Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Костенка М.І.,

Островича С.Е.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.08.2014

та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2015

у справі № 804/5811/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Волгоградський металургійний завод "Красний Октябрь"

до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.08.2014 позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області форми "Р" від 21.11.2013 № 0005522205 та форми "Р" від 13.05.2014 № 0002012205 винесені у відношенні ТОВ "Торговий дім Волгоградський металургійний завод "Красний Октябрь" - Україна". Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області форми "В4" від 21.11.2013 № 0005532205 та форми "В4" від 28.05.2014 № 0002362205 винесені у відношенні ТОВ "Торговий дім Волгоградський металургійний завод "Красний Октябрь" - Україна".

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2015 постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.08.2014 у справі № 804/5811/14 скасовано в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.11.2013 № 0005522205, прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову в цій частині. В іншій частині позовних вимог постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.08.2014 у справі № 804/5811/14 залишено.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В поданих запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "ТД ВМЗ "Красний Октябрь" - Україна" з питання правильності відображення у податковому обліку проведених експортних операцій за період травень, червень 2013 року, за результатами якої складений акт № 1208/2203/38200042 від 25.10.2013, в якому встановлено порушення позивачем пп.14.1.179, п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.188.1 ст.188, п.198.3 ст. 198, п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України з урахуванням норм пп.14.1.36, пп.14.1.231 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у травні, червні 2013 року у розмірі 950 635 грн.

Суть порушення полягає в тому, що за результатами дослідження операцій купівлі та продажу продукції на експорт, податковим органом виявлено, що витрати на придбання сировини та послуги з її переробки перевищують вартість, отриману при експортній операції. При порівнянні фактурної вартості (ціни) реалізованого на експорт товару (металопродукції) із сукупною сумою ціни, сплаченої за дану продукцію, фінансовий результат від проведених експортних операцій має від'ємне значення, тобто збиток в загальній сумі 2 255 783,79 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 21.11.2013 № 0005522205, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 811 974 грн. - основний платіж, та 405 987 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- від 21.11.2013 № 0005532205, яким зменшено зменшення розмір від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 226 328 грн.

Позивач, застосувавши процедуру адміністративного оскарження, подав скарги до Лівобережної ОДПІ, а після залишення скарги без задоволення - до контролюючого органу вищого рівня - Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області та до Міністерства доходів і зборів України.

Рішенням Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 03.02.2014 № 617/10/04-36-10-08-09 скасовано податкове повідомлення-рішення Лівобережної ОДПІ від 21.11.2013 № 0005522205 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 33 150 грн. (основний платіж - 22 100 грн., штрафна (фінансова) санкція - 11 050 грн.), а в іншій частині скаргу платника податків на зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без задоволення.

Збільшено розмір зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 200 539 грн., а скаргу платника податків на податкове повідомлення-рішення від 21.112013 № 0005532205 залишено без задоволення.

На підставі рішення ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 03.02.2014 № 617/10/04-36-10-08-09 Лівобережною ОДПІ винесені податкові повідомлення-рішення:

- від 13.05.2014 № 0002012205, яким товариству збільшено суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 789 874 грн. - за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 394 937 грн.;

- від 28.05.2014 № 0002362205, яким товариству визначено суму зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість - 220 539 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позову в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.11.2013 № 0005532205, від 13.05.2014 № 0002012205, від 28.05.2014 № 0002362205 враховуючи таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається із матеріалів справи, позивач здійснює діяльність з закупівлі та переробки металопродукції, зокрема, виробництва пруткової литої титанової заготовки. При цьому, для виробництва пруткової литої титанової заготовки в якості сировини використовуються титан губчатий, титан А2 та лігатура - алюміній А5.

В періоді, що перевірявся позивачем за договорами купівлі-продажу придбано сировину у ТОВ "Сінтез Ресурс", ТОВ "Дієг-Авіастар", ТОВ "Вірс, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями первинних документів, зокрема видатковими та податковими накладними.

Вказана давальницька сировина згідно договору передана на ДП "НВЦ "Титан" ім. Є.О. Патона НАНУ" для переробки.

Протягом березня, травня, червня 2013 року з переробки отримано готову продукцію, яка 17.05.2013 та 06.06.2013 відвантажена на експорт в межах контракту № 100712-01/12 від 10.07.2012, укладеного позивачем з ТОВ "ТД МЗ "Красний Октябрь" та додаткових угод до цього контракту.

Судом першої інстанції зроблено вірний висновок, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що розрахунки податкового органу, вказані в акті перевірки, є безпідставними та такими, що не відповідають фактичним операціям, оскільки відповідачем не враховано, що для виробництва готової продукції позивач використав не всю давальницьку сировину, а частину. Також відповідач не врахував, що при експортних операціях, які були предметом перевірки, було реалізовано готову литу пруткову титанову заготовку, як отриману з переробки, так і закуплену у ТОВ "Дієг-Авіастар".

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, придбання позивачем сировини у контрагентів здійснювалось на підставі належним чином оформлених первинних документів, податковий кредит сформовано на підставі податкових накладних, які були отримані позивачем від постачальників сировини, доказів невідповідності яких вимогам чинного законодавства, відповідачем не надано.

Згідно з ч.1 ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що самостійна, ініціативна, систематична господарська діяльність, яка здійснюється на власний ризик з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, є підприємництвом у розумінні.

Наведені норми права дають підстави вважати, що у зв'язку з веденням господарської діяльності платником податку здійснюються операції, кінцевим результатом яких є отримання прибутку, але здійснюються вони на його власний ризик. Таким чином, при здійсненні платником податку господарської діяльності можливі збиткові операції.

Крім того, фінансові результати господарської діяльності платника податків в окремих періодах не впливають на питання правильності формування сум податкового кредиту з податку на додану вартість в попередніх періодах, оскільки податкове законодавство не ставить право платника податку на податковий кредит з ПДВ в залежність від фінансового результату продажу продукції в окремому періоді.

У даній справі судом першої інстанції встановлено, що загальна собівартість реалізованої складає 5 049 236,33 грн., від експортних операцій отримано оплати в перерахунку в гривню в загальній сумі 5 193 502,90 грн., у зв'язку з чим судом зроблено вірний висновок, що проведені операції були спрямовані на досягнення економічного ефекту - отримання доходу.

Операції з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту оподатковуються за нульовою ставкою (пп. "а" пп. 195.1.1 п. 195.1 ст. 195 ПК України).

Згідно положень п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до пп. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 зазначеного Кодексу звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Проте, відповідачем не встановлено та не доведено застосування позивачем цін, що є нижчими за звичайні, а посилання відповідача, що операції позивача є збитковими, оскільки витрати на придбання сировини та послуги з її переробки перевищують вартість, отриману при експортній операції, що призвело до завищення податкового кредиту та заниження податку на додану вартість є помилковими, так як вказані розрахунки зроблені з урахуванням вартості продукції разом з податком на додану вартість.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність порушень позивачем п.п.14.1.179, п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.188.1 ст.188, п.198.3 ст.198, п.200.1 ст. 200 ПК України.

Відповідно до п..60.1.3 п.60.1 ст. 60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.

При цьому, згідно п.60.4 ст. 60 ПК України у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.

Згідно з п.60.6 ст. 60 ПК України якщо нарахована сума грошового зобов'язання або податкового боргу збільшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане (вручене) податкове повідомлення-рішення або податкова вимога не відкликаються. На суму збільшення грошового зобов'язання надсилається окреме податкове повідомлення-рішення, а на суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається (не вручається).

Зважаючи на те, що на підставі рішення ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 03.02.2014 № 617/10/04-36-10-08-09 Лівобережною ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 13.05.2014 № 0002012205, яким фактично товариству було зменшено суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, визначені у податковому повідомленні-рішенні від 21.11.2013 № 0005522205, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення від 21.11.2013 № 0005522205 є відкликаним в силу приписів п.п.60.1.3 п.60.1 ст. 60 ПК України і додаткового підтвердження з боку податкового органу не потребує.

Висновки суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення від 21.11.2013 № 0005522205 є чинним через відсутність отримання позивачем від Лівобережної ОДПІ листа про відкликання цього податкового повідомлення-рішення не відповідають вищенаведеним вимогам чинного законодавства.

За наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано задовольнили позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Лівобережної ОДПІ від 21.11.2013 № 0005532205, від 13.05.2014 № 0002012205, від 28.05.2014 № 0002362205. В той же час, судом апеляційної інстанції правомірно відмовлено в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.11.2013 № 0005522205.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.08.2014 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2015 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .