Колегія суддів Вищого адміністративного суду України

в складі: головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Ліпський Д.В., Штульман І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області на постанову Ленінського районного суду м. Луганська від 23.09.2011 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.11.2011 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, третя особа - управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про визнання дій незаконними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, -

У серпні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання незаконними дій та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії з 25.12.2010, виходячи з грошового утримання за останній місяць служби зі всіма видами надбавок та премій у розмірі визначеному ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" і встановити її у розмірі 1892,67 грн.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Луганська від 23.09.2011 р. позовні вимоги ОСОБА_1 за період з 25.12.2010 по 02.03.2011 залишено без розгляду.

Постановою Ленінського районного суду м. Луганська від 23.09.2011 р., яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.11.2011 р., позов задоволено частково. Визнано незаконними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області.

Зобов'язано відповідача обчислити пенсію позивача з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, відповідно до ч. 3 ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (в редакції Закону України від 04.04.2006 № 3591-IV (3591-15) ), з 03.03.2011 р. та виплатити ОСОБА_1 суму недоплаченої пенсії з 03.03.2011 р. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) (у редакції Закону України від 4 квітня 2006 року) пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством. Законом України від 28 грудня 2007 року "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) у ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" в ч. 3 слова "за останньою штатною посадою перед звільненням" виключено та доповнено словами "та у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України". Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року (v010p710-08) зміну ч. 3 ст. 43 зазначеного Закону визнано неконституційною.

Згідно з п.п. 5. 6. 7 вказаного Рішення Конституційного Суду України положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) , визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) , визнаних неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

В ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач 24.12.2010 звільнений зі служби в органах МВС України у відставку за віком.

Відповідно до грошового атестату позивача перед звільненням розмір грошового забезпечення становив 2187,00 грн. та складався з таких видів грошового забезпечення: посадовий оклад - 650,00 грн., оклад за спеціальним званням - 125,00 грн., надбавка за вислугу років - 271,25 грн., за виконання особливо важливих завдань - 523,13 грн., премія у грудні 2010 р. - 1255,50 грн. Згідно повідомлення № 840\А-14 від 25.03.2011 року з 25.12.2010 р. позивачу призначена пенсія в розмірі 1606 грн. 64 коп.

Позивач вважає, що розрахунок розміру його грошового забезпечення для обрахунку пенсії здійснено без урахування грошового утримання за останній місяць служби зі всіма видами надбавок та премій у розмірі, визначеному ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, та деяких інших осіб".

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що оскільки на час призначення позивачу пенсії діяла ч. 3 ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (в редакції Закону України від 04.04.2006 № 3591-IV (3591-15) ), то пенсійне забезпечення має здійснюватися виходячи з розміру грошового забезпечення, враховуючи, зокрема, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, за останньою штатною посадою перед звільненням.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, висновки судів не спростовують і є безпідставними, оскільки після прийняття Конституційним Судом України Рішення від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 (v010p710-08) , яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) положення п. 29 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) , діяла ч. 3 ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, та деяких інших осіб" у редакції Закону України № 3591-IV від 04.04.2006 р. (3591-15) , відповідно до якої пенсійне забезпечення військовослужбовців має здійснюватися виходячи з розміру грошового забезпечення, враховуючи, зокрема, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, за останньою штатною посадою перед звільненням, а тому суди обґрунтовано прийняли рішення про часткове задоволення позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22 січня та 12 лютого 2013 року, 14 січня та 20 травня 2014 року, 24 лютого 2015 року (справи №№ 21-421а12, 21-445а12, 21-463а13, 21-147а14, 21-552а14).

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області залишити без задоволення, а постанову Ленінського районного суду м. Луганська від 23.09.2011 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.11.2011 р. у даній справі - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку передбаченому главою 3 розділу IV КАС України (2747-15) .