Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Кочана В.М., Малиніна В.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 травня 2015 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2015 року

у справі № 820/4117/15

за позовом ОСОБА_1

до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області

про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області, в якому просила:

- визнати неправомірними дії ТУДСА України в Харківській області щодо ненарахування та невиплати заробітної плати за період з 26 жовтня 2014 року по 27 березня 2015 року відповідно до частини першої статті 144 Закону України "Про судоустрій та статус суддів";

- зобов'язати ТУДСА України в Харківській області зробити перерахунок з 26 жовтня 2014 року по 27 березня 2015 року заробітної плати відповідно до частини першої статті Закону України "Про судоустрій та статус суддів" (2453-17) та виплатити в повному обсязі недоплачену заробітну плату з урахуванням усіх надбавок, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу (місячна премія, надбавка за високі досягнення, надбавка за вислугу років, тощо);

- зобов'язати ТУДСА України в Харківській області нарахувати та виплатити на недоплачену заробітну плату за період роботи з 26 жовтня 2014 року по 27 березня 2015 року компенсацію втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків їх виплати, відповідно до статті 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати".

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20 травня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 10 жовтня 2005 року по теперішній час ОСОБА_1 працює на посаді помічника судді Комінтернівського районного суду м. Харкова.

Предметом даного позову є ненарахування та невиплата позивачу заробітної плати за період з 26 жовтня 2014 року по 27 березня 2015 року з урахуванням частини першої статті 144 Закону України "Про судоустрій та статус суддів".

Так, 26 жовтня 2014 року внесено зміни до статті 144 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" та передбачено, що розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду, посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.

Абзацом другим підпункту 1 і абзацом третім підпункту 2 пункту 13 розділу XIII Закону України "Про прокуратуру" (1789-12) зобов'язано Кабінет Міністрів України у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та у двомісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом, у тому числі з метою забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів та встановлення їм посадових окладів у розмірі, не меншому за передбачені Законом України "Про судоустрій та статус суддів" (2453-17) .

Аналогічне викладене і у новій редакції статті 147 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", з 28 березня 2015 року.

Наведене узгоджується з положеннями частин сьомої, восьмої статті 33 Закону України від 16 грудня 1993 року "Про державну службу" та частиною другою статті 8 Закону України "Про оплату праці".

З 1 січня 2015 року пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" (80-19) визначено, що норми і положення, зокрема, частини першої статті 144 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного та місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, а з 13 березня 2015 року установлено, що норми і положення Закону України "Про судоустрій та статус суддів" (2453-17) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Разом з тим, відповідно до частини першої та другої статті 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Частиною першою статті 51 Бюджетного кодексу України передбачено, що керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

Однак, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на час виникнення спірних правовідносин, схема посадових окладів працівників апарату суду була закріплена постановою Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року № 268 (268-2006-п) "Про впорядкування умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та її виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів", який до 9 вересня 2015 року залишався незмінним.

Наведене свідчить про невиконання з боку Кабінету Міністрів України покладених на нього обов'язків щодо приведення у тримісячний строк його нормативно-правових актів у відповідність із вищевказаними законами.

Також, як вірно досліджено судами попередніх інстанцій, з 26 жовтня 2014 року по 9 вересня 2015 року зміни до постанови "Про впорядкування умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та її виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів" (268-2006-п) щодо розмірів окладів працівників апарату суду Кабінетом Міністрів України внесено не було.

І відповідно, законами України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" (719-18) та ";Про Державний бюджет України на 2015 рік" (80-19) , видатки на реалізацію положень абзацу другого частини першої статті 144 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" та частини першої статті 147 цього ж Закону у редакції з 28 березня 2015 року, не передбачено.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо правомірності дій ТУДСА України в Харківській області щодо виплати позивачу заробітної плати в межах видатків державного бюджету на оплату праці таких працівників та у розмірах встановлених Кабінетом Міністрів України.

Наведене узгоджується з правовою позицією викладеною у постановах Верховного Суду України від 12 липня 2016 року № 820/4648/15 та від 13 липня 2016 року № 818/3372/15, № 820/4653/15.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 травня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала підлягає перегляду Верховним Судом України у порядку, строки та з підстав, передбачених главою третьою розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .