Суддя Вищого адміністративного суду України Приходько І.В., вирішуючи питання про відкриття провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання протиправними дій та бездіяльності Верховної Ради України, визнання такою, що в певній частині не відповідає Закону України "Про Регламент Верховної Ради України" (1861-17) і визнання в цій частині нечинною Постанови Верховної Ради України № 974-VIII від 03.02.2016 р. (974-19) (документ 974-19) "Про порядок денний четвертої сесії Верховної Ради України восьмого скликання", -

31 серпня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України, як до суду першої інстанції, з позовною заявою до Верховної Ради України, в якій просив суд:

зобов'язати Верховну Раду України опублікувати оголошення про відкриття провадження у справі з дотримання вимог, встановлених частинами 3-5 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України;

визнати протиправними дії Верховної Ради України щодо внесення в Постанову Верховної Ради України № 974-VIII від 03.02.2016 р. (974-19) (документ 974-19) "Про порядок денний четвертої сесії Верховної Ради України восьмого скликання" завідомо неправдивих відомостей стосовно офіційного реєстраційного номера включеного до порядку денного четвертої сесії Верховної Ради України восьмого скликання доопрацьованого законопроекту про внесення змін до Конституції України (254к/96-ВР) ( щодо правосуддя) в редакції від 26.01.2016 р.;

визнати протиправними дії Верховної Ради України щодо включення до порядку денного четвертої сесії Верховної Ради України восьмого скликання під офіційним реєстраційним номером 3524 доопрацьованого законопроекту про внесення змін до Конституції України (254к/96-ВР) ( щодо правосуддя) в редакції від 26.01.2016 р., фактично поданого (наданого) до Верховної Ради України в якості додатку до проекту постанови № 3524/П-1 особами, які не мають права відповідної законодавчої ініціативи;

визнати протиправною бездіяльність Верховної Ради України, яка полягає у не включенні до додатку № 2 (перелік законопроектів, включених до порядку денного третьої сесії Верховної Ради України восьмого скликання щодо яких одержані заяви про їх відкликання) Постанови Верховної Ради України № 974-VIII від 03.02.2016 р. "Про порядок денний четвертої сесії Верховної Ради України восьмого скликання" (974-19) законопроекту про внесення змін до Конституції України (254к/96-ВР) (щодо правосуддя) під офіційним реєстраційним номером 3524;

визнати незаконною (такою, що не відповідає Закону України "Про регламент Верховної Ради України" (1861-17) ) і нечинною Постанову Верховної Ради України № 974-VIII від 03.02.2016 р. (974-19) (документ 974-19) "Про порядок денний четвертої сесії Верховної Ради України восьмого скликання" в частині включення до порядку денного четвертої сесії Верховної Ради України восьмого скликання під офіційним реєстраційним номером 3524 доопрацьованого законопроекту про внесення змін до Конституції України (254к/96-ВР) (щодо правосуддя) в редакції від 26.01.2016 р. ( доопрацьованого проекту від 25.11.2015 р. № 1-1/34 вручено 28.01.2016 р., попередньо схвалено 02.02.2016 р.).

Відповідно до частини четвертої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України Вищому адміністративному суду України як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів передбачені статтею 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з частиною першою якої правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: 1) законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України; 2) актів Вищої ради юстиції; 3) дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції; 4) рішень, дій чи бездіяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Положеннями статті 75 Конституції України встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України, яка, реалізовуючи повноваження, визначені у статті 85 Основного Закону щодо здійснення законодавчої влади, приймає закони, постанови та інші правові акти.

Відповідно до частин 2, 3 статті 138 Закону України "Про регламент Верховної Ради України" постанови Верховної Ради приймаються з конкретних питань з метою здійснення її установчої, організаційної, контрольної та інших функцій. Такі постанови Верховної Ради набирають чинності з дня їх прийняття, якщо інше не передбачено самою постановою. Постанови та інші акти Верховної Ради приймаються з дотриманням процедури, передбаченої для розгляду законопроектів у першому читанні з прийняттям їх у цілому, якщо Верховною Радою не прийнято іншого рішення.

З наведених норм вбачається, що процедура прийняття актів Верховною Радою України, зокрема законів (вияв законодавчої ініціативи, реєстрація законопроекту, розгляд законопроекту, прийняття закону, його підписання) у тому числі і законів про внесення змін до Конституції України (254к/96-ВР) є здійсненням Верховною Радою України законотворчої функції, а не владних управлінських функцій. Кодекс адміністративного судочинства України (2747-15) регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.

Крім того, частиною 2 статті 1 Закону України "Про Регламент Верховної Ради України" передбачено, що регламент встановлює порядок підготовки і проведення сесій Верховної Ради, її засідань, формування державних органів, визначає законодавчу процедуру, процедуру розгляду інших питань, віднесених до її повноважень, та порядок здійснення контрольних функцій Верховної Ради.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про Конституційний Суд України" однією з підстав визнання актів Верховної Ради України неконституційними є порушення встановленої Конституцією України (254к/96-ВР) процедури їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

У Рішенні від 27.03.2002 № 7-рп/2002 (v007p710-02) (у справі за конституційним поданням Вищої ради юстиції щодо офіційного тлумачення положень абзаців другого, третього пункту 1 частини першої статті 150 Конституції України) Конституційний Суд України зазначив, що як свідчить зміст положень статей 85, 91 Конституції України, Верховна Рада України приймає закони, постанови та інші правові акти, які є юридичною формою реалізації повноважень єдиного органу законодавчої влади в Україні та відповідно до частини другої статті 147, частини першої статті 150 Конституції України є об'єктом судового конституційного контролю.

З огляду на те, що у позовній заяві вимоги про визнання незаконною, нечинною Постанови Верховної Ради України від 03.02.2016 р. № 974-VIII (974-19) обґрунтовані її невідповідністю Конституції України (254к/96-ВР) , а визнання протиправними дій, бездіяльності Верховної Ради України пов'язані з порушенням процедури розгляду питань, віднесених до повноважень відповідача, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги не віднесені до підсудності адміністративних судів, а з огляду на їх зміст мають розглядатися судом, до компетенції якого віднесено їх розгляд.

Аналогічна правова позиція висловлювалась Верховним Судом України у постановах від 10.06.2014 (справа № 21-143а14), від 24.06.2014 (у справі № 21-231а14).

З огляду на зазначене, згідно з пунктом 1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, у зв'язку з чим позивачу необхідно відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за його позовом до Верховної Ради України про визнання протиправними дій та бездіяльності Верховної Ради України, визнання такою, що в певній частині не відповідає Закону України "Про Регламент Верховної Ради України" (1861-17) і визнання в цій частині нечинною Постанови Верховної Ради України № 974-VIII від 03.02.2016 р. (974-19) (документ 974-19) "Про порядок денний четвертої сесії Верховної Ради України восьмого скликання".

Керуючись статтями 18, 24, 109, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України,-

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання протиправними дій та бездіяльності Верховної Ради України, визнання такою, що в певній частині не відповідає Закону України "Про Регламент Верховної Ради України" (1861-17) і визнання в цій частині нечинною Постанови Верховної Ради України № 974-VIII від 03.02.2016 р. (974-19) (документ 974-19) "Про порядок денний четвертої сесії Верховної Ради України восьмого скликання".

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про її перегляд Верховним Судом України, якщо таку скаргу не було подано, та підлягає перегляду Верховним Судом України у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .