Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Цуркана М.І. (головуючий), Конюшка К.В., Черпіцької Л.Т., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова група "Майстер" до Одеської митниці ДФС про скасування рішення про коригування митної вартості товарів, що переглядається за касаційною скаргою Одеської митниці ДФС на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 1 березня 2016 року,

У червні 2015 року ТОВ "ІПГ "Майстер" (далі - Товариство) звернулося до суду з позовом до Одеської митниці ДФС (далі - Митниця) про скасування рішення про коригування митної вартості товарів.

Зазначали, що оскаржуваним рішенням Митниці визначено митну вартість ввезеного позивачем товару (волокно штапельне синтетичне з поліефіру) за другорядним (резервним) методом.

Посилаючись на те, що надали митному органу усі необхідні документи, що підтверджують достовірність визначення митної вартості за ціною контракту, з урахуванням уточнених позовних вимог, просили визнати протиправним і скасувати рішення Митниці від 9 лютого 2015 року № 500060804/2015/000004/2.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 1 березня 2016 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі Митниця, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати, а в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідача, здійснивши перевірку матеріалів справи та доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Судами встановлено, що 28 січня 2015 року Товариство для здійснення митного оформлення товару подало електронну митну декларацію (МД) № 500060804/2015/000102.

Для підтвердження митної вартості товару, зазначеної у митній декларації, декларантом подані: зовнішньоекономічний контракт від 25 травня 2013 року № 290580 та доповнення до нього, інвойс від 10 грудня 2014 року № YІ-141210, копію митної декларації іноземної країни від 10 грудня 2014 року № 120-10-14-02220322, сертифікат про походження від 12 грудня 2014 року № 050-14-0936398 та інші документи, перелічені в графі 44 МД.

За результатом перевірки поданих декларантом документів Митницею встановлено, що у них містяться розбіжності, а саме: печатка та підпис на інвойсі не відповідає печаткам та підписам, якими завірено зовнішньоекономічний контракт; в сертифікаті про походження адреса експортера не співпадає з адресою, яка зазначена в копії МД іноземної країни.

Декларантом в електронній формі подано додаткові документи: виписка з бухгалтерської документації виробника-постачальника станом на 29 січня 2015 року з перекладом; цінова довідка з ОР ТПП від 28 січня 2015 року (строк дії до 15 березня 2015 року); довідка з бюро перекладів від 29 січня 2015 року; лист виробника щодо адреси від 28 січня 2015 року; заява від 29 січня 2015 року № 54 про проведення консультації щодо обрання методу визначення митної вартості, виключно в письмовій формі.

Оскільки після опрацювання додатково наданих документів відповідачем також встановлені розбіжності, 6 лютого 2015 року позивачем до Митниці надані: цінова довідка ДП "Держзовнішінформ" про вартісні та якісні характеристики товару від 5 лютого 2015 року, лист Товариства від 3 лютого 2015 року № 77 щодо мети придбання товару - для власного виробництва, додаткові угоди до контракту від 7 березня та 25 травня 2014 року.

9 лютого 2015 року Митницею здійснено коригування заявленої декларантом митної вартості до рівня митної вартості ідентичних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, а саме до 1,32 дол. США/кг (МД від 5 вересня 2014 року № 500060804/2014/001335), про що прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 9 лютого 2015 року № 500060804/2015/000004/2.

Задовольнивши позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що використані декларантом при митному оформленні відомості підтверджені документально, визначені кількісно і достовірно, а всі складові митної вартості, які обов'язкові при її обчисленні, містяться у поданих до Митниці документах.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу (МК) України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до частини третьої статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з частиною шостою статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Частиною сьомою статті 54 МК України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Таким чином, законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, якою презюмується правильність визначення митної вартості декларантом, у випадку, якщо не доведено інше.

Згідно з положеннями частин першої та другої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено); інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами частини третьої цієї ж статті у разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З наведеним висновком кореспондуються положення пункту 2 частини п'ятої статті 54 Митного кодексу України, за змістом якої Митниця має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Посилання Митниці, як на підставу для невизнання заявленої позивачем вартості задекларованого товару, на невідповідність печатки та підпису на наданому інвойсі від 10 грудня 2014 року печаткам та підписам, якими завірено зовнішньоекономічний контракт від 25 травня 2012 року, обґрунтовано не взяті судами до уваги.

Так, декларантом наданий контракт від 25 травня 2012 року № 290580, згідно з пунктом 3.5 якого товаросупровідні документи, так само як і будь-які інші документи, пов'язані з виконанням даного контракту, можуть бути підписані як особами, які представляють сторони при підписанні даного контракту, так і іншими робітниками підрозділів сторін. Печатки сторін на документах по даному контракту можуть відрізнятись від печаток, поставлених на даному контракті. Кожна зі сторін несе відповідальність за повноваження підписантів, за правомірність та дійсність своїх печаток на документах.

На зазначені обставини позивач звернув увагу Митниці в супровідному листі від 30 січня 2015 року № 56. Крім того, ці розбіжності не можуть вказувати на невірні числові значення складових митної вартості товарів.

Крім того, як правильно зазначено судами, посилання відповідача на відмінність у сертифікаті про походження від 12 грудня 2014 року адреси експортера з адресою, яка визначена в копії МД іноземної країни, спростовується наданою, як до митного органу, так і до суду, довідкою з бюро перекладів від 29 січня 2015 року про розбіжності у адресі компанії постачальника компанії YANGIL CO., LTD, Корея, в якій зазначено, що 980 GEUMSAN WAEGWAN CHILGOK KYUNGBUK, KOREA або КUMSAN-REE, WAEGWAN-EUP, KYONGBUK, KOREA є повністю ідентичними. У випадку коли в адресі наведене уточнення великими літерами: ці літери позначають адміністративний поділ Південної Кореї.

Спростовані судами і доводи відповідача про те, що у довідці про вартість перевезення товару від 20 січня 2015 року не вказано умов поставки (Incoterms), чи відбувалось страхування та інше, оскільки умови Incoterms-2010 зазначені у товаросупровідних документах FOB BUSAN, KOREA (зокрема, у інвойсі, проформі-інвойсі, комерційній пропозиції, прайс-листі, калькуляціях ціни, експортній декларації постачальника), що передбачає відсутність зобов'язань зі страхування як постачальника, так й покупця.

З огляду на вказані обставини, суди дійшли висновку, що ціна поставленого Товариством товару, визначена ним в поданій МД у розмірі 68310 дол. США, цілком відповідає ціні цього товару, що визначена у проформі-інвойсі, комерційному інвойсі, калькуляції вартості прайс-листі, а також відповідає даним митної декларації іноземної країни від 10 грудня 2014 року № 120-10-14-02220322 та виписки з бухгалтерської документації виробника-постачальника станом на 29 січня 2015 року з перекладом та не є нижчою від вартості цього товару, що визначена Одеською регіональною торгово-промисловою палатою у довідці від 28 січня 2015 року.

Отже, в наданих декларантом документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Одеської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 1 березня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.