Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Амєліна С.Є. - головуючого,

Ємельянової В.І.,

Кобилянського М.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року в справі за її позовом до виконавчого комітету Запорізької міської ради про зобов'язання виплатити одноразову матеріальну допомогу,

У серпні 2011 року позивач звернулася в суд з адміністративним позовом, в якому зазначала, що у березні 2011 року була звільнена з роботи на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (у зв'язку з ліквідацією установи). Посилаючись на те, що у порушення вимог статті 21 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" відповідач не виплатив грошову допомогу в розмірі 10 місячних посадових окладів, просила визнати неправомірною відмову у здійсненні такої виплати та зобов'язати відповідача виплатити її.

Постановою Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 18 січня 2012 року позов задоволено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, позивач ставить питання про скасування рішення апеляційного суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14 березня 2011 року ОСОБА_4 звільнено з роботи на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України - у зв'язку з ліквідацією управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної адміністрації Запорізької міської ради. На час звільнення стаж державної служби складав 22 роки 05 місяців 03 дні.

З 16 березня 2011 року позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" (2493-14) та статті 26 Закону України "Про зайнятість населення".

Листом від 01 серпня 2011 року виконавчий комітет Запорізької міської ради повідомив позивача про відсутність права на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів, оскільки її звільнення відбулося не у зв'язку з виходом на пенсію.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач на день звільнення мала стаж служби в органах місцевого самоврядування та державної служби понад 10 років, скористалася правом на достроковий вихід на пенсію за півтора роки до встановленого законодавством строку, що не може бути підставою позбавлення особи інших належних їй соціальних гарантій.

Скасовуючи рішення районного суду та відмовляючи у задоволенні позову апеляційний суд виходив з того, що оскільки позивач звільнена зі служби в органах місцевого самоврядування не у зв'язку з виходом на пенсію по досягненню пенсійного віку, то підстав для виплати спірної грошової допомоги немає.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Частиною першою статті 21 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" встановлено, що особам передпенсійного віку, трудовий договір з якими було розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, зокрема, в зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією, перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, гарантується право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законодавством строку, якщо вони мають страховий стаж для чоловіків - 25 років, для жінок - 20 років, а для осіб, які мають право на пенсію на пільгових умовах, - стаж роботи, який дає право на цей вид пенсії.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивача звільнено 14 березня 2011 року на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України та з 16 березня 2011 року призначено пенсію на підставі Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" (2493-14) .

Відповідно до частини одинадцять статті 21 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" у разі звільнення з роботи в органах місцевого самоврядування у зв'язку з виходом на пенсію посадовим особам місцевого самоврядування виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів за наявності не менше 10 років стажу на посадах в органах місцевого самоврядування чи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.

Наведеним вимогам закону позивач відповідала.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 14 жовтня 2014 року (справа № 21-281а14), вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні частини тринадцятої статті 37 Закону України "Про державну службу", виходив з того, що грошова допомога, передбачена вказаним законодавчим положенням, має разовий характер. Право на її одержання пов'язане з певним стажем роботи особи на посаді державного службовця та припиненням цієї роботи у зв'язку з виходом на пенсію державного службовця. Тому розірвання трудового договору з державним службовцем з підстав, визначених у пункті 2 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України, не може нівелювати право державного службовця на отримання зазначеної грошової допомоги за умови наявності стажу державної служби не менше 10 років.

Отже, у разі дострокового виходу на пенсію державного службовця з посади в органах державної влади відповідно до чинного законодавства державний службовець за наявності стажу державної служби не менше 10 років і страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", має право на отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів, яке не пов'язане з досягненням пенсійного віку, визначеного частиною першою статті 37 Закону України "Про державну службу".

Відповідно до статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Згідно з пунктом 4 статті 13 Закону України "Про Конституційний Суд України" Конституційний Суд України приймає рішення та дає висновки у справах щодо офіційного тлумачення Конституції (254к/96-ВР) та законів України.

Згідно зі статтею 69 цього Закону рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.

26 листопада 2013 року Конституційний Суд України у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положення частини тринадцятої статті 37 Закону України "Про державну службу" в системному зв'язку з положеннями пункту 2 частини першої, частини другої статті 40 Кодексу законів про працю України, статті 21 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" вирішив, що положення частини тринадцятої статті 37 Закону України "Про державну службу" з наступними змінами в системному зв'язку з положеннями пункту 2 частини першої, частини другої статті 40 Кодексу законів про працю України, статті 21 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" необхідно розуміти так, що у разі дострокового виходу на пенсію державного службовця з посади в органах державної влади відповідно до чинного законодавства державний службовець за наявності стажу державної служби не менше 10 років і страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", має право на отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів, яке не пов'язане з досягненням пенсійного віку, визначеного в частині першій статті 37 Закону України "Про державну службу".

З огляду на викладене судове рішення районного суду про наявність у позивача права на виплату одноразової грошової допомоги відповідає вимогам законодавства й помилково скасовано апеляційним судом.

Відповідно до вимог статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 222, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року скасувати, залишивши в силі постанову Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 18 січня 2012 року.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає.