Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.- головуючий, судді Степашко О.І., Усенко Є.А.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Коростишівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (далі - Інспекція)

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 17.12.2014

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2015

у справі № 806/4824/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АСС - Коростишівська паперова фабрика" (далі - Товариство)

до Інспекції

про скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

Позов подано про визнання протиправними та скасування:

податкового повідомлення-рішення від 06.08.2014 № 0002471500 про накладення на позивача 3 538,29 грн. штрафу;

податкового повідомлення-рішення від 06.08.2014 № 0002461500, за яким позивача зобов'язано сплатити штраф у сумі 28 306,32 грн.;

податкового повідомлення-рішення від 06.08.2014 № 0002481500, згідно з яким Товариству збільшено грошове зобов'язання за штрафними санкціями з орендної плати на 170 грн.;

податкового повідомлення-рішення від 06.08.2014 № 0002491500 про застосування до платника штрафних санкцій у сумі 244 грн. зі збору за провадження торговельної діяльності.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 17.12.2014, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2015, позов задоволено частково; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 06.08.2014 № 0002461500 та № 0002471500; в решті позову відмовлено.

Судові акти зі спору мотивовані тим, що за умови своєчасної сплати Товариством до бюджету належних сум з орендної плати за землю помилкове декларування платником грошових зобов'язань із земельного податку замість орендної плати не може слугувати підставою для застосування до Товариства штрафних санкцій в порядку пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України (далі - ПК). Водночас суди дійшли висновку, що несвоєчасне подання платником податкової декларації з орендної плати за землю та порушення строків сплати збору за провадження торговельної діяльності зумовлює правомірність накладення на платника відповідних штрафів.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Інспекція просить скасувати ухвалені у справі судові акти в частині задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильність застосування судами положень чинного законодавства (зокрема, підпунктів 14.1.175, 14.1.152 пункту 14.1 статті 14, пункту 54.1 статті 54, пункту 57.1 статті 57 ПК).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням такого.

Слід зазначити, що вирішення справи у частині позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.08.2014 № 0002481500 та від 06.08.2014 № 0002491500 не є предметом оскарження постанови та ухвали судів першої і апеляційної інстанцій зі спору, а тому правові висновки судів у цій частині не підлягають перевірці у рамках даного касаційного провадження.

Що ж до решти позовних вимог, як вбачається з установлених судами обставин справи, підставою для застосування до Товариства штрафних санкцій за податковими повідомленнями-рішеннями від 06.08.2014 № 0002461500 та № 0002471500 слугували виявлені Інспекцією у ході проведення камеральної перевірки факти несвоєчасної сплати позивачем самостійно визначених грошових зобов'язань у податковому розрахунку земельного податку від 29.01.2014, як це зафіксовано в акті від 06.08.2014 № 43/06-10-152.

Згідно з пунктом 126.1 статті 126 ПК у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже, підставою для притягнення платника до відповідальності у вигляді штрафу відповідно до наведеної норми податкового Закону є несвоєчасна сплата таким платником узгодженого грошового зобов'язання.

Згідно з визначенням, наведеним у підпункті 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності

За правилами пункту 269.1 статті 269 ПК платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності (пункт 270.1 статті 270 ПК).

Зі змісту пункту 288.1 статті 288 ПК вбачається, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

У справі, що переглядається, суди встановили, що за договором оренди земельної ділянки від 04.12.2012 № 187 Товариство одержало у тимчасове платне користування земельну ділянку площею 3,7430 га, що розташована у м. Коростишіві по вул. Пролетарській та вул. Кірова. А відтак позивач як землекористувач є суб'єктом сплати орендної плати, а не земельного податку.

Помилкове декларування платником грошових зобов'язань із земельного податку не породжує у Товариства обов'язку з їх сплати, позаяк таке декларування не є самостійним юридичним фактом, з якими закон пов'язує безумовне виникнення у платника податкового обов'язку. Обов'язковим елементом податкових правовідносин є, зокрема, об'єкт оподаткування, за відсутності якого обов'язок зі сплати податку не виникає.

Таким чином, відсутність у даних правовідносинах об'єкта справляння земельного податку (тобто земельної ділянки, що перебуває у власності позивача) виключає як обов'язок Товариства з декларування та сплати земельного податку, так і можливість притягнення позивача до відповідальності за невиконання такого обов'язку.

З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України погоджується з висновком судів про незаконність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Норми матеріального права застосовані судами правильно, порушень процесуальних норм, що тягнуть зміну або скасування оскаржуваних рішень, касаційним судом не виявлено.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

1. Касаційну скаргу Коростишівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області відхилити.

2. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 17.12.2014 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2015 у справі № 806/4824/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.