Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - Смоковича М.І.,

суддів: Горбатюка С. А., Сороки М. О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Броварах та Броварському районі Київської області про визнання протиправними дій щодо відмови у перерахунку пенсії, зобов'язання вчинити дії, відшкодування матеріальної і моральної шкоди, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2016 року,

У січні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в місті Броварах та Броварському районі Київської області (далі - Управління ПФУ) про:

визнання протиправними дій/бездіяльності Управління ПФУ щодо відмови перерахувати додаткову пенсію як постраждалому внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС третьої категорії відповідно до статті 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із розрахунку 25% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і з урахування проведених виплат, та включення додаткової пенсії до основного розміру пенсії;

визнання протиправними дій/бездіяльності Управління ПФУ щодо відмови перерахувати пенсію згідно зі статтею 22 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" із розміру 110% від трьох з половиною мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";

визнання протиправними дій/бездіяльності відповідача щодо ненадання об'єктивної відповіді позивачу на його звернення відповідно до статей 15, 18, 19 Закону України "Про звернення громадян";

зобов'язання відповідача перерахувати пенсію позивача з 1 листопада 2011 року відповідно до статті 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із розрахунку 25% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням проведених виплат";

зобов'язання відповідача провести з 1 листопада 2011 року перерахунок розміру пенсії по інвалідності згідно зі статтею 22 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" із розрахунку 110% від трьох з половиною мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням проведених виплат;

зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії як інваліда війни II групи з 1 січня 2014 року відповідно до статті 22 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в розмірі 110% від трьох з половиною мінімальних пенсії за віком, та статті 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із розрахунку 25% мінімальної пенсії за віком, визначеної відповідно частини 1 статті 28 Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та здійснення перерахунку пенсії з урахуванням здійснених виплат;

зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та нараховувати позивачу пенсію в розмірі 3749 грн. з 11 грудня 2009 року та до цього часу, з урахуванням здійснених виплат відповідно до рішення Київського апеляційного адміністративного суду від 1 червня 2011 року і згідно з неодноразово підтвердженими даними відповідача, наданих в запереченнях;

зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії з урахуванням здійснених виплат відповідно до рішення Київського апеляційною адміністративного суду від 1 червня 2011 року за жовтень 2011 року, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи та інваліду війни II групи, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком станом на жовтень 2011 року;

зобов'язання відповідача надати позивачу обґрунтовану відповідь на його звернення відповідно до ст. ст. 15, 18, 19 Закону України "Про звернення громадян";

зобов'язання відповідача відшкодувати завдані позивачу матеріальні збитки в розмірі 100000 грн. та моральну шкоду в розмірі 100000 грн.;

зобов'язання відповідача відповідно до частини другої статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" нарахувати компенсації втрати частині доходів за невчасний перерахунок та несвоєчасне отримання пенсії в повному розмірі, встановленому рішенням ВАС України від 13 березня 2013 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що є інвалідом війни II групи (внаслідок травми і захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби) і належить до третьої категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. Відтак умови, норми і порядок його пенсійного забезпечення визначаються Законом України від 28 січня 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796-ХІІ (796-12) ) та Законом України від 9 квітня 1992 року № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) (далі - Закон № 2262-ХІІ (2262-12) ). Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 1 червня 2011 року (яку Вищий адміністративний суд України ухвалою від 13 березня 2013 року залишив без змін) зобов'язав відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача у відповідності з вимогами статті 22 Закону № 2262-ХІІ та статті 51 Закону № 796-ХІІ з 11 січня 2010 року. На виконання постанови суду від 1 червня 2011 року відповідач перерахував пенсію позивача, утім в повному обсязі заборгованої суми так і не сплатив, а вже з січня 2011 року знову почав виплачувати пенсію у меншому розмірі, ніж це передбачено нормами статті 51 Закону № 796-ХІІ (в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних відносин) та статті 22 Закону № 2262-ХІІ. Позивач не погоджується з правомірністю застосування відповідачем положень постанов Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (1210-2011-п) та від 28 грудня 2011 року № 1381 "Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення" (1381-2011-п) при визначенні розміру його пенсії, оскільки названі підзаконні нормативні акти суперечать нормам законів і суттєво обмежують його право на отримання пенсії в законодавчо встановленому розмірі.

Броварський міськрайонний суд Київської області постановою від 11 листопада 2015 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовив.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 29 березня 2016 року:

скасував постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2015 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов'язання Управління ПФУ здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 за період з 1 січня 2014 року по 30 липня 2014 року та за жовтень 2011 року з урахуванням проведених виплат і в цій частині залишив позовну заяву без розгляду;

скасував постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2015 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов'язання у Управління ПФУ перерахувати пенсію ОСОБА_1 з 1 листопада 2011 року відповідно до статті 51 Закону № 796-ХІІ із розрахунку 25% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру встановленого частиною 1 статті 28 Закону країни "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням проведених виплат та зобов'язання Управління ПФУ перерахувати пенсію ОСОБА_1 з 1 листопада 2011 року згідно із статтею 22 Закону № 2262-ХІІ із розрахунку 110% від трьох з половиною мінімальних пенсій за віком виходячи з розміру встановленого частиною 1 статті 28 Закону країни "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням проведених виплат і закрив провадження у справі в цій частині позовних вимог.

В іншій частині постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2015 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Касаційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Як встановили суди попередніх інстанцій, позивач є інвалідом війни II групи (внаслідок травми і захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби) і належить до третьої категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Позивач перебуває на обліку в Управлінні ПФУ та отримує пенсію по інвалідності за Законом № 2262-ХІІ (2262-12) , а також додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до статті 51 Закону № 796-ХІІ.

Постановою від 1 червня 2010 року Київський апеляційний адміністративний суд частково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 та зобов'язав управління ПФУ провести з 11 січня 2010 року перерахунок розміру пенсії по інвалідності відповідно до статті 22 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" із розрахунку 110% від трьох з половиною мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахування проведених виплат, а також зобов'язав Управління ПФУ провести з 11 січня 2010 року перерахунок розміру додаткової пенсії по інвалідності позивача відповідно до статті 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із розрахунку 25% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахування проведених виплат.

На виконання цієї постанови суду від 1 червня 2010 року (яку Вищий адміністративний суд ухвалою від 13 березня 2013 року залишив без змін) Управління ПФУ здійснило перерахунок пенсії позивача, відтак у підсумку загальний розмір пенсії позивача становив 3749,00 грн.

Проте вже з 1 листопада 2011 року Управління ПФУ почало виплачувати позивачу пенсію у меншому розмірі у зв'язку із законодавчими змінами, які відбулися протягом 2011-2013 роках, а згодом і в 2014 році, у сфері соціального і пенсійного забезпечення, зокрема, осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також громадян України, які мають право на пенсійне забезпечення за Законом № 2262-ХІІ (2262-12) .

7 листопада 2014 року позивач звернувся до Управління ПФУ із заявою про перерахунок додаткової пенсії, яка належить йому як постраждалому внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС третьої категорії відповідно до статті 51 Закону № 796-ХІІ із розрахунку 25% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру встановленого частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням вже проведених виплат.

У відповідь Управління ПФУ листом від 14 листопада 2014 року за № 400/Л-01 повідомило позивача, що він отримує пенсію відповідно до Закону № 2262-ХІІ (2262-12) , основний розмір якої визначено з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2012 року № 327 "Про підвищення рівня соціального захисту населення" (327-2012-п) (чинної з 1 травня 2012 року) і постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 року № 1381 "Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення" (1381-2011-п) . Крім того відповідач зазначив про правомірність застосування положень постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (1210-2011-п) при визначенні розміру його додаткової пенсії як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи третьої категорії, призначеної відповідно до статті 51 Закону № 796-ХІІ.

Позивач, не погоджуючись із тим, що розмір пенсії, яку він повинен отримувати згідно зі статтею 22 Закону № 2262-ХІІ і статтею 51 Закону № 796-ХІІ, фактично є значно меншим і відповідач відмовляється здійснити перерахунок належних йому пенсійних виплат, звернувся з цим позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що оскільки протягом 2011-2013 років до законів України про Державний бюджет України на відповідні роки вносились зміни, якими, з-поміж іншого, застосування норм і положень статей 39, 50- 52, 54 Закону № 796-ХІІ та статей 14, 22, 37 та 43 Закону № 2262-ХІІ було обмежено наявними фінансовими ресурсами бюджету Пенсійного фонду, а державним органом, який має забезпечувати реалізацію встановлених законами України соціальних прав громадян визначено Кабінет Міністрів України, відповідач правомірно нараховував і виплачував позивачу з 1 листопада 2011 року пенсію відповідно до урядових постанов від 6 липня 2011 року № 745 (745-2011-п) "Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету" (яка набрала чинності 23 липня 2011 року) та від 23 листопада 2011 року № 1210 (1210-2011-п) "Про підвищення рівня соціального захисту які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Суд апеляційної інстанції з такими висновками погодився, але водночас звернув увагу на строк звернення до суду з позовними вимогами про перерахунок пенсії, а також на те, що спір стосовно перерахунку пенсії позивача починаючи з 1 листопада 2011 року уже вирішено постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 7 серпня 2012 року, яка набрала законної сили, і якою ОСОБА_1 було відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Пунктом 7 Закону України від 14 червня 2011 року № 3491-VІ "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" (3491-17) (далі - Закон № 3491-VІ (3491-17) ) Прикінцеві положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" (2857-17) було доповнено пунктом 4, за змістом якого у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону № 796-ХІІ, статей 14, 22, 37 і частини третьої статті 43 Закону № 2262-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

На виконання вимог Закону № 3491-VI (3491-17) Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 6 липня 2011 року № 745 (745-2011-п) "Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету" (набрала чинності 23 липня 2011 року; далі - Постанова № 745), за змістом пункту 5 якої мінімальний розмір пенсії по інвалідності, яка призначається відповідно до Закону № 2262-ХІІ (2262-12) для інвалідів війни II групи не може бути нижче 110% прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність. Згідно з пунктом 1 Постанови № 745 (745-2011-п) особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що належать до категорії 3, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону № 796-ХІІ (796-12) виплачується у розмірі 10% прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність. Рішенням Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 (v020p710-11) у справі № 1-11 пункт 4 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" (2857-17) визнано таким, що відповідає Конституції України (254к/96-ВР) (є конституційним).

23 листопада 2011 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 1210 (1210-2011-п) "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Порядок № 1210), пунктом 13 якої встановлено, що щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону № 796-ХІІ (796-12) , особам, що належать до категорії 3, виплачується з 1 січня 2012 року у розмірі 10%, з 1 липня 2012 року - в розмірі 12% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Законом України від 22 грудня 2011 року № 4282-VІ "Про Державний бюджет України на 2012 рік" (4282-17) установлено, що і в 2012 році норми статей 20- 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 54 Закону № 796-ХІІ та статей 14, 22 Закону № 2262-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного країни на 2012 рік.

З метою здійснення у 2012 році заходів щодо поетапного до 2015 року підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28 грудня 2011 року № 1381 (1381-2011-п) "Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення", у пункті 2 якої встановлено, що мінімальний розмір пенсії по інвалідності, який визначається відповідно до Закону № 2262-ХІІ (2262-12) , для інвалідів війни II групи не може бути нижче 110 % прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність.

Пунктом 4 Перехідних положень Закону України від 6 грудня 2012 року № 5515-VI "Про Державний бюджет України на 2013 рік" (5515-17) (далі - Закон № 5515-VI (5515-17) ), зокрема, встановлено, що у 2013 році норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону № 796-ХІІ, статей 14, 22, 37 та 43 Закону № 2262-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік. Вказана норма Закону № 5515-VI (5515-17) неконституційною не визнавалась та її дія у 2013 році не зупинялась.

З 1 січня 2014 року Законом України від 16 січня 2014 року № 719-VII "Про Державний бюджет України на 2014 рік" (719-18) (далі - Закон № 719-VII (719-18) ) не було передбачено жодних змін чи обмежень для застосування розмірів основної та додаткової пенсій, встановлених статтями 50, 54 Закону № 796-XII, а також для застосування розмірів пенсії по інвалідності, встановлених Законом № 2262-ХІІ (2262-12) . Чинним залишався й Порядок № 1210 (1210-2011-п) .

Тобто, з 1 січня 2014 року нарахування та виплата позивачу додаткової пенсії як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії мали б здійснюватися у розмірі та на підставах, встановлених Законом № 796-ХІІ (796-12) , а пенсію по інвалідності внаслідок травми, що настала під час проходження військової служби - у розмірах, встановлених Законом № 2262-ХІІ (2262-12) . Водночас, Законом України від 31 липня 2014 року № 1622-VII "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" (1622-18) (далі - Закон № 1622-VII (1622-18) ), який набрав чинності 3 серпня 2014 року, розділ Прикінцеві положення Закону № 719-VII (719-18) доповнено пунктом 67, яким, зокрема, встановлено, що норми і положення статей 20 - 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50 - 52, 54 Закону № 796-XII, статей 14 - 54 Закону № 796-XII, 22, 37 та 43 Закону № 2262-ХІІ (2262-12) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету ПФУ на 2014 рік.

Таким чином, з 3 серпня 2014 року Законом № 719-VII (719-18) Кабінету Міністрів України знову надано повноваження встановлювати інші, ніж передбачено Законом № 796-XII (796-12) , розміри додаткової пенсії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також визначати розмір пенсії п інвалідності за Законом № 2262-ХІІ (2262-12) - залежно від фінансових ресурсів Пенсійного фонду України на 2014 рік . Порядок № 1210 (1210-2011-п) на цей час також був чинним.

Відповідно, в період з 1 січня по 2 серпня 2014 року управління ПФУ повинно було нараховувати та виплачувати додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним, зокрема, до 3 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, в розмірі, визначеному статтею 51 Закону № 796-XII, а пенсію по інвалідності військовослужбовця (яка на?стала при виконанні службови?х обов'язків) - з урахуванням мінімальних розмірів, встановлених статтею 22 Закону № 2262-ХІІ.

Крім того, пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України від 28 грудня 2014 року № 80-VIII "Про Державний бюджет України на 2015 рік" (80-19) (далі - Закон № 80-VIII (80-19) ), серед іншого, установлено, що Кабінетом Міністрів України затверджується особливий порядок проведення індексації грошових доходів населення у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2015 рік; норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону № 796-ХІІ, статей 14, 22, 36, 37 та 43 Закону № 2262-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Таким чином, з січня 2015 року Кабінету Міністрів України також надано право визначати порядок та розміри додаткових пенсій за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, віднесеним, зокрема, до 3 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також розмірів пенсій по інвалідності для осіб, які мають право на пенсійне забезпечення на умовах Закону № 2262-ХІІ (2262-12) .

Суди попередніх інстанцій з'ясували, що спірні правовідносини виникли у зв'язку з відмовою Управління ПФУ здійснити, починаючи з 1 листопада 2011 року, перерахунок додаткової пенсії позивача, яку йому призначено як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи третьої категорії, з метою приведення її розміру у відповідність з нормами статті 51 Закону № 796-ХІІ, а також у зв'язку з відмовою перерахувати пенсію по інвалідності, призначеної за Законом № 2262-ХІІ (2262-12) , у відповідність з вимогами статті 22 цього Закону.

Між тим, як встановив суд апеляційної інстанції, постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 7 серпня 2012 року у справі № 1007/3814/2012 (залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року) ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову про зобов'язання Управління ПФУ провести з 1 листопада 2011 року перерахунок його пенсії по інвалідності відповідно до статті 22 Закону № 2262-ХІІ із розрахунку 110 % від трьох з половиною мінімальних пенсій за віком, встановлених частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням проведених виплат і сплатити недоплачену суму пенсії, а також про зобов'язання управління ПФУ провести з 1 листопада 2011 року перерахунок його додаткової пенсії згідно зі статтею 51 Закону № 796-ХІІ із розрахунку 25% мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Отже, вимоги позивача про зобов'язання управління ПФУ здійснити перерахунок його пенсії з 1 листопада 2011 року відповідно до положень статті 51 Закону № 796-ХІІ і статті 22 Закону № 2262-ХІІ вже були предметом судового розгляду в іншій адміністративній справі. Оскільки з того самого спору і між тими самими сторонами є постанова Броварського міськрайонного суду Київської області від 7 серпня 2012 року, яка набрала законної сили, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі в цій частині позовних вимог на підставі пункту 4 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також суд апеляційної інстанції правильно звернув увагу на те, що даний спір повинен розглядатися у межах шестимісячного строку звернення до адміністративного суду відповідно до статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України. За встановлених апеляційним судом обставин, його висновок про те, що позовні вимоги щодо перерахунку пенсії позивача відповідно до статті 51 Закону № 796-ХІІ та статті 22 Закону № 2262-ХІІ за період з 1 січня 2014 року по 30 липня 2014 року, а також про перерахунок та виплату належних позивачу пенсійних виплат за жовтень 2011 року, право на отримання яких підтверджено постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 1 червня 2011 року, слід залишити без розгляду відповідно до статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України також є обґрунтованим.

Стосовно решти позовних вимог, які судячи зі здійснених апеляційним судом висновків, стосуються перерахунку пенсії позивача починаючи з серпня 2014 року, то з огляду на наведені вище норми законодавства суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки Управлінням ПФУ правомірно виплачувало позивачу пенсію у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України залежно від фінансових ресурсів Пенсійного фонду України на 2014 рік.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій/бездіяльності відповідача за ненадання об'єктивної відповіді на його звернення та зобов'язання надати таку відповідь, то за встановлених у справі обставин висновки судів попередніх інстанцій про безпідставність доводів позивача в цій частині теж обґрунтовані. Беручи до уваги наведене вище суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що за відсутності підстав для задоволення позовних вимог щодо перерахунку пенсії, вимоги про стягнення матеріальної і моральної шкоди, заподіяної у зв'язку з відмовою відповідача у здійсненні цього перерахунку, також не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних рішень відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2016 року у цій справі - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.