Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого: Штульман І.В. (доповідач), суддів: Олексієнка М.М., Рецебуринського Ю.Й., - розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради Донецької області про зобов'язання здійснити виплату допомоги при народженні дитини, за касаційною скаргою ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_5 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 6 лютого 2014 року, -

У листопада 2013 року ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради Донецької області про зобов'язання перерахувати і виплатити недоплачену допомогу при народженні дитини у розмірі, передбаченому на третю дитину.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 17 грудня 2013 року визнано причини пропуску строку звернення ОСОБА_4 до суду з цим позовом поважними, поновлено їй строк звернення до суду.

Постановою Селидівського міського суду Донецької області від 23 грудня 2013 року позов задоволено. Визнано незаконними дії Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради Донецької області по виплаті позивачеві допомоги при народженні третьої дитини - доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі, встановленому як на другу дитину. Скасовано рішення Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради Донецької області про призначення допомоги сім'ям з дітьми від 24 грудня 2010 року по виплаті ОСОБА_4 допомоги при народженні другої дитини. Зобов'язано відповідача винести нове рішення про призначення ОСОБА_4 допомоги при народженні дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та виплатити її у розмірі, встановленому на дату народження дитини, як на третю дитину, з урахуванням раніше виплачених сум.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 6 лютого 2014 року постанову Селидівського міського суду Донецької області від 23 грудня 2013 року скасовано, прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач та її представник, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просять Вищий адміністративний суд України скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 6 лютого 2014 року та залишити в силі постанову Селидівського міського суду Донецької області від 23 грудня 2013 року.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 є матір'ю трьох дітей: доньки - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, доньки - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_6, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1.

15 грудня 2010 року позивач звернулася до Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради Донецької області із заявою про призначення їй допомоги при народженні третьої дитини.

Рішенням Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради Донецької області про призначення допомоги сім'ям з дітьми від 24 грудня 2010 року допомога при народженні дитини ОСОБА_6 була призначена як при народженні другої дитини.

Таке рішення мотивовано тим, що до народження останньої дитини на утриманні ОСОБА_4 була тільки старша донька, а середня донька з 2009 року проживала разом з батьком у Дніпропетровській області і знаходилась на саме на його утриманні, а не на утриманні матері.

Про зазначене позивач була повідомлена листом Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради Донецької області від 12 серпня 2013 року на її заяву щодо призначення та виплати допомоги при народженні дитини.

Не погоджуючись із розміром призначеної допомоги, ОСОБА_4 у листопаді 2013 року звернулася до суду з даним позовом.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 звернулася до Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради Донецької області за призначенням допомоги при народженні третьої дитини у визначений законом строк і, враховуючи встановлені обставини, на час такого звернення вона мала право на призначення допомоги при народженні дитини ОСОБА_6 у розмірі, як на третю, а не другу, дитину. Суд першої інстанції взяв до уваги показання середньої доньки - ОСОБА_8, яка була допитана у судовому засіданні, довідку з місця проживання позивача, згідно якої середня донька від першого шлюбу з 7 вересня 2010 року до 21 серпня 2013 року була зареєстрована за місцем проживання своєї матері, відсутність відомостей про будь-які рішення щодо позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав та стягнення з неї аліментів на утримання середньої доньки, і що факт проживання середньої доньки з батьком, який був обумовлений бажанням дитини продовжити навчання у школі, в якій вона навчалася протягом шести років, не свідчить про відмову позивача від виховання дитини та від її утримання, у чому вона бере і брала участь.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, встановив, що ОСОБА_4 не надала жодного належного доказу утримання двох дітей на час народження третьої дитини, а тому Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради Донецької області правомірно призначило спірну допомогу як на другу дитину.

Так, згідно пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" від 21 листопада 1992 року № 2811-ХII (у редакції, чинній на час призначення позивачеві спірної допомоги; далі - Закон № 2811-ХII (2811-12) ) одним із видів державної допомоги сім'ям з дітьми є допомога при народженні дитини.

Відповідно до частин 1-3 статті 11 Закону № 2811-ХII допомога батькам при народженні дитини призначається на підставі свідоцтва про народження дитини. Опікунам зазначена допомога призначається на підставі рішення про встановлення опіки. У разі народження (встановлення опіки) двох і більше дітей допомога надається на кожну дитину. Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.

Розмір допомоги при народженні дитини встановлено статтею 12 Закону № 2811-XII. Так, допомога при народженні дитини надається у розмірі 12240 гривень - на першу дитину, 25000 гривень - на другу дитину, 50000 гривень - на третю і наступну дитину. Виплата допомоги здійснюється одноразово при народженні першої дитини в сумі 4800 гривень, другої дитини - 4840 гривень, третьої та наступної дитини - 5000 гривень, решта на першу дитину виплачується протягом наступних 12 місяців, на другу дитину - 24 місяців, на третю і наступну дитину - 36 місяців рівними частинами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Умови призначення і виплати вищезазначеної допомоги визначені Порядком призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 (1751-2001-п) (у редакції, чинній на час призначення позивачеві спірної допомоги; далі - Порядок № 1751).

За приписами пунктів 10, 11 Порядку № 1751 (1751-2001-п) допомога при народженні дитини надається одному з батьків дитини, опікуну, які постійно проживають разом з дитиною, з метою створення належних умов для її повноцінного утримання та виховання.

Для призначення допомоги при народженні дитини органу праці та соціального захисту населення за умови пред'явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, подаються такі документи: 1) заява одного з батьків (опікуна), що складається за формою, затвердженою Мінпраці; копія свідоцтва про народження дитини; витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження дитини для виплати допомоги у зв'язку з народженням дитини, виданий відділом реєстрації актів цивільного стану, або довідка для призначення допомоги при народженні дитини, видана виконавчим органом сільської, селищної, міської (крім міст обласного значення) рад.

Особи, що звертаються за призначенням допомоги при народженні другої дитини або наступних дітей, подають також довідку про склад сім'ї та копію свідоцтва про народження кожної дитини, яка враховується при визначенні розміру допомоги.

У відповідності до абзацу третього пункту 13 Порядку № 1751 (1751-2001-п) розмір та строк виплати допомоги, яка призначається одному з батьків дитини, визначається з урахуванням кількості живонароджених та усиновлених дітей (враховуючи померлих), які до народження дитини перебували на утриманні особи, якій призначається допомога, її чоловіка (дружини), крім дітей, від виховання яких зазначена особа (її чоловік, дружина) відмовилась, а також дітей, які передані на виховання іншій особі, та повнолітньої дочки (повнолітнього сина) чоловіка, які не були усиновлені дружиною. У разі народження двійні або більшої кількості дітей кожна дитина з їх числа вважається наступною.

Виходячи із положень чинного законодавства України та встановлених обставин цієї справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_4, встановивши,

що вона звертаючись до Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради Донецької області за призначенням і виплатою допомоги при народженні третьої дитини подала усі необхідні та передбачені Законом № 2811-XII (2811-12) і Порядком № 1751 (1751-2001-п) документи, врахувавши при цьому ненадання до суду будь-якого рішення відповідного органу щодо позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав та стягнення з неї аліментів на утримання середньої доньки і доказів щодо її відмови від виховання та від утримання зазначеної дитини, яка до закінчення школи за домовленістю мешкала зі своїм батьком.

На думку колегії суддів суд першої інстанції правильно не взяв до уваги, що було підставою для скасування його рішення апеляційним судом, акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї, складений 23 грудня 2010 року соціальним інспектором Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради Донецької області, в якому зазначено, що середня донька позивача знаходиться на утриманні батька, оскільки такий акт не є відповідним рішенням, яке б свідчило про відмову матері від виховання і від утримання дитини.

За приписами статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

За таких обставин колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_5 - задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 6 лютого 2014 року - скасувати.

Постанову Селидівського міського суду Донецької області від 23 грудня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради Донецької області про зобов'язання здійснити виплату допомоги при народженні дитини - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.