 461 (461-2011-п) прийняття в експлуатацію об'єктів, що відносяться до І - ІІІ категорії складності, здійснюється шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Як встановлено ч.6 ст.39 Закону, п.21 Порядку № 461 (461-2011-п) (у чинній на час реєстрації спірної декларації редакції), у разі коли декларація подана чи оформлена з порушенням встановлених вимог, Інспекція повертає її на доопрацювання з обґрунтуванням підстав повернення у строк, передбачений для її реєстрації.

За правилами ч.ч.1, 2 ст. 39-1 Закону № 3038-VI та відповідних положень п.п.28, 29 Порядку № 461 (461-2011-п) у разі якщо замовник самостійно виявив технічну помилку у надісланому повідомленні про початок виконання підготовчих чи будівельних робіт, зареєстрованій декларації про початок виконання підготовчих чи будівельних робіт або про готовність об'єкта до експлуатації, а також у разі виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які не є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом відповідно до закону, до такого повідомлення або декларації вносяться зміни у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У разі виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такого повідомлення або декларації підлягає скасуванню інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Про скасування повідомлення або декларації замовник письмово повідомляється протягом трьох робочих днів з дня скасування.

Отже, законом встановлені правові наслідки виявлення у зареєстрованій декларації технічної помилки або внесення до декларації недостовірних даних (встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в ній, не відповідала дійсності та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації), в залежності від відсутності або наявності підстав вважати об'єкт самочинним будівництвом, допускається внесення до декларації змін та виправлень або передбачається скасування її реєстрації.

Факт внесення до спірної декларації недостовірних даних судами встановлений.

Проте, судами належним чином не з'ясовано наявність обставин, які відповідно до положень ч.2 ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" вважаються підставами для визнання об'єкта самочинним будівництвом, якими зокрема є: будівництво об'єкта на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, та/або будівництво об'єкта без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, та/або будівництво об'єкта без належно затвердженого проекту чи будівельного паспорту.

Судами попередніх інстанцій не перевірялись наявність у третьої особи правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій збудований об'єкт, не витребувана у третьої особи та не досліджена проектна документація щодо здійсненої реконструкції, а судом апеляційної інстанцій не надано належної оцінки наданому третьою особою дозволу на виконання будівельних робіт від 01 лютого 1997 року № 89/96 щодо його належності як доказу та відповідності іншим обставинам у їх сукупності.

Зокрема, не перевірені обставини щодо видачі Інспекцією вказаного дозволу та його чинність на момент початку будівництва у 2007 році, не надано оцінки відсутності у цьому дозволі визначення об'єкту реконструкції, невідповідності зазначених у дозволі даних про проектну документацію на будівництво (затверджену 10 січня 1996 року) наведеним в спірній декларації про готовність об'єкта до експлуатації відомостям щодо проекту, затвердженому 17 січня 2007 року, а також відомостей щодо головного архітектора проекту та розробника проектної документації, не з'ясовані обставини звернення третьої особи у 2003 році до Приморської райадміністрації Одеської міськради з питанням збереження самовільно улаштованої будівлі - літньої кухні площею 21,2 м.кв з урахуванням наявності дозволу на виконання будівельних робіт від 01 лютого 1997 року.

У відповідності з ч.1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ч.2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки судами порушені вимоги щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, що призвело до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам щодо законності та обґрунтованості і таке неправильне вирішення справи не може бути усунено судом касаційної інстанції, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду судам слід врахувати вищенаведене, прийняти обґрунтоване та законне рішення за результатами повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Першого заступника прокурора Одеської області задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2015 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2015 року скасувати.