Колегія суддів Вищого адміністративного суду України

в складі: Стародуб О.П. (суддя-доповідач), Ліпський Д.В., Олексієнко М.М.,

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної державної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області на рішення Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області від 13.09.2010 р. та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 10.10.2011 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної державної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області про визнання неправомірними дій, -

У липні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про зобов'язання відповідача видати йому документи встановленого зразка на право пільгового проїзду по країнах СНГ.

Рішенням Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області від 13.09.2010 р. позов задоволено.

Визнано протиправною відмову відповідача щодо видачі позивачу посвідчення та аркуш талонів на пільговий проїзд за формою, яка діяла на 01.01.1992 р.

Зобов'язано відповідача видати позивачу посвідчення та аркуш талонів на пільговий проїзд за формою, яка діяла на 01.01.1992 р.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 10.10.2011 р. апеляційну скаргу УПСЗН Червоногвардійської РДА Макіївської МР відхилено, рішення Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області від 13.09.2010 р. залишено без змін.

З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постановлені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до пункту 21 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" інвалідам I і II груп надається право безплатного проїзду один раз на рік (туди і назад) залізничним, водним, повітряним або міжміським автомобільним транспортом.

Згідно статті 2 Угоди "Про взаємне визнання прав на пільговий проїзд для інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни, а також осіб, прирівняних до них" від 12.03.1993 р. інвалідам Великої Вітчизняної війни І та ІІ груп та особам, прирівняних до них, надається право безкоштовного проїзду залізницею чи на суднах транзитних та місцевих ліній річкового флоту територіями держав-учасниць цієї Угоди один раз на рік (туди та назад) та з 50-відсотковою знижкою повітряним, водним чи міжміським автомобільним транспортом.

В ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач є інвалідом війни ІІ групи та має пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.

Листом УПСЗН Червоногвардійської РДА Макіївської МР Донецької області від 13.04.2010 р. розглянуто звернення позивача та повідомлено, що згідно пункту 7 Угоди "Про взаємне визнання прав на пільговий проїзд для інвалідів Великої Вітчизняної війни, а також осіб, прирівняних до них" (997_301) підставою для придбання пільгового проїзного квитка є посвідчення і лист талонів на пільговий проїзд, які були видані органами колишнього СРСР за формою, що діяла станом на 01.01.1992 р.

Оскільки статус інваліда війни позивачу встановлено після вказаного періоду, підстав для видачі посвідчення і листів талонів на пільговий проїзд по країнам СНД немає.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач відноситься до кола осіб, прирівняних до інвалідів Великої Вітчизняної війни, а тому має право на пільговий проїзд та підпадає під дію Угоди "Про взаємне визнання прав на пільговий проїзд для інвалідів Великої Вітчизняної війни, а також осіб, прирівняних до них" від 12.03.1993 р. (997_301)

Поряд з тим в порушення вимог статті 159 КАС України щодо законності та обґрунтованості судового рішення судами не з'ясовано чи належить позивач до інвалідів, учасників Великої Вітчизняної війни або прирівняних до них осіб, а також період, коли йому було встановлено інвалідність та з яким захворюванням пов'язане її настання.

Відповідно до частини другої статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судами порушено норми процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, що тягне за собою обов'язкове скасування судових рішень з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 227, 230, 232, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,-

Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної державної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області задовольнити частково.

Постанову рішення Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області від 13.09.2010 р. та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 10.10.2011 р. у даній справі скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку передбаченому главою 3 розділу IV КАС України (2747-15) .